Загальна характеристика системи освіти в Японії

Система освіти в Японії по праву вважається однією з найстаріших у світі. Витоки розвитку лежать в VI-VII століттях, коли на острів була завезена материкова система освіти з розвинених азіатських країн. Так, особливості правової системи країни зумовили застосування як основи китайської системи освіти, яка залишається (незначно змінена) і сьогодні.

Як виглядає система освіти в Японії:

1. Дошкільна освіта. Сюди належать ясла, дитячий сад і спеціальні школи з корекційною програмою для інвалідів.

2. Шкільна освіта. Включає в себе школи з трьома ступенями — рє:гакки (початкова), тю:гакки (середня) іко:: гакки (старша).

3. Вища та спеціальна освіти. Як і у вітчизняних та західних країнах, сюди входять вузи, технікуми і коледжі.

Дошкільна освіта

Дошкільна освіта включає в себе такі заклади: ясла, корекційні школи і дитячі сади. Дітей продовжують приймати ясла до 6 років, але ніякої освіти в даній групі закладів не проводиться. Цей факт обумовлює підпорядкованість ясел не Міністерству освіти і науки, а Міністерству праці.

Дитячі садки допомагають підготуватися дітям перед вступом до школи. Вік дітей, які можуть ходити у садочки — від 3 до 6 років. Як і у вітчизняних країнах, в яслах діти перебувають повний день, в той час як у садках — першу половину дня, — все залежить від робочої завантаженості батьків. Форма всіх вихованців дитячих садків є загальнообов'язковою.

В Японії величезна увага приділяється дошкільній освіті, на думку психологів до 7 років людина одержує 70% знань, а решта 30% він отримує за життя.

Як відомо, в дитинстві ми вчимося контактувати з суспільством, спілкуватися, а це дуже важливо для суспільства Японії, яке побудована на вмінні триматися колективу. За традицією, дошкільна освіта починається в сім'ї. Як стверджують самі японці, щоб досягти «икигаи» - в перекладі з японської означає «має сенс» (мається на увазі життя) їм потрібно навчити і виховати своїх дітей. Взаємодії з іншими людьми діти навчаються у власній родині, спостерігаючи за своїми батьками, однак практика залучення дітей до групових цінностей здійснюється в дитячих садах і школах. Саме батьки прищеплюють своїм дітям певну манеру поведінки, своїми діями і вчинками вчать дітей доброті, ввічливості, чуйності та самостійності. Емоційний зв'язок дитини з матір'ю дуже високий і втратити гарне ставлення мами для нього страшніше будь-якого покарання. В японських сім'ях, як правило, дітей ніколи не карають і не говорять слово немає, замість цього може прозвучати фраза, що дії дитини можуть засмутити маму, тата або когось ще, так само у виховних цілях використовується вираз, що дія дитини може не сподобатися комусь. Цей хтось протягом усього життя японця незримо знаходиться поруч, і для японця дуже важлива громадська думка.

Основи виховання, закладені в сім'ї розвиваються в умовах колективної співпраці дітей. Японські вихователі, навчаючи дітей взаємодії, формують їх у маленькі групи(«хан»), що є найважливішою відмінною рисою організації дошкільного виховання. Дітям виділяють своє «робоче місце» у дитсадку і вони власноруч обирають назву своєму «хану». Дітей вчать виражати свою думку при цьому прислухаючись і рахуючись з думкою інших учасників групи, діти власноруч створюють затишок і порядок у своїх групах, прибирають, доглядають за квітами, навіть самостійно готують собі обід. Таким чином з самого дитинства їх вчать працювати в колективі. У разі сварки або бійки між учасниками групи вихователь не поспішає втручатися, так як вважає, що дитина сама повинна навчитися вирішувати конфлікти і це допоможе їй стати сильніше. Існує також особлива система формування цих груп(переважно до 8 чоловік). Групи формуються по принципу «гармонії»: кожен член групи повинен доповнювати усю групу. У процесі дошкільного виховання відбувається постійна зміна груп і вихователів. Це необхідно для того, щоб дитина не звикала до одних людей, до однієї обстановки, а вчилася жити в суспільстві. Діти в садках навчаються письма, читання, але найголовніше в відвідування дитячого садка це соціалізація дитини. Її вчать жити у групі, жити інтересами групи.

Дошкільна освіта в Японії включає в себе п'ять напрямків:

• соціальні відносини

• здоров'я, безпека

• мова

• навколишнє середовище

• вираз почуттів

Завдяки принципам державної політики у галузі дошкільної та шкільної освіти японським дітям прищеплюються навички заняття спортом та гартування. Нерідко на японських вулицях можна зустріти малюка в жовтні місяці в формі дитсадочку в коротких шортиках, практикується ходіння дітей босоніж в холодну пору року. Дітей вчать спілкуванню в сім'ї і в суспільстві, бути самодостатніми і розвивати нові навички, вивчаючи народні казки і читаючи книги, привчають дітей до мови і культури.

Принципи дошкільного виховання в Японії покликані виростити здорового, самостійного, всебічно розвиненого, що знає і любить свою культуру і країну члена суспільства.

У дитячих садках передбачені й освітні програми, крім письма і читання відбувається навчання співу, проводяться спортивні змагання, регулярно влаштовуються походи. Але при всьому цьому, всі ці заходи проводяться з метою розвитку почуття колективізму у дитини. Якщо співати — то хором, сольний спів категорично не вітається, якщо проводяться змагання, то виграють всі або група, але не в якому разі не конкретна дитина.

Регулярні колективні походи на цілий день, проводяться з метою розвитку витривалості та вивчення свого регіону. Японські діти дуже тонко відчувають і люблять природу. Напевно тому в Японії так популярні свята та фестивалі дерев, природних явищ і інші національні свята. Дітлахи, яким з дитинства прищепили любов до краси і навчили розуміння природи проносять через все своє життя.

Для формування успішного майбутнього дитини, батьки дотримуються послідовної політики у виборі дошкільних та навчальних закладів, починається з влаштування дитини в престижний дитячий сад, потім в кращу початкову школу, середню і так поки не виросте дитина. Для того, щоб дитина отримала в результаті гідну професію і відповідну заробітну плату, батьки практично з самого його народження змушені вкладати в освіту великі гроші.

Якщо ж сім'я з якихось причин не віддає дитину в дитсадок, то мама повинна сама навчити його всьому, що потрібно для вступу в школу.

Більше 80% в системі дошкільної освіти в Японії складають приватні дитячі садочки та центри догляду за дітьми.

Великої різниці між державним і приватним дошкільною освітою Японії не існує. Система і підхід до освітнього процесу будується на одних принципах, у відповідності з Основним законом про освіту. Так само оплата за утримання дитини в дитячому саду державної або приватної форми власності залежить тільки від доходу батьків — чим вище дохід сім'ї, тим вищою буде плата за дитячий садок. У середньому оплата коливається від 100 доларів, для малозабезпечених, до 500 доларів для заможних сімей. Для дитячих ясел (центрів нагляду) має значення ще й вік дитини, чим молодша дитина, тим вище вартість. Але все ж оплата за приватний сад вище і крім щомісячної оплати включає в себе вступний внесок.

Так само доведеться заплатити за форму, яка обов'язкова у всіх дитячих садках. Кожен дитячий садок має свою форму: однакові штанці, спіднички, кофтинки, сорочки, капелюшки та ранці. Носіння форми є обов'язковим.

Якість виховання та утримання дитини в дошкільному закладі у більшій мірі залежить не від того приватний сад або державний, а від конкретного дитсадка, району в якому він розташований і педагогічного колективу. Наповнюваність груп так само дуже різна і коливається від 8 до 30-40 осіб.

Години роботи дошкільних установ Японії різні, так наприклад державні дитячі сади бувають двох видів — дитячий садок на повний день, режим роботи такого садка щоденний плюс субота (неповний день). В такий сад дитина може бути прийнято у разі, якщо обоє батьків працюють більш ніж 4 години на день. Ранок в садах, як правило, починається в 8 годин, забрати дитину можна в будь-який час до 5 годин, за додаткову плату за дитиною можуть доглянути до 7 годин вечора. І другий різновид дитячого садка, сад, в який приймають дітей на півдня. У разі непередбачених ситуацій, наприклад оголошення штормового попередження, батьки зобов'язані забрати дітей з дошкільного закладу.

У дитячих садках залученість батьків у виховний процес дуже висока. Для наших громадян, які звикли віддавати дітей в садок рано вранці і забирати після роботи, дуже незвично і важко звикати до режиму роботи дитячих садків в Японії, так як в процесі виховання дітей потрібна постійна присутність і активна участь батьків. Дитина без батьків буває не більше двох, максимум чотирьох годин. При цьому виховання проводиться не тільки дітей, але і батьків.

У дитячих яслах практикується ведення зошитів, в яких вихователь робить записи про діяльність дитини протягом дня: як спав, їв, як себе почував і так далі, реакцію чекають і від батьків. Педагоги і батьки записують цікаві спостереження і свою думку про виховання конкретної дитини. Весь процес виховання дітей, побудований на тісному співробітництві педагога і батьків. Але треба відзначити, що педагог (вихователь) у цьому процесі провідна сторона. Він може вказати на недоліки, які на його думку допускають батьки у вихованні дітей і його слова не просто повинні бути прийняті до уваги, а є керівництвом до дії.

Педагогічним колективом дошкільних закладів проводиться навчання батьків методам виховання дітей, регулярно проходять батьківські збори. Мами дітей, як правило, часто спілкуються між собою, створюють "мамині" комітети для вирішення різних питань, відвідують спортивні дні, дні спостережень та інші заходи, що організовуються в дитячих закладах.