3.13 Простатектомія (видалення простати) у пса і кота

Показання. Новоутворення; гіперплазія; кіста; простатит, який неможливо вилікувати хіміотерапією та анти андрогенами або кастрацією.

Фіксація. Спинне положення. Тазові кінцівки розводять в боки, витягують каудально і прив`язують.

Знеболення. Наркоз, нейролептаналгезія.

Техніка операції. У передопераційний період, після перевірки чутливості мікроорганізмів до антибіотиків у сечі, антибіотикотерапія протягом кількох днів. Голодна дієта протягом 48 год до операції, за день до операції – клізма.

У сечовий міхур вводять уретральний катетер. Лапаротомію виконують по білій лінії живота від лобкової кістки до місця, яке знаходиться дещо краніальніше пупка. Патологічно збільшена простата часто знаходиться перед краніальним краєм входу в тазову порожнину і в цьому випадку добре доступна з боку лапаротомної рани. У більшості випадків для полегшення проведення операції розсікають тазове з`єднання по сімфізису.

Для розтину лобкового з`єднання розріз шкіри продовжують у каудальному напрямку. Над симфізисом розтинають апоневрози струнких і привідних м`язів. У цуценят і невеликих собак остеотомію виконують кістковими ножицями або кістковим долотом. У дорослих собак остеотомію виконують маятниковою пилкою. З обох боків від симфізу висвердлюють отвори для наступного з`єднання лобкових кісток лігатурою з дроту. Після цього обидві половинки таза розводять, не допускаючи при цьому надмірного навантаження на крижово-клубові суглоби.

При операціях на великих дорослих собаках краще вирізати пластини з лобкової кістки. При цьому в латеральний бік відводять апоневрози струнких і привідних м`язів. Пилкою або фрезою на відстані 2-3 см в сторони від тазового шва роблять розрізи від гребінця до замикальних отворів. У каудальній третині замикальних отворів за допомогою з`єднуючого їх попереднього розрізу вирізають пластинку лобкової кістки.

З обох боків від розпилів висвердлюють отвори для наступного кріплення пластини лігатурами з дроту.

Після розтину черевної порожнини, а інколи і порожнини таза, петлі кишечника накривають стерильною серветкою і відсувають краніально. Пупково-міхурову зв`язку розтинають, щоб можна було вільно зміщувати сечовий міжур. Спочатку знаходять сечоводи біля вільних країв латеральних зв`язок і фіксують їх товстими лігатурами. На кровоносні судини, які йдуть до передміхурової залози, накладають по дві лігатури. Між лігатурами судини розсікають. При перев`язці гілок передміхурових артерій і вен, які проходять до простати з дорсо-латерального боку, необхідно слідкувати за тим, щоб не були пошкодженні каудальні міхурові артерії, які йдуть до сечового міхура. Сечовий міхур загинають назад. На сім`явиносні протоки накладають по дві лігатури, між якими їх розтинають.

Шийку сечового міхура оголюють якомога далі в бік передміхурової залози, а сечовипускний канал – з каудального боку. З сечового міхура аспірують залишки сечі, а катетер відтягують у тазову частину уретри. На шийку сечового міхура й уретру накладають затискачі з м`яким гумовим покриттям і скальпелем перетинають поряд з передміхуровою залозою. Останню повністю відперпаровують від оточуючих тканин і видаляють. Катетер знову вводять у частину сечовипускного каналу, який знаходиться з боку сечового міхура, і просовують у сечовий міхур.

Над катетером на кукси сечовипускного каналу накладають вузловий шов. Спочатку на однаковій відстані один від одного накладають по колу три фіксуючих стібка вузлового шва для попередження деформації країв кукси уретри (атравматичною голкою з дуже тонкою лігатурою, яка не розсмоктується або розсмоктується повільно). Потім між цими стібками накладають наступні стібки, якими повністю з`єднуються куксу уретри. При накладанні шва слизову оболонку уретри не захоплюють. Додатково на анастомоз зверху можна нашити край сальника. Після цього знімають затискачі, а також видаляють фіксуючі лігатури з сечоводів. Після репозиції і фіксації кісткового дна таза краї розрізаних апоневрозів струнких і привідних м`язів зшивають вузловим швом (застосовують шовний матеріал, який розсмоктується).

На лапаротомну рану накладають шви.

Катетер перед отвором крайньої плоті стібками вузлового шва фіксують до шкіри.

Післяопераційний догляд. Антибіотикотерапія протягом двох тижнів. Катетер видаляють через 3-4 дні.

Висновок

Будь-яка хірургічна операція повинна бути обґрунтована відповідними показанням. Кожній операції передує діагноз, який ставлять на основі ретельного клінічного, рентгенологічного, лабораторних та інших спеціальних досліджень. Показання можуть бути абсолютними або відносними.

Є ряд операцій, які мають абсолютні показання – коли вони являються єдиним методом лікування, наприклад: защемленні грижі, злоякісні новоутворення, закупорка сечовивідних шляхів, гнійні запалення тканин і органів. Багато операцій з абсолютними показаннями потребують термінового оперативного втручання.

Є операції з відносними показаннями, які не становлять єдиний метод лікування, коли можна не оперувати, щоб не завдати суттєвої шкоди здоров'ю тварини і без ризику знизити її продуктивність.

У таких випадках лікар з'ясовує необхідність оперативного втручання як кращого методу лікування при захворюванні даної тварини, враховуючи майбутні безпосередні і віддалені результати операції, які визначають надалі господарську цінність тварини.

Хірургічні операції не застосовують там, де вилікувати можна іншими, більш легкими і менш небезпечними способами, але й не відкидають операції, коли вони є єдиним методом лікування.

Лікар повинен враховувати і те, що в деяких випадках операції, незалежно від їх необхідності, бувають абсолютно протипоказані. До таких випадків належить, наприклад, тяжкий загальний стан тварини; наявність гострих контагіозних інфекційних захворювань.

Втручання лікаря ветеринарної медицини, в основному, підпорядковане економічним міркуванням. Операція вважається вдалою коли вона зберігає господарську цінність тварини. Проте лікар повинен пам'ятати про відповідальність за життя тварини. Потрібно глибоко і всебічно дослідити хвору тварину і при найменших шансах на виліковування зробити все можливе для збереження її господарської цінності використовуючи найбільш дієві методи лікування.

Кінцевий успіх операції залежить не тільки від урахування передопераційного стану тварини, характеру і ступеня її ураження, правильного вибору способу операції і хорошої техніки її виконання, але також від старанного проведення асептики та знеболювання і від належного догляду та утримання хворої тварини в післяопераційному періоді, від урахування можливих помилок та ускладнень під час і після операції і запобігання їм. Кожне оперативне втручання має певний ступінь ризику.

Література

 

1. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. Спеціальна частина; Власенко В.М. 2006

2. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. Загальна частина; Власенко В.М. 2003

3. Анатомія свійських тварин; Рудик С.К. 2001

4 .Ветеринарні хірургічні інструменти

5. Оперативная хирургия у домашних животных; Борисевич В.Б. 1996

6. «Хирургические болезни сельскохозяйственых животних; Бурденюк А.Ф. 1988

7. Оперативная хирургия с основами топографической анатомии у животных; Магда И.И. 1979

8. Учебник частной хирургии; Гирголав С.С. 1947

9. Краткое пособие к операциям на животных по курсу топографическая анатомия и оперативная хирургия; Максименкова А.Н.

10. Словарь терминов ветеринарной хирургии; Власенко В.М. 1984

11. Конспект лекцій

12. Хирургические операции у собак и кошек; Паршин А.А. 2005

13. Спеціальна хірургія для ветеринарних лікарів і студентів; Гауенштейн Е.І.

14. Загальна ветеринарна хірургія; 2001

15. Анастезиология и реанимотология собак и кошек; Пульнешенко П.Р. 1997

16. Спеціальна ветеринарна хірургія; Панько І.С. 2003

17. Спеціальна ветеринарна хірургія; Борисевич В.Б. 1993

39