Zoology / Kramarenko_Lyhach_Zoology

71

Сальні залози мають гроновидну будову і відкриваються у волосяну сумку.

Пахучі залози видозмінені потовими або сальними залозами, а іноді комбінацією цих двох. Можна відмітити анальні залози кунячих, секрет яких має дуже гострий запах. Особливо сильно розвинені у американських скунсів або вонючок, здатних випорскувати великі порції виділень на значну відстань. Мускусні залози є у кабарги, хохулі, бобра, ондатри.

Молочні залози – видозмінені трубчастими потовими залозами. В австралійських однопрохідних вони мають трубчасту будову і відкриваються у волосяну сумку. В єхидни залозисте поле знаходиться в особливій сумці, яка в період розмноження служить для виношування яєць, а потім малят. У качконоса залозисте поле на черевці. Мінімальне число сосків – 2, максимальне – 10…24 (мишовидні гризуни, комахоїдні, деякі сумчасті).

М’язова система досить диференційована. Характерна наявність діафрагми, підшкірної мускулатури, що приводить в рух ділянки шкіри. Мімічна мускулатура є у приматів.

Скелет. Число шийних хребців – 7 (у ламантин – 6, лінивців – 6…10). Грудний відділ – 12…15 хребців (у броненосця - 9, лінивців – 24 ). До 7-ми кріпляться ребра (справжні), інші – несправжні. Поперековий відділ – 2…9 хребців, хребці платицельні. Крижовий – з 4 зрослих. Хвостових – у гібона

– 3, у ящера – 49.

Череп. Число кісток менше, ніж в інших класів. Це обумовлюється зростанням кісток. Так зростаються основна, бокові і верхня потиличні, вушні зростаються до утворення кам’янистої (Petrosum), крилоклиновидна з основною клиновидною, ококлиновидна – з передньою клиновидною. Шви між кістками зростаються пізно, що забезпечує збільшення об’єму головного мозку.

Потилична область має одну потиличну кістку з двома виростками. Покрівля черепа – тім’яні, лобові і носові, непарна – міжтім’яна. Боки – лускатими, від яких відходять виличні відростки , які сполучаються з виличною кісткою, утворюючи виличну дугу.

Дно мозкової коробки – з основної і передньоклиновидної, вісцерального скелету – криловидними, піднебінними, верхньощелепними. Слухова капсула утворена одною кам’янистою кісткою.

У ссавців характерно наявність вторинного кісткового піднебіння, яке утворюється відростками міжщелепних і верхньощелепних кісток та піднебінними кістками. Нижня щелепа представлена зубною кісткою. Перетворена у молоточок (malleus), квадратна – коваделко (incus), (stapes)

– гомолог . Середнє вухо оточене барабанною кісткою (очевидно гомолог кутової).

72

Плечовий пояс. До лопатки приростає коракоїд, в однопрохідних коракоїд самостійний. Ключиця є в мавп, у копитних або рудиментарна або відсутня.

Таз складається з трьох типових кісток, а в багатьох зростаються в одну безіменну (innominat).

Парні кінцівки мають типову будову. У швидко бігаючих звірів передплесна, плесна, зап’ясток і п’ясток розміщені навісом і тварини спираються лише на пальці (собаки).У копитних перший палець атрофується і тварини однаково спираються на 3-4 пальці (парнокопитні), або на третій палець – у непарнокопитних.

Органи травлення. В ротовій порожнині є чотири пари слинних залоз, секрет має птіалін, який розщеплює крохмаль до декстрину і мальтози. У китоподібних залози не розвинені. Зуби тенодонтні, вони сидять в кутках.

Органи дихання - легені, через шкіру проходить лише 1% газообміну (1% О2).Сумарна поверхня легень в 50…100 раз більша за поверхню шкіри. В основі гортані є перстневидний хрящ, спереду і збоку – щитовидний хрящ, над перстневидним – черпаловидний (парні). Над щитовидною залозою – надгортанник. Між перстневидним і щитовидним є невеликі шлуночки гортані, а між щитовидним і черпаловидним у вигляді парних складок є голосові зв’язки. Бронхіоли закінчуються альвеолами, у хижих звірів альвеол 300…500 млн., у лінивців біля 6 млн. У людини поверхня альвеол 90 м2. Число дихальних рухів у коня (за 1 хвилину): 8…16, людини – 15…20, криси – 100…150, миші – біля 200. Вентиляція легенів має значення і для теплорегуляції. У собаки при спокої видихається 2 літри повітря за 1 хв. При підвищенні температури середовища кількість видихуваного повітря досягає 50…75л. за 1 хв., а води - до 200 см3 за годину.

Кровоносна система. Від аорти відходить безіменна артерія, яка ділиться на праву підключичну артерію, праву і ліву сонні артерії (art. Carotis), ліва підключична відходить від аорти самостійно. Спинна аорта дає відгалуження до м’язів і внутрішніх органів.

У венозній системі відсутня ворітна система нирок. Ліва і права передні порожнисті вени частіше всього зливаються і впадають у праве передсердя. У деяких ліва впадає в серце самостійно.

Характерна наявність залишків кардинальних вен.У більшості видів тільки права непарна, яка самостійно впадає в передню порожнисту, а ліва непарна втрачає зв’язок з порожнистою і через поперечну вену впадає в праву непарну вену.

Нервова система. Головний мозок великих розмірів (за рахунок півкуль і мозочка). Розвиток переднього мозку іде за рахунок розростання мозкового склепіння. Мозкове склепіння має назву неопаліума, який складається з нервових клітин і безм’якотних нервових волокон. В корі

73

знаходяться центри вищої нервової діяльності. Кора обох півкуль зв’язана комісурою з білих нервових волокон т.зв. мозолистим тілом. Кора півкуль покрита бороздами, або є лише сільвієва борозда, яка відділяє лобову долю кори від вискової, поперечно йде Роландова борозда (лобову від потиличної), проміжного мозку не видно. Епофіз і гіпофіз невеликі. Мозочок має декілька відділів (складні рухи).

Органи чуття і нюху мають значення в розпізнаванні ворогів, відшукуванні їжі. У водних (китів) нюх редукований. У ссавців є Якобсонів орган, відособлена нюхова капсула, яка відкривається самостійно в піднебінно-носовий канал.

Органи слуху. Органами слуху є зовнішня вушна раковина і прохід. Нема раковини у китів, ластоногих. У внутрішньому вусі є розвинений завиток і кортієв орган, який має декілька тисяч затягнутих тонких волоконець. У ссавців є ехолокація (летючі миші, ластоногі, тюлені ), землерийки і очевидно мишоподібні гризуни. Землерийки при ехолокації видають звуки частотою 30…60 кГц.

Органи зору. Великі очі у тварин відкритих ландшафтів (антилопи). У лісових - зір менш гострий, у підземних – редукований. У більшості є два віка. Кольоровий розвинений слабо.

Дотик у ссавців здійснюється за рахунок нюхового волосся (вібрис).

Видільна система. Нирки тазові (metanephros) у ссавців mesonerhros

лише ембріональний і дальше редокується. Нирка складається корневого зовнішнього і внутрішнього смугастого мозкового шару. В нирковому шарі є канали, що закінчуються бауменовими капсулами, внутрі їх знаходяться клубочки кровоносних судин (мальпігієві тільця). Канальці роблять кілька згинів. Число канальців велике у двох нирках у миші 80 тис., кролика – 285 тис. У ссавців виділяється сечовини 68…91%, тоді як у птахів сечової кислоти 0,1…8,0%. Канальці відкриваються сосочком в ниркову (лопатку) миску. Видільну функцію мають потові залози. Цим шляхом виводиться більше 3% азотистих продуктів.

Органи розмноження. Сім’янинки в однопрохідних, деяких комахоїдних, неповнозубих, слонів, китоподібних знаходяться все життя в порожнині тіла. До сім’яника прилягає сім’яний придаток (звиті сім’яні) канальці, гомологічні передньому відділу тулубової нирки.

Від придатка іде канал (вольфів) сім’яний, який внизу утворює сім’яні міхурі, в яких утворюється секрет рідної речовини (сперми, клейкої).В основі статевого члена є prostata, яка виділяє рідину, в якій плавають сім’яні клітини.

Яєчники. Яєчники лежать в порожнині тіла. Парні яєчники відкриваються в порожнину тіла лійкою. Верхні частини яйцепровідних каналів називаються фаллопієвими трубами. Далі розширені відділи матки, яка відкривається у піхву і сечостатевий канал. Коли матка відкривається у піхву самостійними отворами, то така матка називається подвійною

74

(гризуни, неповнозубі),коли з’єднана в низинному відділі – двороздільна матка (гризуни, летючі миші, хижі).Злиття значної частини лівої і правої маток дає утворення дворогої матки (хижі, китоподібні, копитні). Проста матка (примати, мавпи, летючі миші) – парні лише верхні відділи яйцепроводів – фаллопієві труби.

Плацента. Під час розвитку ембріона у матці утворюється дитяче місце або плацента. В однопрохідних вона відсутня, у сумчастих – зачатки. Плацента утворюється шляхом зростання зовнішньої стінки алаптаїса з прозою утворюються губчастий утвір хоріон .Хоріон утворює вирости – ворсинки, які зростаються з епітелієм матки. В цих місцях кровоносні судини зародка і материнського організму переплітаються (не зростаються) і утворюється зв’язок, по якому забезпечується газообмін, живлення, видалення продуктів розпаду. У сумчастих плацента ще не примітивна, бо ворсинок в хоріоні ще не утворюється. У вищих ссавців в залежності від характеру розміщення ворсинок розрізняють кілька видів плаценти:

1.Дифузна (ворсинки рівномірно розміщені по хоріону (китоподібні, копитні, напівмавпи ).

2.Дольчаста (ворсинки зібрані в групи, розподілені по всій поверхні хоріона ) у жуйних.

3.Дискоїдальна (ворсинки утворені у вигляді диска на хоріоні (комахоїдні, гризуни, мавпи)).

Ступінь зв’язаності дитячої і материнської плацент різний. В одному випадку при родах слизова оболонка матки не відривається ( невідпадна плацента), в інших частина слизової матки відпадає і виводиться назовні як послід (відпадна).

СИСТЕМАТИКА ССАВЦІВ

Підклас Першозвірі ( Pratotheria)

Чисельна група тварин поширені в Австралії і сусідніх о-вах. Розмножуються відкладаючи яйця. Але до 50% в яйці вже розвинутий зародок. Дальший розвиток яйця здійснюється шляхом насиджування (качконіс), або виношування у спеціальній сумці (єхидна). Як і в попередніх класів у них є клоака. Головний мозок розвинений слабо. Сосків нема і молочні залози відкриті на залозистих полях. У самок функціонує ліва половина статевого апарату. Зубів у дорослих нема, у молодих вони багатогорбикові, Температур тіла низька і становить 22-37”.

Підклас Нижчі звірі (Metatheria).

Основною ознакою є слабкий розвиток плаценти. В американського опосума вагітність продовжується 12 діб, а у велетенського кенгуру-39 діб. Маля народжується біля 3 см. Довжини (а батьки – 2м.). У сумку на

75

черевці відкриваються соски. Статеві шляхи самок часто парні, є сумчасті , Які лежать в шкіряній стінці тіла і сполучаються з лобковими кінцями таза. Лише передній кутній зуб заміняється, а у вищих вся зубна нить заміняється..

Вищі об’єднуються в один ряд сумчастих, їх є біля 250 видів. Сумчасті більш організовані, ніж ондрохідні, температура тіла у них

вища (36оС), всі народжують маляті вигодовують їх молоком.

Підклас Плацентарні або вищі звірі. Нараховують 16 рядів.

ЕКОЛОГІЯ ССАВЦІВ

Не дивлячись на свою молодість клас ссавців поширений дуже широко, практично всюди (за винятком внутрішніх частин Антарктики ). На узбережжі Антарктики відмічені тюлені. Ряд звірів часто спостерігається на островах Північного Льодовитого океану.

Великі межі поширення ссавців. Так, на Тань-Шані на висоті 3…4 тис.м. над рівнем моря, поширені польові сурки. В Тибеті дикі барани і кози зустрічаються на висоті 6 тис.м. над рівнем моря., а в Гімалаях поодинокі вовки заходять до висоті 7150 м над рівнем моря.

Для ссавців характерне поширення окремих видів. Там, вовки і лисиці поширилися по всій Європі, Азії і Північній Америці, а лама - по Європі, Азії, Північній Америці, Північній Африці.

Там широке географічне поширення класу вважаються загальною висотою організацією класу. Ще більш показове поширення ссавців в різних життєвих середовищах. Ссавці займають всі можливі життєві ніші, не маючи в цьому відношення собі рівних.

В умовах порівняно високої і рівної температури можуть успішно існувати багато мавп, бегемоти, носороги та інші. Для інших тварин висока температура обмежує існування звірів. За даними Д.Н. Кашкарова малий ховрах в Середній Азії гинув на сонці через 20 хв.

Досліди по акліматизації нутрії успішно проходили там, де льодовий покрив на водоймах тримається не більше одного місяця. Температурний фактор негативно впливає на крота в його поширені. Його немає в тайговій смузі Сх. Сибіру, де сильні морози, земля глибоко промерзає, а сніговий порив малий. Деякі тварини можуть жити в різних температурних умовах. Так, заєць-біляк в зоні Європейської смуги переносить річну амплітуду температури яка дорівнює 65 градусів (від –30 до +35оС); цей же самий вид в Якутії переносить річну амплітуду температури 103 градуси. Взимку морози доходять до –60оС, а влітку +35оС. В цих же температурних умовах живе лисиця.

Безпосередній вплив вологи на життя ссавців незначний. Багато видів живуть серед різних умов вологості. Так, вовки і лисиці а також

76

степовий тхір живуть в пустинних областях Середній Азії, де за рік випадає 80…175 мм опадів, а влітку з них 5 – 12 мм. Ці ж види живуть в Європейській частині, де за рік випадає 400-650мм опадів. Заєць-толай – в Середній Азії живе, де за рік буває 80мм і в передгірських районах, де випадає майже 600 мм.

Значно більший вплив вологи і опадів на тварин, які живляться дощовими черв’яками. Так, південна межа поширення крота в Європі співпадає з межею, де опадів буває не менше 40см на рік.

Світлові умови не мають значення, бо у ссавців добре розвинений слух і нюх. Серед ссавці є багато нічних видів. Це характерно для таких видів як куниця та інші, а травоїдні - зайці . В умовах Арктики нічні тварини добре переносять “вічний” літній день, а взимку денні переносять довгу ніч.

Багато ссавців чутливі до ґрунтових умов, так гребнепалий тушканчик живе лише в пісках, а великий тушканчик - лише на ґрунтах. Кроти уникають ґрунтів в яких важко прокладати підземні ходи.

Козли, поширені в умовах скельного ландшафту. Для кабанів підходять місця з м’яким вологим ґрунтом де вони знаходять їжу. Коні, антилопи, верблюди уникають в’язкого ґрунту.

Отже, поширення ссавців зв’язане з умовами середовища і це залежить від складності організації у вищих хребетних.

Пристосування ссавців зв’язані з особливостями поведінки, яка пояснюється високим розвитком вищої нервової системи.

Екологічні групи. Клас ссавців утворює дуже багато різноманітних форм. Причиною цього є довга еволюція класу, в якому представники, розселяючись на землі пристосувались до найрізноманітніших умовах пристосування.

Перші ссавці очевидно були неземні або, неземно-деревними, які дали основні екологічні групи звірів:

надземні;

підземні;

водні.

Надземні звірі найбільш широка група яка заселила всю землю. В цій групі виділяються дві лінії. Лісові і відкритих просторів. 1). Ліс і кущі

а) деревно–лазаючі (білки, куниці, мурахоїди, летяги, лемури, багато мавп );

б) напівдеревний, напівназемний спосіб життя. Частково здобувають їжу на деревах – соболь (мишоподібні гризуни 20…50%, поїдає ягоди і кедрові 30…60%, ловить птахів 5…10%, білок 1…15%).

Чорний ведмідь (Далекосхідний) кормиться на землі (ягоди, комахи). На деревах (ягоди, мед, бджоли).

77

в) поширені лише в лісі, але ведуть наземний спосіб життя (бурий ведмідь, росомаха, лосі, олені). В лісі корми знаходять на землі і ліс служить захистом.

2). Тварини відкритих просторів слабо виражають ярусність, відсутність сховищ, багато рослинного корму (трави). Сюди належать: сумчасті комахоїдні, гризуни, хижі, копитні. Тут виділяються три гілки:

а) Копитні багато споживають трави, багато пересуваються, швидко бігають: жирафа 45…50, зебра 65, газель Томсона 80, гепард 104…112км/ годину.

Велика гострота зору, деякі довго обходяться без води. Малята народжуються добре розвинуті.

б) Група тушканчика дрібні тварини, добре бігають ( 20 км/годину). Сюди належать піщанки, кенгурові криси, африканські довгоноги у них тимчасові нори.

в) Група ховраха - середньої величини гризуни, населяють гірські райони та рівнинні і степові райони. Живуть постійно в норах (ховрахи, хом’яки, сіноставці).

3. Є ссавці яких трудно віднести до яких-небудь груп (вовк, лисиця, борсук). Вони не мають вузької спеціалізації. Вовк і лисиця живуть в тундрі в лісі в горах. Умови життя різні і різні пристосування.

Підземні ссавці - високоспеціалізована група. Сюди належать кроти, сліпаки, цокори, сліпушонка з гризунів, сумчастий кріт (серед багаторізцевих), златокріт та ін. Однак можна побачити ряд переходів від наземних до підземних (ховрахи, полівки). Виключно підземними є кроти, цокори, сліпушонки . Кроти риють землю передніми кінцівками, так само і цокори. Сліпак і сліпушонка - нижніми різцями.

Водяні звірі. Від наземних до водних є цілий ряд переходів. Особливо наочними є хижі, які філогенетичні близькі до ластоногих. Так, норка живе по берегах прісних водойм, а живиться гризунами (водяна полівка), земноводними, рибою, плаває добре. Більше з водою зв’язана видра, їжа її – риба, земноводні. Морська видра більшу частину проводить у воді (поїдає морських їжаків молюсків, крабів, рідше риб). Для розмноження виходить на сушу.

Багато найвідоміших звірів гризунів – бобри, ондатра, нутрія. Ластоногі – майже повністю водні організми, живляться на воді, на

воді і відпочивають. В їх будові появляється ряд характерних рис: парні кінцівки у вигляді ластів.

Повністю водними є китоподібні. Шерстяний покрив зник. Новоутвором є хвостовий плавець.

Слід сказати, що водне середовище є для тварин вторинним. Будучи спершу наземними, вони в тій чи іншій мірі пристосувались до водного.

Літаючі звірі без сумніву, що вони виникли з лісових шляхом пристосування до стрибків, пізніше до планування, а там до польоту. Наша

78

білка при стрибку широко розставляє ноги. У сумчастої білки по боках є невеликі шкірясті перетинки, які на передніх лапах доходять до кисті. Справжніми літунами є рукокрилі. В них є ряд ознак характерних для птахів. Груднина має кіль .

Отже, на наведених прикладах видно різноманітність пристосувань тварин до різних умов життя.

Живлення. Склад їжі ссавців надзвичайно різноманітний. Для живлення вони використовують тварин і рослин. По роду їжі ссавців можна поділити на дві групи: м’ясоїдні і рослиноїдні. Такий поділ умовний, бо лише небагато видів живляться тваринами і лише рослинами. Більшість живляться як тваринною так і рослинною їжею.

Вихідним типом живлення у ссавців було очевидно, живлення комахами. Мезозойські ссавці живилися комахами, молюсками, червами. Такий характер зараз зустрічаємо в представників ряду комахоїдні (землерийки, їжаки) деякі представники багаторізцевих сумчастихі. Вони збирають їжу на поверхні землі. Більшість летючих мишей здобувають їжу в повітрі. Неповнозубі, однопрохідні поїдають лише мурашок, личинок, використовуючи свої пристосування. Кроти здобувають їжу під землею.

Хижі, ластоногі, китоподібні філогенетично близькі до комахоїдних живляться теплокровними тваринами та ін. Лише чисто плотоїдними є коти і білі ведмеді.

Для багатьох видів хижих важливе значення має рослина їжа. Це стосується бурого і чорного ведмедів. Багато вони поїдають ягід, горіхів, плодів дерев та тварину їжу.

Падлом живляться живляться коти, особливо шакали, гієни. Здобування їжі різне. Коти підстерігають. Лише гепард, який живе на відкритих просторах, переслідує здобич. Лисиці і песці підкрадаються і ловлять здобич, а часто і здоганяють. Заганяють свою здобич і вовки.

Дрібні види куницевих (горностай, ласки) здобич ловлять в норах і гніздах. Собаки, лісова куниця ловлять здобич на дереві.

Плотоїдними є більшість водних звірів. Зубаті кити живляться рибою, тюленями; рибою живляться тюлені, вусаті кити. Донними безхребетними живляться кашалоти, з ластоногих - морський заєць.

Рослиноїдних тварин дуже багато. Це більшість напівмавп, мавп, лінивці, гризуни, сумчасті, деякі летючі миші. Їх можна поділити на травоїдних, зерноїдних і плодоїдних. Поділ умовний, бо можуть живитись по-різному. Типові травоїдні - коні, бики, козли, барани, деякі олені і багато гризунів.

У травоїдних є мясисті губи і язик. У парнокопитних, які живляться м’якою травою, верхні різці редуковані. У коней, які живляться більш твердою рослинністю є верхні різці. Гризуни захоплюють траву різцями. (нутрія, ондатра, полівки). Корою, листям живляться лосі, олені, жирафи, слони, бобри, лінивці. Багато з рослиноїдних живляться насінням - білка,

79

борундук, миші. Спеціалізованих плодоїдних небагато - напівмавпи, мавпи, вовчок.

Характер живлення багатьох міняється по сезонах і в залежності від умов місця. Так, бурі ведмеді Південного Кавказу рослиноїдні, а на узбережжі Далекого Сходу, живляться тюленями, рибою. Такі приклади говорять про широту кормових пристосувань ссавців.

Знаючи про характер живлення можна судити про господарське значення того чи іншого виду.

Господарське значення ссавців. Економічне значення велике. З

одного боку ссавці небезпечні як носії захворювань, з другого боку служать об’єктом промислу. По третє – дали початок свійським тваринам.

Шкідливі ссавці. Абсолютно шкідливі – мишоподібдні гризуни: криси, хатні миші, звичайна полівка, на півдні – гуртова полівка , лісові миші. В Середній Азії – червонохвоста піщанка. Зерновим шкоди завдають ховрахи, миші хатні. Гризуни шкодять посадкам лісу, до 50% насіння жолудів вони розтягують. При щільності 1000 гризунів на 1 га на високогірних пасовищах вони за 4 місяці знищують 10…30 ц. трави з 1га.

Гризуни шкодять своєю риючою діяльність (сліпаки, цокори) на Україні 10…12 % площі полів і луків зайнята купинами землі цих гризунів.

Промислові звірі. В нашій фауні із 350 видів – 150 є об’єктами промислу, спортивного полювання: хижих – 41, гризунів – 35, парнокопитних – 20, китоподібних – 20, ластоногих – 13, зайцеподібних 5- 8, комахоїдних – 5.

Білка є об’єктом промислу у всіх лісових областях європейської частини. Утворює багато географічних підвидів. Соболь поширений майже виключно по всій території Європейської під області. Особливо здобувають в Красноярському краю, Іркутська обл., Бурятії, на Камчатці. Ондатра завезена до нас 1928 році. Лисиця поширена скрізь на європейській території. Поширена на північно-східному Сибірі, особливо на Камчатці. Найбільша чисельність в степових і пустинних областях. Песець (білий і голубий) поширений в Тундрі, Європі, Азії, Америці. Декілька видів кролів (Кавказ, Європа, Західний Сибір, Далекий Схід) промисел почався в ХХ ст.

Крім хутрових здобувають промислових – лося, північного оленя, марала, козулю, кабаргу. На Кавказі, Середньої Азії, Далекому Сході здобувають кабанів. На Нижньому Поволжі, Казахстані здобувають сайгаків (кілька сот тисяч голів на рік).

Морський промисел. З ластоногих на півночі здобувають Гренландських тюленів, декілька видів тюленів здобувають на Далекому Сході. На півночі Каспію – нерпу. На Командорських островах - котиків.

Здобувають китів на Далекому Сході за рахунок кашалотів. Фінвалів, синіх китів – здобувати заборонено.

80

Охорона і збагачення фауни. Наукові дослідження тварин проводяться науковими закладами, установами мисливського господарства і звірівництва. Проводиться в нас і реконструкція фауни.

Ще в 1915 р. було постановлено про завезення до нас ондатри (проф. М.А.Смірнов). Науково це було обґрунтовано професором Московського університету Житковим Б.М. Він підкреслював, що не можна обмежитись в реконструкції фауни збільшенням чисельності видів, а необхідно поновити фауну новими видами, якісно змінивши склад фауни.

Була проведена велика робота по реконструкції фауни, так з 19251970 роки з метою вольєрного розведення було випущено біля 300 тис. звірів 36 видів (хохуля, соболь, американська норка, єнотовидний собака, єнот-полоскун, білка, бобер, нутрія, ондатра, сайгак, зубр та ін.).

В ряді випадків досліди були невдалі не вдалось дослідити скунса, командорського песця, канадської чорної лисиці, сибірського козерога.

Найбільш вдалими були ондатри (завезено 2500 особин). Робота розпочата з 1928 року. За 20 років було у нас здобуто 40 млн. ондатр. На Україні ондатра в заготівлі хутра складає 80 %.

Американський єнот-полоскун був завезений в Росію 1936-1941 рр. добре прижився в Азербайджані. В 1949 р. акліматизувався в Дагестані, Красноярському і Ставропольському краях.

Бобер до 1917р.ї майже повністю був знищений. Зберігся в деяких районах Білорусії, України, Воронезькій, Тюменській областей РФ. Штучне розселення почалось з 1930р. - було вміщено 11 тис. особин. Чисельність в останні роки збільшились в 50 раз. З 1963 року розпочатий обмежений промисел.

Нутрія завезена з Південної Америки в 1930 р. Розселено 10 тис. Прижилася в Закавказзі, в плавнях Кубані, в південних районах республік Середньої Азії. В менших масштабах проведено роботи по акліматизації тварин.

Зубр зберігся в малій кількості в Біловежській пущі. До 1958 року було всього 78 чистопородних зубрів, 141 зубробізонів, 19 бізонів. В 1962 році – 160 зубрів, а зубрів і бізонів – 525. До 70-х років зубри акліматизувалися в Мордовському, Хоперському і мисливських господарствах України.

Плямистий олень акліматизований в Воронезькому, Мордовському, Південній Україні, Прибалтиці.

Благородний олень, або марал, акліматизувався і Воронезькому, Мордовському, Башкирському районі, Україні, Московській і Калінінградській обл.