Тема 3. Сукупний попит і сукупна пропозиція План

1. Сукупний попит і фактори, що його визначають.

2. Сукупна пропозиція і фактори, що її визначають.

3. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Ефект храповика.

1. СУКУПНИЙ ПОПИТ І ФАКТОРИ, ЩО ЙОГО ВИЗНАЧАЮТЬ

Моделі попиту і пропозиції для одного товару, особливо корисні для розуміння відмінностей і обсягів виробництва окремих товарів і послуг. Вони показують, чому ціна рівноваги, наприклад хліба, значно менша, ніж ціна рівноваги діаманта, або чому ціна бареля нафти вища, ніж ціна бареля води.

Аналіз питання попиту і пропозиції на макрорівні вимагає об'єднання (агрегування) великої кількості окремих товарних ринків в «складовий» ринок, на якому основними змінними є рівень цін і реальний обсяг національного виробництва.

Сукупний попитпоказує різні обсяги товарів і послуг національного виробництва, який споживачі (підприємства, держава, окремі люди) готові купити при будь-якому можливому рівні цін. Сукупний попит можна зобразити графічно:

Р

АD

О

Рис. 1. Крива сукупного попиту

Р – рівень цін; О – реальний обсяг виробництва.

Крива сукупного попиту АD вказує на те, що чим нижчий рівень цін, тим більший реальний обсяг національного виробництва буде куплений, і навпаки.

Крива сукупного попиту по формі така ж, як і на окремий товар. Чому? Причини тут різні. Траєкторія руху кривої індивідуального попиту визначається ефектами доходу і заміщення. Але це пояснення не є правомірним, коли ми маємо справу з сукупностями. Логічне обгрунтування ефекту заміщення (один товар стає дешевшим у порівнянні з усіма товарами) у даному випадку неможливе, тому що ціни у цілому або падають або зростають.

Рух кривої сукупного попиту визначається перш за все трьома ціновими факторами:

1. ефектом відсоткової ставки;

2. ефектом багатства;

3. ефектом імпортних закупок.

1. Відсоткова ставка – це ціна за користування позиченими грошима. Більш високий рівень цін, збільшуючи попит на гроші і підвищуючи відсоткову ставку, викликає скорочення попиту на реальний обсяг виробленого національного продукту, і навпаки (гіпотетично припускається, що обсяг грошової маси в економіці залишається постійним). Коли рівень цін підвищується, підвищуються і відсоткові ставки, а підвищені відсоткові ставки, у свою чергу, приводять до скорочення інвестиційних і споживчих витрат, і навпаки. Наприклад¸ для фірми, яка купує інвестиційні товари, має велике значення ставка відсотка, за якою можна взяти гроші в кредит у комерційного банка. Чим вища відсоткова ставка, тим нижчий інвестиційний попит. Разом з тим і споживчий попит реагує на підвищення відсоткової ставки – адже багато товарів довгострокового користування купуються на основі споживчого кредиту. Подорожчання кредиту включає зменшення споживчих витрат.

2. Ефект багатства. У найбільш загальному вигляді багатством називається наявний грошовий запас. При більш високому рівні цін цей грошовий запас (фінансові активи підприємств, населення) зменшується і відповідно зменшується купівельна спроможність (попит) населення, і навпаки. Наприклад, в Україні з 1 січня 1992 року були “відпущені” ціни, тобто ціни формувались не державою, а ринком. Стрибок цін був надзвичайно високим, що призвело до знецінення грошових заощаджень фізичних і юридичних осіб. Реальна купівельна спроможність цих запасів (заощаджень) знижувалась пропорційно зростанню рівня цін, а зменшення реальних грошових запасів, у свою чергу, привело до зменшення сукупного попиту.

3. Ефект імпортних закупок. При підвищенні цін у країні ефект імпортних закупок приводить до зменшення сукупного попиту на вітчизняні товари і послуги, і навпаки. Обсяги імпорту і експорту залежать, крім іншого, від співвідношення цін у даній країні й за кордоном. Наприклад, при підвищенні рівня цін в Україні, товари і послуги іноземного виробництва стають відносно дешевшими (при інших рівних умовах). Населення буде купувати менше вітчизняних товарів і більше імпортних. Отже, зменшиться загальний обсяг сукупного попиту.

Три фактори, які ми розглянули, є ціновими. Вплив цих факторів на сукупний попит представлено на графіку як рух від однієї точки до другої по стабільній кривій сукупного попиту (зміна величини попиту).

Існують і нецінові фактори сукупного попиту. Причому вплив цих факторів приводить до зміщення всієї кривої сукупного попиту.

Рис.2. Вплив нецінових факторів не сукупний попит

Збільшення сукупного попиту показано як зміщення кривої АД вправо, від АД1 до АД2, а зменшення сукупного попиту - як зміщення від АД1 до АД3.

До нецінових факторів попиту відносяться:

1. Зміни в споживчих витратах:

а) добробут споживача – може змінюватись незалежно від змін у цінах, наприклад, різке підвищення курсу акцій або реальне зменшення вартості нерухомості, землі тощо;

б) очікування споживача, наприклад, масове очікування нової хвилі інфляції збільшить сукупний попит, і навпаки;

в) заборгованість споживача – при високій заборгованості споживчі витрати скорочуються, і навпаки;

г) податки – зниження податків приводить до зміщення кривої сукупного попиту вправо, і навпаки.

2. Зміни в інвестиційних витратах, тобто закупки засобів виробництва:

а) відсоткові ставки – зміни можуть викликатись не тільки зміною цін, а й іншими факторами, наприклад, зміною обсягу грошової маси у країні.

Збільшення грошової маси сприяє зменшенню відсоткової ставки і тим самим стимулює збільшення капітальних вкладень;

б) очікувані прибутки від інвестицій – якщо прогнози оптимістичні, то крива сукупного попиту відхиляється вправо, і навпаки;

в) податки з підприємств – скорочення податків підштовхує криву сукупного попиту вправо, і навпаки;

г) технології. Нові й удосконалені технології мають тенденцію до стимулювання інвестиційних витрат і тим самим до збільшення сукупного попиту;

д) надлишкові потужності. Збільшення надлишкових потужностей, тобто наявного невикористованого капіталу, стримує попит на нові інвестиційні товари і тому зменшує сукупний попит.

3. Зміни в державних витратах. Збільшення державних витрат приводить до збільшення сукупного попиту, і навпаки. Найбільшу увагу цьому фактору зростання сукупного попиту приділяла школа кейнсіанства. На думку Дж.Кейнса, одним із важливих методів активізації стимулювання сукупного попиту в економіці є підвищення державних витрат і капіталовкладень, розширення державних закупок і послуг.

4. Витрати на чистий експорт. Збільшення чистого експорту (експорт мінус імпорт), до якого привели “інші” нецінові фактори, зміщує криву сукупного попиту вправо. Логіка цього твердження така. По-перше, більш високий рівень експорту буде створювати більш високий попит на товари даної країни за кордоном. По-друге, скорочення імпорту передбачає збільшення внутрішнього попиту на товари вітчизняного виробництва.

Існують два нецінових фактори, які змінюють обсяг чистого експорту: 1) національний дохід країн-імпортерів; 2) валютні курси. Збільшення національного доходу країн-імпортерів потенційно збільшує чистий експорт країн експортерів, і навпаки. Наприклад, у 1998 році Росія оголосила дефолт (неплатоспроможність) на три місяці. Це надзвичайно негативно вплинуло на російську економіку і, особливо, на банківську сферу. Такі дії російського уряду якимось чином вплинули на українську економіку? Вплинули негативно. Експортні контракти українських підприємств були порушені, так як збанкрутілі російські підприємства не могли імпортувати і оплатити продукцію з України.

Зміна валютних курсів впливає на чистий експорт, а отже, і на сукупний попит. Наприклад, ціна євро у доларах зростає. Це значить, що долар знецінюється по відношенню до євро. Тобто, якщо ціна долара в євро падає, це значить, що курс євро підвищується. У результаті нового співвідношення європейські споживачі зможуть більше отримати доларів за певну суму євро. А споживачі США отримають менше євро за кожен долар. Таким чином, для європейських споживачів американські товари стануть дешевшими, ніж європейські. А між тим споживачі у США зможуть купити менше європейських товарів за певну суму доларів. При таких обставинах можна чекати, що американський експорт зросте, а імпорт – зменшиться. Для європейських країн ситуація буде протилежною – імпорт зросте, а експорт зменшиться.

В 1996 році курс долара по відношенню до гривні становив 1:2, а у 1998 році гривня була девальвована по відношенню до долара 1:5. Досить велика девальвація нашої грошової одиниці в основному позитивно вплинула на українську економіку, особливо на її експортні галузі (металургія, хімічна промисловість, сільське господарство). Наприклад, український металургійний комбінат експортував продукції на 1 млн. доларів. У 1996 році ця сума могла бути обміняна на 2 млн. грн., а у 1998 році вже на 5 млн. гривень.

2. СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ І ФАКТОРИ, ЩО ЇЇ ВИЗНАЧАЮТЬ

Сукупна пропозиція показує реальний обсяг національного виробництва, який може бути вироблений при різних рівнях цін. Залежність між рівнем цін і обсягом національного продукту, який підприємства поставляють на ринок, є прямою або позитивною У економічній теорії існують великі розбіжності з приводу природи і форми кривої сукупної пропозиції. Три сегменти (відрізки) кривої сукупної пропозиції визначаються як: 1) кейнсіанський (горизонтальний); 2) проміжковий (висхідний); 3) класичний (вертикальний)

Рис.3. Складові кривої сукупної пропозиції

1-горизонтальний, або кейнсіанський відрізок;

2-висхідний, або проміжковий відрізок;

3-вертикальний, або класичний відрізок.

Qf– потенційний обсяг виробництва за повної зайнятості.

Горизонтальний відрізок свідчить про те, що економіка знаходиться в стані глибокого спаду або депресії, при цьому не використовується велика кількість машин, обладнання і робочої сили. Ці невикористані ресурси, як трудові, так і матеріальні, які можна привести в дію і водночас не впливати або майже не впливати на рівень цін. Коли на цьому відрізку обсяг національного продукту починає збільшуватись, то ні дефіцит, ні вузькі місця у виробництві, які могли б сприяти підвищенню цін, не виникають. Так як виробники можуть придбати трудові й інші ресурси за установленими цінами, виробничі витрати при розширенні виробнитцва не зростуть, а отже не буде економічних причин для підвищення цін на товари. Дж.Кейнс підкреслював, що робітник, який тривалий час був без роботи, навряд чи буде розраховувати на підвищення заробітної плати, коли повернеться на роботу.

Класичний (вертикальний) відрізок свідчить про те, що економіка знаходиться в такій точці кривої своїх виробничих можливостей (КВМ), коли за короткий термін неможливо досягнути подальшого збільшення обсягу виробництва. Це означає, що будь-яке подальше підвищення цін не приведе до збільшення його реального обсягу, оскільки економіка уже працює на повну потужність при повній зайнятості (кількість працівників, які шукають роботу дорівнює числу вільних робочих місць). Якщо окремі фірми зроблять спробу розширити виробництво, запропонувавши більш високу ціну на ресурси, ніж інші фірми, то ресурси і додатковий обсяг продукту, який отримає одна фірма, інша – втратить. У результаті цього ціни (витрати) на ресурси і відповідно ціни на товари збільшаться, але реальний обсяг виробництва залишиться незмінним. Цей відрізок розглядався класичною економічною наукою. Економісти класичної школи (А.Сміт, Д. Рікардо) вважали, що внаслідок діючих ринкових сил, повна зайнятість може стати нормою для економіки. Однак, в реальній дійсності класичний відрізок можна розглядати щвидше в плані теорії, а не практики. Повна зайнятість і реальний обсяг національного виробництва при повній зайнятості Qf – це нечіткі поняття. Наприклад, робочий день і розміри робочої сили іноді можна збільшувати понад нормові межі (понаднормові роботи, робота у 2-3 місцях, праця людей у воєнний час тощо).

Проміжковий (висхідний) відрізок. Повна зайнятість виникає нерівномірно і неодночасно у всіх секторах або галузях економіки. При розширенні виробництва деяким фірмам доводиться використовувати більш старе і менш ефективне обладнання, на роботу можуть приймати менш кваліфікованих працівників. Через зазначені причини витрати на одиницю продукції збільшуються, і фірми повинні призначати більш високі ціни на товари, щоб виробництво було рентабельним. Тому на проміжковому відрізку збільшення реального обсягу національного продукту супроводжується зростанням цін.

Існуюча крива сукупної пропозиції встановлює залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва при інших рівних умовах. Але коли одна або декілька із цих “інших умов” змінюються, зміщується сама крива сукупної пропозиції.

Рис. 4. Вплив на сукупну пропозицію (АS) нецінових факторів

Зміщення кривої від АS1 до АS2 вказує на збільшення сукупної пропозиції, від АS1 до АS3 зменшення сукупної пропозиції.

Нецінові фактори мають одну загальну рису, коли вони змінюються, то змінюються і витрати на одиницю продукції. Це означає, що зменшення витрат на одиницю продукції, при даному рівні цін, зміщує криву сукупної пропозиції вправо. І навпаки, збільшення витрат на одиницю продукції зміщує криву сукупної пропозиції вліво.

Нецінові фактори сукупної пропозиції:

І. Зміна цін на ресурси. При інших рівних умовах підвищення цін на ресурси приводить до збільшення витрат на одиницю продукції і тим самим до скорочення сукупної пропозиції. Зниження цін на ресурси приводить до протилежного результату.

1. Наявність внутрішніх ресурсів. Збільшення пропозиції внутрішніх ресурсів знижує ціни на них, і в результаті зменшуються витрати на одиницю продукції. До внутрішніх ресурсів належить:

а) земля. Земельні ресурси можуть збільшуватись, наприклад, завдяки відкриттям корисних копалин, зрошенню і осушенню земель, які дозволяють перетворити те, що раніше було “нересурсом”, у цінні фактори виробництва. Наприклад, в Україні здійснюється інтенсивний пошук нафти і природнього газу на шельфі Чорного і Азовського морів. Якщо пошуки корисних копалин будуть успішними, то це може змінити ціни і витрати на одиницю продукції і відповідно вплинути на сукупну пропозицію в українській економіці. Однак можлива і зворотня тенденція, коли, наприклад, втрачається верхній шар грунту із-за інтенсивного землекористування.

б) трудові ресурси. У високорозвинутих країнах біля 70% витрат підприємств йде на заробітну плату робітників і службовців. Збільшення пропозиції трудових ресурсів приводить до зменшення ціни на робочу силу, і навпаки. Якщо гіпотетично припустити, що українські трудові мігранти масово повернуться на Батьківщину, то це може суттєво вплинути на зміну динаміки заробітної плати в Україні, яка сьогодні є позитивною;

в) капітал. При покращенні якості капіталу витрати виробництва зменшуються, а сукупна пропозиція збільшиться, і навпаки. В Україні досить інтенсивно здійснюється якісне переоснащення інвестиційних ресурсів у багатьох галузях економіки. У кінцевому рахунку це призводить до зміщення кривої сукупної пропозиції вправо;

г) підприємницькі здібності. Кількість підприємливих людей в економіці з часом змінюється, і тому крива сукупної пропозиції теж змінюється. З поглибленням економічних ринкових реформ в Україні, рівень підприємницьких здібностей українських бізнесменів буде зростати.

2. ціни на імпортні ресурси. Зниження цін на імпортні ресурси збільшує сукупну пропозицію, і навпаки. Як відомо, Україна імпортує значну кількість нафти і природнього газу. Зростання світових цін на енергоносії негативно впливає на українську економіку і сприяє зміщенню кривої сукупної пропозиції вліво.

3. Панування на ринку – це можливість встановлювати ціни вищі за ті, які були б при наявності конкуренції. Наприклад, значна ринкова монополія міжнародного картеля ОПЕК робить вплив на світові ціни на нафту у бік їх зростання.

II. Зміни в продуктивності. Продуктивність (виробництва) – це відношення реального обсягу національного виробництва до кількості використовуваних ресурсів.

Збільшення продуктивності означає, що при даному обсязі ресурсів або витрат можна отримати більший реальний обсяг національного виробництва.