Zoology / Kramarenko_Lyhach_Zoology

41

Лекція 3. Загальна характеристика класу Амфібії

КЛАС АМФІБЇЇ (AMPHIBIA)

Земноводні – перший клас неземних хребетних, але вони зберегли ще ряд рис водних тварин. Початкові стадії розвитку проходять у воді, личинки живуть у воді, тільки дорослі тварини переходять жити на сушу. Наземні земноводні характеризуються п’ятипалими кінцівками, черепом з’єднаним з хребтом за допомогою двох потиличок мищелків .

Органи дихання є легені і шкіра. В зв’язку з цим розвиваються два передсердя і два кола кровообігу.

Органи слуху крім внутрішнього вуха має ще середнє вухо. В головному мозку добре розвинений передній мозок, який поділений на дві півкулі. Поряд з таким прогресивними рисами є ряд особливостей, які свідчать про їх примітивність, як наземних тварин. Обмін речовин у них водний – органами виділення служить тулубові нирки. Шкіра гола яйця не мають товстої оболонки і розвиваються тільки у воді. Температура тіла залежить від температури і вологості середовища.

Земноводні – це найбільш малочисельний клас хребетних, займає дуже обмежений простір земної кулі. Сучасні земноводні представлені трьома рядами, найбільш чисельний ряд безхвостих амфібій, які поширені на всіх материках. Менш примітивний клас хвостаті зустрічаються тільки в північній півкулі, і третій – безногі – включає остатками стародавніх панцерних земноводних, які дожили до наших часів, завдяки риючому способу життя.

Жаба має короткий і широкий тулуб, який непомітно переходить в плоску голову, шия не виражена, хвоста нема. По бокам голови випуклі очі, які мають верхні і нижні повіки. Крім цього, під нижньою повікою є тонка мигальна перетинка, або трете повікою. Ззаду очей розміщається округла ділянка затягнута тонкою барабанною перетинкою. Над великим ротом розміщена пара ніздрів. Які мають замикаючі клапани. Передні кінцівки короткі і мають 4 пальці задні великі мають 5 пальців, з’єднані плавальною перетинкою. Всі пальці не мають кігтів. На задньому кінці тіла розміщується вивідний отвір – клоака. Все тіло покрите голою шкірою, яка завжди волога.

Шкіряний покрив. Шкіра являється важливим органом дихання і водного обміну. Вона багата слиновидільними залозами. Шкіра жаби прикріплюється до тіла тільки в певних ділянках, між якими розміщується великі простори, заповнені лімфою - лімфатичними мішками. Мускулатура добре розвинена на кінцівках і диференційована тулуба мускулатура, яка складається із складної системи окремих м’язів.

42

Нервова система. Головний мозок у земноводних характерний великим розвитком переднього мозку, повний поділом його півкуль, і недорозвинутим мозочком, який являє собою невеликий валик із нервової речовини. Нюховоі долі слабо відмежовані від півкуль, проміжний мозок зверху легко прикритий сусідніми відділами. До кришки його прикріплюється тім’яний орган, від дна відходить воронка, до якої прикріплюється гіпофіз. Середній мозок значно менший, ніж у риб. Мозочок недорозвинутий у зв’язку з нескладністю рухів тіла. Від головного мозку відходять 10 пар головних нервів. 12 – та пара відходить за межі черепної коробки, а 11та зовсім нерозвинута. Справжніх спинномозкових нервів у жаби 10 пар передні приймають участь в утворенні плечового сплетіння, а 4 задні пари – в утворенні поперековокрижового сплетіння. Симпатична нервова система розвинена добре і представлена двома нервовими стовпами, які тягнуться з обох сторін хребта і утворена ланцюгом нервових вузлів.

Органи чуття. Органи зору є очі, які мають повіки, також є повіки і мигальна перетинка або третя повіка. У випуклій формі рогівки і лінзоподібному кришталику визначається більша далекозорість земноводних ніж риб.

Органи слуху. Крім внутрішнього вуха є середнє вухо, яке відмежоване барабанною перетинкою. В середньому вусі знаходиться слухова кісточка – стремінце. Порожнина середнього вуха являє собою видозмінене брязкальце, зовнішня частина якого розширилась і розтягнулась барабанною перетинкою, а внутрішня звузилася і затягнулась в Євстахієву трубку – вузький канал, кінець якого, як і брязкальце, і відкривається в глотку. Дальше в порожнину середнього вуха перемістилась сильно зменшена гіомандибуларе. Стремінце передає коливання барабанної перетинки у внутрішнє вухо. А Євстахієва труба передає зовнішнє повітря в середнє вухо.

Органи нюху. У земноводних представлене хоанами, які відкриваються в передній частині ротової порожнини, зовнішні ніздрі мають особливі клапани, які відіграють велику роль при диханні.

Органи травлення. Земноводні мають загальну ротоглоткову порожнину, короткий стравохід, який переходить в слабо відокремлений шлунок. Шлунок без різкої границі переходить у кишечник, в якому передня кишка лише слабо відокремлена від середньої. Задня кишка добре відокремлена, широка і закінчується клоакою. В ротоглоткову порожнину відкриваються хоани Євстахієва труба і гортанна щілина. В утворені ротової кишки приймають участь очні яблука, які віддаленні від порожнини рота тільки слизовою оболонкою. Велика печінка має жовчний міхур, підшлункова залоза має вигляд плоского компактного тіла і розміщується в петлі 12-палої кишки і шлунка. Зуби мають простих конусів, прирослих основою до кістки, а вершиною направлені назад. Вони

43

всі одинакові і служать лише для затримання їжі, яку ковтають повністю. Зуби у жаби дуже малі і сидять на внутрішьому краю між щелепних кістках, а також на сошниках. Язик - розміщується на дні ротової порожнини і завдяки особливої мускулатури може висовуватись далеко вперед. Він прикріплюється лише до передньої частини ротового дна так, що в спокійному стані вершина його обернена до глотки.

Кровоносна система. Серце жаби трьохкамерне: і складається із 2 цілком відокремлених передсердь і 1 шлуночка. Крім цього є ще венозний і артеріальний конус. Шлуночок має товсті стінки від внутрішньої поверхні його відходять довгі м’язові тяжі, які прикріплюються до вільних двох країв клапанів і прикривають передсердно-шлунковий атріовентрикулярний отвір. Артеріальний конус має клапани в основі на кінцях і крім цього всередині розміщений довгий спіральний клапан. Артеріальна система жаби сильно відрізняється від риб. Артеріальний конус продовжується в загальний стовбур аорти, який ділиться перегородками на черевний і спинний відділи від нього відходять 3 пари артеріальних дуг. Передня загальна сонна артерія після ділення від черевного боку загального артеріального стовбура ділиться на 2 судини внутрішньої сонної артерії, які несуть кров до голови. Друга артеріальна дуга, яка також відходить від черевного боку артеріального стовбура, називається дугою аорти. Права і ліва дуги аорта, описавши повну дугу і відіславши кожна по великій підключеній артерії до передніх кінцівок, сполучаються. Артерії до передніх кінцівок впадають нижче серця до спинної аорти. Спинна аорта тягнеться під хребтом, посилаючи артерії до внутрішніх органів, після цього поділяється на дві клубові артерії, які забезпечують кров’ю задні кінцівки. На кінець ближче до серця артеріальна дуга, яка відходить від спинного боку стовбура і називається легенево-шкірною артерією, впадає в легені, а перед входом в легені посилає по великій шкірній артерії, які є основними приносячими судинами шкірного дихання Венозна система жаби подібна до венозної системи двоякодишних риб: вени зберігаються у нижчих земноводних, а у безхвостих атрофуються. Венозна кров від задніх частин тіла і задніх кінцівок забираються в парні вени нирок і в непарну черевну вену. Кровоносні судини в нирках розпадаються на капіляри, а потім знову збираються в непарну нижню порожнисту вену, яка приймає в себе черевну вену і парні печінкові вени.

Верхні порожнисті вени випадають у венозну пазуху. Парні легеневі вени, які несуть артеріальну кров з легень, впадають в загальну легеневу вену, яка йде безпосередньо до лівого передсердя.

Із венозної пазухи, де кров вже змішана, завдяки порожнистих вен і великої шкірної вени, кров рухається до правого передсердя. При його скороченні кров потрапляє в шлуночок, куди потрапляє і артеріальна кров з лівого передсердя.

44

При скороченні шлуночка атріовентрикуярний клапан закривається і змішана кров пробивається в артеріальний конус.

Таким чином, тканини жаби одержують не чисту артеріальну кров. Для амфібій характерний змішаний кровообіг, завдяки сполученню в серці великого і малого кровообігу.

Лімфатична система у земноводних розвинена сильно. Крім лімфатичних судин і сердець розвинуті лімфатичні мішки, які розміщуються під шкірою. Сильний розвиток лімфатичних мішків пов’язаний з постійним випаровуванням вологи шкірою. Одна пара лімфатичних сердець розміщається біля третього хребця, друга біля клоачного отвору. Селезінка розміщуються біля прямої кишки і має вигляд червоного невеликого круглого тіла.

Органи виділення складаються з парних мезонефрсних нирок, які мають вигляд плоских червоних тіл, розміщених по бокам хребта, пари сечоводів, які відкриваються в клоачну порожнину з допомогою Вольфових каналів. В клоаку відкривається великий сечовий міхур, в який сеча постійно потрапляє з сечоводів. Коли сечовий міхур переповнюється сечею, то через клоаку - виділяється назовні. На черевній поверхні нирок розміщені наднирники, які є важливими залозами внутрішньої секреції.

Органи дихання. Більшість дихають в дорослому стані легенями і через шкіру. Легені - парні мішки з комірчастою будовою. Значення шкірного дихання велике. Відношення поверхні легенів і шкіри у амфібій 2І%. У зеленої жаби через шкіру потрапляє 51% кисню і 49% через легені, а виділення вуглекислого газу через шкіру 86%, легені - 49%. Шкірне дихання має значення, як пристосування до окислення крові в сплячці. У американських безлегеневих саламандр і в далекосхідного тритона легені атрофовані, а газообмін відбувається через шкіру і слизову оболонку рота.

Личинки амфібій дихають зовнішніми гіллястими зябрами, які дальше зникають, а в протеїв і сирен зберігаються на все життя. Механізм дихання досить своєрідний. Роль насоса виконує ротоглоткова порожнина, яка то опускає своє дно, то піднімає його.

Хребет порівняно з рибами більш розчленований. Він складається з шийного, тулубового, крижового і хвостового відділів. Шийний відділ має один хребець і тіло його має дві зчленівні ямки, за допомогою яких хребці сполучаються з черепом. У безхвостих число хребців тулубового відділу - 7 (у безногих – 100). Крижовий хребець у безхвостих один і він має бокові відростки, до яких прикріплюються клубові кістки таза (у безногих відсутній).

Хвостовий відділ у безхвостих відсутній і перетворюється в уростиль, а в хвостатих найбільш виражений, у безногих дуже малий.

Форма тіла хребців у хвостатих і безногих - амфіцельна (тут зберігається хорда на все життя), у безхвостих - процельна у вищих хвостатих - опістоцельна, у американської ліопельми - хребці амфіцельні.

45

Череп. Мозкова коробка значною мірою залишається хрящовою на все життя. Це зумовлюється слабим розвитком хондральних костенінь і накладних кісток. В потиличному відділі лише 2 бокові кістки лише верхні

інижні залишаються хрящовими.

Услуховій області формується одна кістка слухова, більша частина капсули хрящова. В передній частині орбіти у безхвостих розвинена клиновидно-нюхова, у хвостатих - вона парна.

Покривних кісток мало. Вони складають кришу мозку (тім’яні,

лобні) утворюють лобно-тім’яну (frontoparietalae), спереду – носові

(nosale).

У безногих вони зростаються з передщелепними. По боках черепа знаходяться лускаті (squamosum), дно черепа утворюється парасфеноід, лемешеві кістки. В формуванні беруть участь піднебінні і крилоподібні.

Череп аутостилічний, а піднебінно-квадратний хрящ безпосередньо приростає до мозкового черепа, функції верхньої щелепи виконує передщелепні, міжщелепні, щелепні кістки. Нижня щелепа представлена Меккелевим хрящем, на якому сидять зубна і кутова кістки. У зв’язку з аутостиліею гіомандибуляре перетворюється у стремено.

Нижні елементи під’язикової дуги і зябрових дуг утворюють під’язикову пластинку і її ріжки. Отже, череп амфібій відрізняється від черепа риб:

1.Слабким розвитком хондраньних і шкірних скостенінь.

2.Аутостиліею.

3.Видозміною під’язикової і зябрових дуг.

4.Редукцією зябрової кришки.

Таким чином, найбільші зміни сталися в області вісцерального скелета.

Пояси кінцівок. Передні представлені лопаткою, над якою є над лопатка, внизу коракоїд. У безхвостих між передгрудиною і коракоїдом є ключиця. Грудний пояс лежить вільно у м’язах, тому, що відсутні ребра.

Тазовий пояс складається з клубових, які проксимальними кінцями прикріплюються до поперечних відростків крижового хребця, лобкових, сідничних.

Вільна задня кінцівка складається з стегна (femur), гомілки (crus), передплесни, плесни.

Передня – складається: з плеча (humerus), передпліччя (аntebrah),

зап’ястя (metacorp), п’ястя (carpus).

Статеві органи представлені сім’яниками, над якими є жирові тіла. Від сім’яників ідуть сім’явиносні канали, які пройшовши через нирку впадають у сечовивідний канал (вольфів канал). Перед впаданням у клоаку утворюють розширення - сім’яний міхурець.

46

У самок е парні яєчники, які мають зернисту будову. Від яєчників відходять яйцепроводи - Мюллерові канали, які самостійно відкриваються у клоаку.

Розвиток зародка. Жовтка в яйці небагато і він розподілений нерівномірно. В зв’язку з цим поділ яйця повний, але нерівномірний.

Через 3-4 години після запліднення яйце починає дробитись Перша борозна ділить його на праву і ліву половини, друга борозна іде перпендикулярно до першої, а третя меридіально ділить, на анімальний і вегетативний полюси. Дальший поділ іде і в одному, і в другому напрямках. Утворюється бластула з дрібними клітинами на анімальному і крупними на вегетативному полюсі. Через добу після запліднення дрібні темні бластомери займають 2/3 поверхні яйця. Гаструляція відбувається вгинанням (епіболіею), утворюється гаструла, гастропор якої заповнений крупними вегетативними еластомерами. На 3-4 день зародок починає видовжуватись, перед щілиною бластопора з’являються два валики, між ними - медулярна пластинка - зачаток ЦНС, а ще через 1-2 , дня ці валики зростаються, медулярна пластинка замикається в нервову трубку, Відокремлюється голова і хвіст. Приблизно через тиждень після запліднення зародок майже оформлений, а ще через 1-2 дня виходить у вигляді личинки - пуголовка. У личинки по боках голови є по 2-3 пари зовнішніх пір’ястих зябер. Є органи бокової лінії. Ниркою є пронефрос. Але скоро зовнішні зябра зникають, замість них утворюються три пари зябрових щілин з зябровими пелюстками. На цій стадії пуголовок схожий з рибою (серце має одне передсердя і один шлуночок). Потім випинанням черевної стінки стравоходу розвиваються парні легені, зябра редукуються. Хвіст вкорочується, появляється мезонефрос, личинка перетворюється на дорослу форму.

Метаморфоз дає змогу зрозуміти еволюцію окремих систем органів (кровообігу, дихання) при перетворенні водних у наземних.

СИСТЕМАТИКА ЗЕМНОВОДНИХ

Земноводні - один із малочисельних класів сучасних хребетних: в трьох його рядах нараховується біля 3400 видів.

Ряд хвостаті (Caudata). Цей ряд нараховує біля 340 видів, які об’єднані в 60 родів, в 9 родин.

Ряд Безногі (Apoda). До ряду відноситься біля 65 видів. які об'єднуються в 19 родів і одну родину червуг (Coecieliidae), які нагадують червів або змій. Тіло поділене кільцевими перехватами, яких може бути до 400. Шкіра гладка, багата на залози. Парні кінцівки і пояси відкриті, хвіст відсутній, клоака відкривається на самому кінці тіла.

Всі червуги за винятком тих, які живуть у воді ведуть підземний спосіб життя. У зв’язку з підземним способом життя вони втратили ноги,

47

ліва легеня витягнулась в мішок, а права - вкоротилась. Безногі втратили барабану перетинку і середнє вухо. Очі заховані під шкірою. Як пристосування у них сильно розвинений нюх і смак.

Мабуть з підземним способом життя у них розвинулось внутрішнє запліднення. Але червуги мають ряд примітивних рис, які зближують їх з стародавніми земноводними:

1.Залишки кісткових лусок під шкірою.

2.Неповна перегородка між передсердями.

3.Амфіцельні хребці.

4.Розвинена хорда.

5 .Короткі нижні ребра.

6. Примітивний під’язиковий апарат.

Але у червуг розвинений передній мозок більше, ніж у інших земноводних. У зародка функціонують зовнішні зябра, або гіллясті, або у формі пластинок. Зуби є на передщелепних, щелепних, піднебінних і лемеші; один два ряди зубів є на нижній щелепі.

По землі пересуваються змієподібно, живляться черв’яками і ґрунтовими безхребетними. Деякі селяться в термітниках, мурашниках і ними живляться. Яйця відкладають (20-30 шт.) у вологий грунт. Багато червуг оберігають яйця (іноді і личинок), обвиваючись навколо них. Більшість не можуть жити у воді, лише деякі все життя ведуть у воді. Водні види живородячі. Поширені в тропічному поясі Америки, Африки і Азії; немає в Австралії і Мадагаскарі. .

Ряд Безхвості (Eсaudata). Найбільш високоорганізована група сучасних амфібій. Сюди належить біля 2900 видів. Особливо багата фауна Південної Америки. Всі представники характеризуються жабоподібною формою тіла, добре розвиненими кінцівками. В скелеті є процельні хребці, ребра відсутні. Серце 3-х камерне, повна перегородка передсердь. Ряд поділяється на 5 підрядів і об’єднує 10 родин.

ЕКОЛОГІЯ ЗЕМНОВОДНИХ

Серед земноводних є чисто водні. Більшість з них належать до хвостатих: протеї, сирени деякі амфіумові. Деякі безхвості теж живуть у воді, наприклад, шпоркові жаби.

Більшість безхвостих ведуть напівводяний спосіб життя. Зелені жаби живуть біля води. Є такі, які живуть на деревах, це в більшості тропічні види. Серед наших це деревна жаба. Філомедуза охоплює гілку дерева, а яванська літаюча жаба пристосувалася до планування.

Хоча вони живуть в різних середовищах для них є специфічні життєві умови: тепло, наявність водойм, вологість повітря, хімізм води і ґрунту. При температурі +7…+8˚С вони падають в оціпеніння, а при

48

температурі -2˚С гинуть. При низьких температурах не відбувається розвиток яєць і личинок, тому найбільш чисельні в тропіках.

За Сибірське полярне коло лише переходить трав’яна, гостроморда і сибірський чотирипалий тритон. Зверхня межа життєдіяльності жаб + 40˚С. Сухий клімат несприятливий для земноводних. Маючи тонку шкіру вони втрачають багато вологи.

Краще всіх посушливі умови переносять ропухи у яких верхній шар епідермісу зроговілий і ведуть нічний спосіб життя.

Амфібії не можуть жити в солоній воді чи засолених ґрунтах. Тому вони відсутні на океанічних островах.

Захисні пристосування розвинені слабо, а найбільшим пристосуванням є шкіряні залози. При утримані жаби і джерелянки разом жаба гине, а при введені секрету в кров собаки вона через 1 годину гине. Найбільш розвинені отруйні залози ропухи, джерелянок, часникових і саламандр.

Важливе пристосувальне значення має зафарбування (застережливе)

уджерелянок, зелене-деревних. Активно захищаються великі жаби (наприклад, рогата жаба 15-20 см завдовжки) роблять спробу кусатись. Регенерація характерна для хвостатих.

Живляться дорослі тваринними організмами: червами, п’явками, молюсками, комахами. Жаба-бик і рогата - птахами, мишами, крисами. Личинки в більшості живляться рослинною їжею.

Розмноження. Статевий диморфізм виражений слабо, але в деяких видів самці дрібніше самок. Яскраве забарвлення зустрічається у самців тритонів і протеїв весною. У деяких на передніх кінцівках є мозолі. Запліднення у безхвостих зовнішнє і у воді, у хвостатих і безногих - внутрішнє і в них є копулятивні органи. У багатьох яйця відкладаються у воду і не оберігаються, а в таких як сумчасті жаби яйця поміщаються в складку шкіри на спині. У сурінамської піпи яйця відкладаються в комірки на спині, у американської жаби ринодерми Дарвіна самець проковтує 20-30 шт. яєць і проштовхує в голосовий мішок і там іде їх розвиток. Деякі відкладають яйця у свого роду гнізда, як, наприклад, у південноамериканської філомедузи у склеєні листки. Живонародження характерне для хвостатих, рідше зустрічається у безногих (саламандра плямиста). Залежно від ступеня пристосованості саламандри народжують одиничних особин, кільчаста червуга – 5…10, ринодерма Дарвіна 20…30,

уфіломедузи біля 100, трав’яної – 1500…3000, зелена 3…8 тис., ропуха біля 10000 тис. особин.

Розвиток. Через 8-10 днів запліднена яйцеклітина проходить розвиток і пуголовок виходить на зовні.

Неотенія. У деяких стадія личинки досягає розмірів дорослих і в них дозрівають статеві продукти і тварини починають розмножуватись. Таке

49

явище називається неотенією. Це властиве деяким тритонам, особливо американській амбістомі (неотенічна форма – аксолотль).

Річний цикл. У тропіках більш-менш забезпечується нормальне життя, але деякі впадають у сплячку, яка може продовжуватись 5 місяців. В помірних і північних широтах сплячка влітку не буває. Встановлено, що тритони переносять більш м’які температури, ніж жаби. Тритони до –

1,5˚С, жаби до – 0,5…0,8˚С.

Економічне значення. Земноводні, живлячись безхребетними, приносять велику користь садам, городам, полям, лісам, знищуючи шкідників. Великої уваги заслуговують сухопутні земноводні, які полюють вночі. Основним кормом для багатьох земноводних є переносії різних захворювань і проміжні господарі червів-паразитів – двокрилі комахи і молюски (за підрахунками одна трав’яна жаба за добу з’їдає 7 шкідливих комах, личинок, метеликів, а за 6 місяців – 1200). Було встановлено, що на площі 24 тис.кв.м. було 720 особин жаб, які, згідно розрахунків, знищили біля 900 тис. особин шкідливих тварин.

Личинки комарів складають велику частку в травному раціоні звичайного тритона, а малий ставковик – гребінчастого.

Певне значення мають земноводні, як кормова база для хутрових звірів. Так, у чорного тхора 1/3 їжі становлять жаби, в єнотовидної собаки

– майже половину.

Багато птахів: качки, журавлі, лелеки поїдають жаб і їх пуголовків. Багато промислових риб (такі як сом, щука, окунь) взимку живуть майже за рахунок жаб.

Слід пам’ятати, що жаби, тритони і аксолотлі широко використовуються, як лабораторні тварини. Без жаб немислима робота в біологічних і медичних інститутах.

Нарешті, жаби мають значення, як продукти харчування, жаб’ячі лапки високо ціняться в багатьох країнах, як делікатес.

Проте земноводні мають і негативне значення. Деякі види серед них є природним резервом небезпечних інфекцій (туляремія).

Питання:

1.Які прогресивні і примітивні ознаки притаманні для представників класу Земноводні?

2.Які ознаки адаптації до життя у воді і на суші мають Амфібії?

3.Які екологічні фактори обмежують поширення Земноводних?

4.Чому більшість видів Амфібій потребують охорони?

50

Лекція 4. Загальна характеристика класу Плазуни

КЛАС ПЛАЗУНИ (REPTILIA)

На відміну від земноводних шкіра у плазунів зроговіла, завдяки зроговінню епідермісу (утворення в епідермісі рогової речовини кератогіаліна). Крім цього тіло плазунів захищене різними роговими утвореннями – роговими лусками, пір’ям, волоссям. Органи бокової лінії завжди відсутні.

У зв’язку з наземним способом життя більш диференційоване тіло, кінцівки відіграють опорну функцію. Шия добре виражена і скелет має багато хребців. Перший – атлант - має форму кільця, а другий – епістрофей - має зубовидний відросток і входить в кільце атланту.

Завдяки цьому голова може повертатися. Тулубовий відділ складається з грудного і поперекового відділу, а ребра з’єднані з грудиною і утворюють грудну клітку.

Крижовий відділ має 2 хребці, що дає міцну опору для задніх кінцівок. В кровоносній системі іде розділення на венозну і артеріальну систему. В сечостатевій системі замість тулубової нирки виступає тазова нирка, яка бере на себе функцію органу виділення, тулубова нирка з Вольфовим каналом ♀ редукується, або зберігається лише вольфовий канал, який виконує функцію сім’япроводу у ♂.

Головний мозок у амніот більш розвинений, що зв’язано з наземним способом життя.

Плазуни перший клас хребетних, які мають основні риси вищих наземних хребетних - амніот. Розмножуються шляхом відкладання великих яєць, які мають багато жовтка і шкаралупині оболонки. Зародок має зародкові органи - амніон і алантоїс. Шкіра вкрита роговими лусками і щитками. Але плазуни мають ряд ознак характерних земноводним:

1.Вони належать до холоднокровних (пойкілотермних) з несталою температурою тіла.

2.Кровообіг змішаний, так як у шлуночку нема ще повної перегородки.

Але більш прогресивним у плазунів є те, що у них суцільне окостеніння черепа, посилення кінцівок. Міцні накладні кістки утворюють виличну дугу. В скелеті вільних кінцівок (передні) є інтеркарпальне (міжзап’ясткове) та інтертарзальне (міжзаплеснове) зчленування. Головний мозок і мозочок сильно розвинені. В півкулях переднього мозку є неопаліум - нова мозкова кора.

Зовнішня будова подібна до хвостатих земноводних, але тіло диференційоване на відділи. Кінцівки як передні - так і задні мають по 5 пальців.