- •Перелік, значення й застосування препаратів
- •Фізичні й хімічні властивості отруйних речовин
- •Умови отруєння
- •Токсикодинаміка та токсикокінетика
- •Клінічні симптоми отруєнь
- •Патолого-анатомічна картина
- •Діагностика
- •Лікування
- •Профілактика отруєнь
- •Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва
- •Висновок
- •Список використаної літератури
Клінічні симптоми отруєнь
Клінічна картина отруєння проявляється в результаті накопичення ацетилхоліну у нервових закінченнях. За гострого отруєння спостерігають симптоми, що поділяються на 3 групи:
Мускариноподібні симптоми - збільшення бронхіального секрету, підвищена пітливість, слиновиділення і сльозотеча; міоз, бронхоспазм, абдомінальні спазми (блювота і діарея); брадикардія
Нікотиноподібні симптоми – тремор жуйних м'язів, а потім й усього тіла (у важких випадках, діафрагми і дихальних м'язів); тахікардія.
Симптоми, що пов’язані з ураженням центральної нервової системи - запаморочення, неспокій, сплутаність свідомості, конвульсії і кома; Пригнічення дихального центру.
Всі ці ознаки і симптоми можуть виникати в різних комбінаціях і можуть варіюватися в залежності від хімічної дози і шляху надходження. [1]
Тривалість симптомів, як правило, коротша ніж під час отруєння фосфорорганічними сполуками. За легкого ступеня отруєння можуть бути тільки мускаринові і нікотинові прояви. Важкі випадки завжди проявляються за участі центральної нервової системи; В клінічній картині переважає недостатність дихальної системи, яка призводить до набряку легень внаслідок комбінації вищевказаних проявів. Хронічне отруєння схоже з ознаками гострої інтоксикації, але має періодичний (інтермінуючий) характер. Одужання настає через 24 – 72 год. [1, 5]
За гострого отруєння тварин похідними тіокарбамінової кислоти (тілламом, ептамом, яланом) відмічають загальне збудження, яке швидко змінюється пригніченням з явищами задухи, гіперсалівацію, тремор, атаксію, потім тонічні судоми та парези. Жуйні тварини є більш чутливими до ептаму. Введення його всередину вівцям в дозі 100 мг/кг маси тіла викликало чітко виражене гостре отруєння, яке характеризувалось пригніченням, відмовою від корму, зниженням рухливості, задухою. Лише доза в 250 мг/кг викликала їх загибель, в той час як для свиней смертельна доза становить 200 мг/кг; у курей від дози 250 мг/кг спостерігався лише короткочасний період пригнічення.
Отруєння тварин дитіокарбаматами, основним представником яких є ТМТД, перебігає у гострій та хронічній формах з вираженою видовою чутливістю. Більшість дитіокарбаматів – алергени, що викликають у тварин дерматити та бронхоспазми. Гостре отруєння характеризується повільним розвитком клінічних ознак, які свідчать про ураження органів травлення, нервової системи та кровообігу. Спочатку виявляють втрату апетиту, здуття, потім пронос, нерідко з домішками крові, дещо пізніше – задуха, дрижання скелетних м’язів, парези, паралічі, явища бронхіту, кон’юнктивіту, екземи. Смерть настає на 5-6 добу. Переносимі дози ТМТД для курей становлять 300 мг/кг, для кролів – 150 мг/кг, для свиней – 500, для кітних овець – 150 мг/кг. При несмертельному отруєнні кітних овець протягом 120 діб за дози 1 г/кг маси тіла відмічались аборти, народження нежиттєздатного приплоду з гіпертрофованою щитоподібною залозою. У поросят за хронічного отруєння спостерігались дерматити, кон’юнктивіти, відставання в рості та розвитку.
При гострому отруєнні тварин алкілкарбаматами (карбіном) спостерігалась гіперсалівація, задуха, тремтіння м’язів, клоніко-тонічні судоми.
Клінічна картина отруєння тварин металовмісними тіо- та дитіокарбаматами проявляється через 10-40 хвилин і характеризується адинамією з періодами збудження, судомами, виділеннями з носа і кривавим проносом. Смерть настає на 3-5 добу. Хронічні отруєння тварин супроводжуються помітним зниженням відтворювальної здатності та яйценосності птиці, виродками, високою мертвонароджуваністю, сліпотою (при отруєнні ТМТД), загальним неблагополуччям у стаді без особливих відхилень клінічного стану. [2]