- •Перелік, значення й застосування препаратів
- •Фізичні й хімічні властивості отруйних речовин
- •Умови отруєння
- •Токсикодинаміка та токсикокінетика
- •Клінічні симптоми отруєнь
- •Патолого-анатомічна картина
- •Діагностика
- •Лікування
- •Профілактика отруєнь
- •Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва
- •Висновок
- •Список використаної літератури
Профілактика отруєнь
Необхідно суворо дотримуватися термінів очікування і термінів забою отруєних тварин дитіокарбаматами. Категорично забороняється використовувати для годівлі тварин насіння, протравлені ТМТД і препаратами, що містять тирам. Промивання, провітрювання, просушування та інші маніпуляції не звільняють насіння від ТМТД. Протруєне насіння використовують тільки для посіву; їх не можна зберігати в складах з фуражним зерном.
Не слід використовувати в раціоні тварин зелені корми, скошені поблизу плантацій, де проводилося обприскування дитіокарбаматами. Необхідно проводити аналіз кормів на наявність залишків похідних карбамінової кислоти і не допускати хронічних отруєнь, оскільки можливі віддалені дії пестицидів, і не порушувати термінів очікування, встановлених для кожного препарату.
Необхідно суворо дотримуватися термінів регламентації випасу тварин поблизу посівів, де використовували тіокарбамати (гербіциди і фунгіциди). [7]
Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва
Тварин, що одужали після гострого отруєння карбаматами, дозволяється забивати на м’ясо після виявлення перших симптомів захворювання через, діб:
ТМТД: кролів – 20, курей – 25, овець – 30, свиней - 40;
севіном: кролів – 10, овець та великої рогатої худоби – 20, свиней – 30;
пропоксуром (байгоном): курей та кролів – 7, тварин інших видів – 10;
цінебом та полікарбацином: тварин усіх видів – 25 і 20 відповідно;
яланом: кролів та птиці – 10, овець – 20;
бентіокарбом (сатурном): водоплавної птиці – 20.
При виявленні у м’ясі, внутрішніх органах залишків байгону, дикрезилу, полікарбацину, севіну, ТМТД, цінебу під час вимушеного забою, туші та молоко направляють на утилізацію. У зв’язку з малою токсичністю тіокарбаматів, м'ясо під час вимушеного забою тварин, що зазнали отруєння, рекомендується після проварювання та хіміко-бактеріологічного дослідження направляти на виготовлення варених та ліверних ковбасних виробів. [2, 5]
Висновок
Похідні карбамінової кислоти використовують, фунгіциди, гербіциди та інсектициди, адже впливають на комах, що стійкі до ХОС і ФОС. Ця група пестицидів в меншій мірі діє на ЦНС. Характеризуються ембріотоксичною, мутагенною, алергічною, канцерогенною дією. Для підвищення ефективності інсектициди і гербіциди змішують між собою в різних пропорціях. Ефект, що при цьому досягається при сумарному і багатократному примноженню сукупності їх дії, може негативно впливати на організм тварини.
Щоб зменшити ймовірність отруєння карбаматами серед тварин слід дотримуватися декількох головних правил:
1. Зберігати карбаматні препарати у важкодоступних місцях.
2. Проводити лабораторні дослідження корму та води.
3. Досліджувати пасовища на наявність отруйних рослин.
4. Постійно проводити профілактичні заходи.
5. Вразі отруєння потрібно миттєво надати тварині допомогу, виявити причину отруєння, обставини, прийняти заходи боротьби.
Список використаної літератури
IPCS (1986b). Carbamate Pesticides. A General Introduction. Environmental Health Criteria 64. International Programme on Chemical Safety. World Health Organization, Geneva, Switzerland.
Бойко Г.В., Лекція №5 з предмету ветеринарна токсикологія “Токсикологія похідних карбамінової кислоти та феноксикислот”, Київ 2016.
М.П. Секун, В.М. Жеребко та ін. Довідник із пестицидів. – К.: Коло-біг, 2007. – 114, 149, 164, 206, 252 с.
Фітофармакологія: Підручник / М.Д. Євтушенко, Ф.М. Марютін, В.П. Туренко та ін.; За ред. професорів М.Д. Євтушенка, Ф.М. Марютіна. — К.: Вища освіта, 2004. — 46, с.: іл.
М.Н. Аргунов, В.С. Бузлама, М.И. Рецкий, С.В. Середа, С.В. Шабунин. Ветеринарная токсикология с основами экологии / Под ред. М.Н. Аргунинова, М.: Колос с 2005- 415с.(18)л, ил: (учебники и учебные пособия для студентов высших учебных заведений).
Национальный фармацевтический университет, кафедра фармацевтической химии, Лекция «Амидированные производные угольной кислоты и производные бис-(β-хлорэтил)–амина.». Доступ за посиланням: http://pharmchem.nuph.edu.ua/ru/uchebnyij-process/
Жуленко В.Н., Рабинович М.І., Таланов Г.А.. Ветеринарна токсикологія, 2011
Курдиль Н.В., Иващенко О.В., Струк В.Ф., Богомол А.Г. Особенности острых отравлений пестицидами в условиях города: карбаматы, пиретроиды, неоникотиноиды // МНС. 2015. №4 (67).
Онлайн енциклопедія, «Производные карбаминовых кислот».
Доступ до ресурсу: http://www.cnshb.ru/AKDiL/0033a/base/k0160004.shtm
Інтернет портал «Медунивер Скорая Помощь», «Токсичность карбаматов. Алкилирующие соединения», доступ до ресурсу: http://meduniver.com/Medical/Neotlogka/984.html
Вавріневич О. П., Омельчук С. Т., Бардов В. Г. Оцінка сучасного асортименту та обсягів застосування фунгіцидів у сільському господарстві України як складова державного соціально-гігієнічного моніторингу // Медичні перспективи. 2013. №4.
Илларионова Е.А. Химико-токсикологический анализ пестицидов: учебное пособие / Е.А. Илларионова, И.П. Сыроватский; ФГБОУ ВО ИГМУ Минздрава России, кафедра фармацевтической и токсикологической химии. – Иркутск : ИГМУ, 2016. – 23 с.
Костюк І. Ф., Капустник В. А.. Професійні хвороби: Підручник. - 2-е вид., переробл. і доп. - К.: Здоров'я, 2003.
Інтернет портал “Meduniver Скорая Помощь”, «Производные карбаминовой кислоты. Взаимодействие карбаматов с холинэстеразой», доступ до ресурсу: http://meduniver.com/Medical/Neotlogka/983.html
Общая токсикология/ под ред. Б.А. Курляндского. - М.: Медицина, 2002. – 614 с