1.2.Феномен мережевої літератури та її риси

Останнім часом багато авторів художньої літератури, не мають проблем з друком своїх творів, поміщають їх тільки в мережі, уникаючи звичайних способів розмноження. Оскільки в електронних мережах з'явилася велика кількість спеціальних видань, які легко можуть бути частково або повністю змінені, а іноді і просто відсутні в традиційному вигляді, в поступове звернення став входити спеціальний термін для позначення таких творів – сетература. В таких творах читач, вибираючи варіанти, сам є ніби співавтором твору. По суті, це є розвитком схеми комп'ютерної гри.

Ряд письменників, наприклад, Сергій Лук'яненко, поміщають в мережі свої твори по частинах. Глави вивішуються в мережі в міру їх написання. (Див. http://netcompulenta.ru/51941). Треба сказати, що насправді такий підхід є відродженням старого способу видання художніх творів. Для простоти ми нагадаємо, що романи і повісті багатьох французьких класиків, зокрема Р. Мопассана, друкувалися у випусках щоденних газет. Вони дописувалися авторами в процесі друкування твору.

Ідея інтерактивної художньої літератури, таким чином, досить очевидна і лежить на поверхні.

Серед проміжних висновків зазначимо наступне: у Інтернету є ряд специфічних властивостей (оперативність введення нової інформації, демократичність, доступність, поліфункціональність та ін.), які продукують активну появу електронних каталогів, довідників, бібліотек, науково-літературних порталів, які сприяють мобільному отримання та відправлення інформації, а також обміну нею. Крім того, існують ще й так звані «вікі-процеси», що дозволяють інформацію видозмінювати і варіювати.

Все це дуже важливо для гуманітарного знання, і саме виходячи з властивостей Інтернету, ми спробуємо проаналізувати аналогію між бібліотечною справою і мережевою роботою (зовнішній вплив на літературу) і феномен сетератури (вплив внутрішнє).

Мережева література (сетература) — поняття, запропоноване деякими публіцистами для позначення сукупності літературних творів, основним середовищем існування яких є Інтернет. Від питання про мережеву літературу (яка якщо існує, то саме у протиставленні з літературою немережевою) необхідно відрізняти питання про додаткові, чисто практичних можливостях, що надаються Мережею будь-якій літературі, — зручність пошуку текстів, зручність доступ до текстів з будь-якої точки Землі тощо; існування цих можливостей вже призвело до появи безлічі сайтів, службовців Інтернет - представництвами паперових літературних журналів, видавництв, окремих авторів.

Таким чином, зазначимо, що сетература має, як загальне слово для всіх літературних творів у Мережі, широке і вузьке значення.

В широкому сенсі цього слова, термін «Сетература» означає кожен розміщений в Інтернет літературний твір. В такому випадку, не можна говорити про сетературе, як про особливий жанрі.

І навпаки, у вузькому сенсі цього слова, під терміном «Сетература» розуміються ті твори, які виникли в Інтернеті, завдяки його специфічним і характерним можливостям. Саме тому ці твори неможливо перемістити на традиційний носій літератури, тобто на папір, тому що при цьому особливий характер, і образ твору сильно руйнуються, і твір взагалі знецінюється.

Крім того, важливо розуміти, що Сетература є засобом самовираження, виходячи з унікального характеру Інтернету.

Твір, опублікований на папері (чи то в книзі чи журналі), існує саме по собі, окремо і самодостатньо. Якщо на нього і підуть відгуки читачів і критики, то ці відгуки будуть опубліковані пізніше і в якомусь іншому місці. Інтернет надає можливість негайного включення тексту в процес комунікації з приводу літератури. На сайтах з вільною публікацією або в блозі відгук читача може бути отриманий моментально.

У блогах спілкування автора з читачами може бути двостороннім і багатостороннім, зачіпати не тільки сам вихідний текст, але і особистість автора, власні смаки всіх учасників бесіди, їх творчість і будь-які інші теми. У кінцевому рахунку первісний твір виявляється лише приводом для спілкування. Тому, в таких випадках, продуктом мережевої літератури в блогах є не оприлюднене на сайті з вільною публікацією вірш одного з десятків тисяч авторів, що публікуються там, а вся потенційно нескінченна ланцюг реплік, породжених цим віршем, іншими словами — сформувалася навколо цього тексту комунікативне середовище. Таке розчинення окремого, певного тексту в текстовій стихії, а також відбувається в цій ситуації «смерть автора» і «народження співавтора» (адже авторами виникає комунікативної середовища є всі її учасники і ніхто в особливості: межа між автором і не-автором перестає існувати). Прихильники інтерактивної мережевої літератури трактують це процес як найбільш повну реалізацію постмодерністського проекту.

Важливо те, що ієрархія цінностей, яка складається в будь-якій субкультурі, визначається тільки всередині неї самої: автори, популярні на сайтах з вільною публікацією (у своїй комунікативної середовищі), як правило, не визнаються за їх межами, а якщо визнаються виключно завдяки властивостям створених ними творів, звільнених від складових особливість цього середовища нашарувань.

Всі наступні характеристики та приклади стосуються Сетератури у вузькому сенсі.

Інтернет створює цілий ряд нових можливостей для створення поезії, романів, оповідань, нарисів і т. п. Всі ці нові або, в деяких випадках, заново винайдені види літературної діяльності засновані на первинних причини, які являють собою різницю між книгою як літературним засобом, з одного боку, і Інтернет, з іншого.

• Першим важливим чинником впливу WWW на культуру є кінець монополії друкарського верстата.

Мається на увазі, що поширення текстів, у зв'язку з розвитком Інтернету, більше не пов'язано з виданнями і з їх вибором, визначеними соціальними і економічними чинниками. Це одночасно означає, що Інтернет дає можливість опублікувати що і коли завгодно без обов'язку рахуватись з матеріальними аспектами «традиційної» публікації.

• Другий визначальний фактор з далекосяжними наслідками - це смерть відстані і часу. Цей факт має цілий ряд наслідків, які, на наш погляд, ще більш значні, ніж кінець монополії друкарського верстата. Ці наслідки є новітнім динамічним і активним підходом до літератури. Перш за все, Інтернет - завжди і скрізь доступний, і тому поняття «відстань» втрачає в Мережі своє значення, а поняття «час» - зменшується до секунд, які потрібні комп'ютера, щоб переробити послані через Мережу відомості. Більш конкретно, це означає, що коли хтось опублікує в Інтернеті якусь поему, весь світ відразу має можливість прочитати і обговорити її. Автор може за допомогою Інтернету, миттєво отримувати безліч відгуків та коментарів на опубліковане їм твір. Більш того, Інтернет включає в себе ще й можливість Feedback'а і глобальність, яка дає автору можливість отримувати без перешкод судження про його роботу навіть з іншого кінця земної кулі.

Останньою новинкою Інтернету, насамперед стосується автора (а не його твори), є «транспарентність автора твору».

Сенс такий, що автор може зберігати повну анонімність і що він для цієї мети може користуватися різними способами.

У цьому сенсі можна говорити про віртуалізації авторства.

Ясно, що тут порушені межі літературного світу, і ми попадаємо в більш широку філософську дискусію, засновану на постмодернізмі.