- •1. «Етика професійного спілкування» як навчальна дисципліна та її завдання.
- •2. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії.
- •3. Професійне спілкування та його особливості.
- •4. Культура професійного спілкування.
- •5. Моральні норми та принципи, їх значення для досягнення високого рівня культури спілкування.
- •6. Етикет як сукупність правил поведінки людини.
- •7. Спілкування як одна з нагальних потреб людини.
- •8. Структура спілкування.
- •9. Роль міжособистісних взаємин у спілкуванні.
- •10. Види та рівні спілкування.
- •11. Стереотипи сприйняття в процесі спілкування.
- •12. Механізми міжособового пізнання (проекція, децентрація, рефлексія, ідентифікація).
- •13. Способи впливу на людей під час спілкування.
- •14. Маніпулювання та актуалізація.
- •15. Стилі спілкування.
- •16. Поняття «педагогічне спілкування», «культура педагогічного спілкування».
- •17. Педагогічний такт і стиль спілкування.
- •18. Вербальне або мовленнєве спілкування.
- •19. Культура слухання. Культура говоріння.
- •20. Значення переконуючого впливу в мовленнєвому спілкуванні.
- •21. Вплив особистості на ефективність переконання.
- •22. Поняття про невербальне спілкування. Класифікація невербальних засобів спілкування.
- •23. Кінесика. Паралінгвістичні та екстралінгвістичні засоби спілкування. Контакт очей. Проксеміка.
- •24. Конфлікт. Класифікація конфліктів.
- •25. Антикультура спілкування.
- •26. Педагогічний такт як основа професійної діяльності.
- •27. Правила переконання співбесідника.
- •28. Метамова
- •29. Міжособистісна атракція та емпатія як умова професійного спілкування.
- •30. Відмінності етикету в різні вікові епохи.
- •31. Динаміка конфлікту.
- •32. Фази конфлікту.
- •33. Спільні риси і відмінності у спілкуванні з індивідуумом і аудиторією.
- •34. Особистісні якості педагога, які ускладнюють спілкування з вихованцем.
- •35. Індивідуальні особливості особистості, що зумовлюють схильність до конфліктів.
- •36. Типи маніпуляторів.
- •37. Причини маніпулятивної поведінки.
- •38. Інвективна лексика і фраземіка.
- •39. Евфемізми.
- •40. Психологічні пастки у спілкуванні.
- •41. Спільні риси і відмінності у спілкуванні з індивідуумом і аудиторією.
- •42. Особистісні якості педагога, які ускладнюють спілкування з вихованцем.
- •43. Особливості спілкування з дітьми раннього та дошкільного віку та їх батьками.
- •44. Спілкування в педагогічному колективі.
- •45. Види впливу педагога на вихованців.
26. Педагогічний такт як основа професійної діяльності.
Педагогічний такт – це педагогічно грамотне спілкування в складних педагогічних ситуаціях, уміння знайти педагогічно доцільний і ефективний спосіб впливу, відчуття міри, швидкість реакції, здатність швидко оцінювати ситуацію і знаходити оптимальне рішення.
Педагогічний такт також виявляється в умінні керувати своїми почуттями, не втрачати самовладання, емоційну врівноваженість у поєднанні з високою принциповістю та вимогливістю, з чуйним людяним ставленням до студента. Він вимагає критичності і самокритичності в оцінці своєї праці, нетерпимості до шаблону, формалізму, застою думки і справи, до бюрократизму і пихи, поваги. Педагогічний такт реалізується через мову і стиль поведінки.
Сутність педагогічного такту полягає в педагогічно доцільному ставленні та впливі педагога на студентів у вмінні налагоджувати продуктивний стиль спілкування.
Основні показники педагогічного такту науково-педагогічного працівника: людяність без зарозумілості; вимогливість без брутальності та причепливості; педагогічний вплив без наказів, навіювань, попереджень, без приниження особистої гідності студента; вміння висловлювати розпорядження, вказівки та прохання без зухвалості, без зарозумілості; уміння слухати співрозмовника, не виявляючи байдужості та вищості; урівноваженість, самовладання і діловий тон спілкування, без дратівливості та сухості; простота в спілкуванні без фамільярності та панібратства, без показухи; принциповість і наполегливість без упертості; уважність, чутливість і емпатичність без їх підкреслення; гумор без посміху; скромність без удаваності.
Удосконаленню педагогічного такту ‘ науково-педагогічного працівника сприяє так званий соціальний інтелект, який трактують як особливу індивідуальну рису, що дає змогу розуміти студента, усвідомлювати мотивацію його поведінки, розпізнавати найсуттєвіші риси індивідуальності. Ця якість виявляється як: просоціальна спрямованість, готовність до співпраці, особиста зацікавленість у добробуті інших; соціальна ефективність як очікування успіху в розв’язанні міжособистісних проблем; емпатичний інтерес та особисте співчуття, які забезпечують декодування невербальних ознак емоційних переживань; адекватне визначення ціннісних аспектів ставлення до себе й до інших.
Отже, педагогічний такт виховують, його набувають разом з педагогічною культурою і він виявляється в педагогічній діяльності. Він є показником зрілості науково-педагогічного працівника як майстра своєї справи. Це великий засіб, за допомогою якого студентів можна перетворити на своїх спільників чи, навпаки, суперників.
Педагог у вищому навчальному закладі повинен працювати над формуванням власного педагогічного такту й постійно його вдосконалювати. Як немає межі досконалості, так і немає межі виявлення різноманітних і багатогранних аспектів педагогічного такту.
27. Правила переконання співбесідника.
1 правило: правило Гомера. Черговість аргументів, що приводяться, впливає на їх переконливість. Найбільш переконливий наступний порядок аргументів: сильні – середні – один найсильніший. Із цього правила слідує, що слабкими аргументами краще не користуватися: виявивши їх в процесі підготовки, не користуйтеся ними для переконання. Вони принесуть шкоду, а не користь. Дійсно, співбесідник приділяє більше уваги слабкостям у ваших аргументах. Тому важливо не помилитися. Не кількість аргументів вирішує результат справи, а їх надійність. Слідує відзначити одну дуже важливу обставину. Один і той же аргумент для різних людей може бути і сильним, і слабким. Тому сила (слабкість) аргументів повинні визначатися з погляду співбесідника.
2 правило: правило Сократа. Для отримання позитивного рішення з важливого для вас питання поставте його на третє місце, поставивши йому два коротких, простих для співбесідника питання, на яких він без труда відповість вам «так».
3 правило: Переконливі аргументи в значній мірі залежить від іміджу і статусу перекованого. Одна справа, коли переконуваний – людина авторитетна, поважана, інше – коли незначна, така, що не сприймається серйозно.
Щоб застосовувати правило 3, слід мати на увазі деякі факти і обставини, що свідчать про відмінності в сприйнятті статусів залежно від ситуації.
4 правило: не принижуйте статус. Любий прояв неповаги, зневагу до співбесідника принижує його статус і викликає, як правило, негативну реакцію.
5 правило: до аргументів приємного нам співбесідника ми відносимося поблажливо, а до аргументів неприємного – упереджено
6 правило: бажаючи переконати, починайте не з моментів, що розділяють вас, а з того, в чому співбесідник погодиться з вами
7 правило: проявіть емпатію. Емпатією називається здібність до збагнення емоційного стану іншої людини у формі співпереживання. Емпатія допомагає краще зрозуміти співбесідника, представити хід його думок, як мовиться, «влізти в його шкуру».
8 правило: уникайте конфліктогенів. Конфліктогенами називаються слова, дії (або бездіяльність), що можуть привести до конфлікту.
9 правило: міміка, жести і пози переконливого повинні підкріплювати слова, бути дружніми по відношенню до спостерігача
10 правило: покажіть, що пропоноване вами задовольнить якусь з потреб слухача
Згідно класифікації А. Маслоу потреби людини діляться на п’ять видів. Доречно доповнити їх одній з найголовніших психологічних потреб – потребою в позитивних емоціях.
Всі вказані потреби служать джерелом для знаходження переконливим сильних аргументів. Пропонована вами можливість задовольнити якусь з потреб людини є сильним аргументом.