10. Прибуток й рентабельність будівельних організацій. .
Ефективність діяльності енергосистем визначається наступними показниками:
балансовий прибуток;
загальна і розрахункова рентабельність чи зниження собівартості продукції;
планова собівартість всієї товарної продукції;
питомі витрати умовного палива.
Прибуток (income) – це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності. В умовах ринку є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.
Прибуток – одна з форм вартості додаткового продукту (праці), що виступає як різниця між ціною продажу і витратами на його відтворення, джерело доходів бюджету, фінансування розширеного відтворення та стимулювання працівників.
Основні функції прибутку:
прибуток як основа інноваційних рішень;
мірило успіху діяльності підприємства;
джерело самофінансування і розвитку;
винагорода власника, працівникам.
У Законі України “Про підприємства України” вказано. Що на всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток. Прибуток як економічна категорія відображає чистий доход, створений у сфері матеріального виробництва й реалізований у процесі підприємницької діяльності.
За рахунок прибутку розвиваються підприємства, створюються фонди матеріального стимулювання трудових колективів. Отримання прибутку є важливою умовою конкурентноздатності підприємства. Тому на кожному етапі виробництва необхідно стежити і сприяти збільшенню прибутку.
Джерела формування прибутку
прибуток від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та повною собівартістю продукції;
прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу матеріальних (основних фондів) і нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств;
прибуток від позареалізованих операцій – це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти по реалізації акцій, облігацій та інших цінних папері, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних зобов’язань;
надходження від юридичних осіб, бюджетних і позабюджетних організацій.
Розрізняють такі види прибутку:
Балансовий (валовий) прибуток(balance (gross) income) – це загальний прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності. До його оподаткування і розподілу.
Операційний прибуток (operating profit) визначається коригуванням балансового прибутку на операційні витрати, до складу яких входять: заробітна плата з нарахуваннями, амортизаційні витрати. Саме цей скоригований балансовий прибуток виступає у формі прибутку до оподаткування (оподаткованого прибутку).
Чистий прибуток(net income) являє собою прибуток підприємства, який залишився після сплати податків.
3. Розподіл прибутку
Правильний розподіл прибутку має важливе соціально-економічне значення. Бо при цьому переплітаються інтереси держави, власників, колективу й кожного працівника.
Розподіл отриманого прибутку починається із сплати податків державі. Частина прибутку, що залишилася після сплати податків, надходить у розпорядження підприємства і називається чистим нерозподіленим прибутком. З чистого прибутку створюють резервний фонд, за рахунок якого виплачуються дивіденди при недостачі прибутку, покриваються збитки.
Після відрахування частини чистого прибутку в резервний фонд власник визначає порядок подальшого розподілу прибутку:
будівництво об'єктів виробничого призначення; реконструкція, технічне переобладнання; придбання машин, транспортних засобів; поліпшення якості продукції;
будівництво житла і об'єктів соціальної сфери;
погашення кредитів комерційних банків;
виплати відсотків комерційним банкам;
надання матеріальної допомоги робітникам та службовцям, ветеранам праці, премії; посвідчення, компенсація вартості проїзду в транспорті, на харчування, путівки на лікування;
оплата витрат на відрядження понад установлені норми, страхування персоналу;
платежі за перевищення гранично допустимих викидів забруднюючих речовин;
здійснення важливих природоохоронних заходів.
Залишковий прибуток надходить робітникам у вигляді грошових та інших оплат для матеріального стимулювання, покращення їх соціально-побутових умов.
Показники оцінювання фінансового стану підприємства
Фінансовий стан підприємства можна оцінити за допомогою групи показників:
показники ліквідності;
показники платоспроможності;
показники прибутковості;
показники ефективності використання активів.
Показники ліквідності характеризують здатність підприємства виконувати свої поточні (короткострокові) зобов’язання за рахунок активів.
Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) ( a general liquidity (coefficient of coverage) ratio) (Кз.л) – це відношення поточних активів( Апот) до поточних зобов’язань (Зпот):
Кз.л = Апот Зпот. (4.2)
При Кз.л 2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока і існує певний фінансовий ризик.
При Кз.л 2 може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів.
Співвідношення 2 1 вважається нормальним. Але в деяких випадках воно може коливатись від 1,2 до 2,5.
Коефіцієнт термінової ліквідності (acid-test ratio) (Кт.л) – це відношення активів високої ліквідності (Алікв) до поточних зобов’язань:
Кт.л = Алікв Зпот. (4.3)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності ( absolute liquidity ratio) (Ка.л) характеризується відношенням грошових засобів та короткострокових цінних паперів(Цп) до поточних зобов’язань:
Ка.л = Цп Зпот. (4.4)
Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2 – 0,25.
Показники платоспроможності
Платоспроможність підприємства (solvency of enterprise) – це здатність виконувати свої короткі та довгострокові зобов’язання за рахунок власних активів. Цей показник вимірює рівень фінансового ризику, тобто ймовірність банкрутства підприємства.
Коефіцієнт платоспроможності (coefficient of solvency) (Кп)- це відношення власного капіталу (статутного фонду)(Квк) до загальних зобов’язань підприємства (зобов’язання власникам, акціонерам та зовнішні зобов’язання) (Ззаг):
Кп = Ккв Ззаг. (4.5)
Коефіцієнт заборгованості (coefficient of solvency) (Кз)- це відношення власного капіталу (статутного фонду)(Квк) до зовнішніх зобов’язань підприємства (Ззовн):
Кз = Ккв Ззовн. (4.6)
Нормальним вважається значення показника 0,5.
Показники прибутковості характеризують ефективність використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного валового доходу.
Прибутковість інвестицій (profitability of investments) (Пі) можна визначати як відношення прибутку після сплати податків (П) до загальної суми інвестицій (І):
Пі = П І 100 %. (4.7)
Чим вище є прибуток на інвестований капітал, тим краще працєї підприємство. Рівень прибутковості інвестицій має бути не меншим, ніж доходність альтернативних капіталовкладень з відповідним ступенем ризику (придбання цінних паперів тощо).
Коефіцієнт прибутковості власного капіталу:
Пвк = Пч Ккв 100 %, (4.8)
де Пч- чистий прибуток підприємста.
Коефіцієнт прибутковості активів:
Пакт = Пч Азаг 100 %, (4.8)
де Азаг – загальна сума активів підприємства, грн.
4.Прибутковість виробництва характеризує не тільки маса прибутку, але й відносний показник - рівень рентабельності.
Рентабельність (profitability) характеризує кінцевий фінансово-господарський результат діяльності за певний період і визначається величиною отриманого прибутку порівняно з розмірами вкладень в основні виробничі фонди й оборотні кошти. Рентабельність комплексно відображає ступінь використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а також ефективність застосування авансованих коштів.
Рентабельність - це узагальнюючий показник, на який впливають як екстенсивні, так і інтенсивні фактори. До екстенсивних факторів відносяться ріст маси прибутку за рахунок збільшення об'ємів робіт, вплив інфляції на рівень цін. Найбільш важливі інтенсивні фактори: удосконалення організації праці та виробництва, технічний прогрес, збільшення якості продукції.
Із кількісної точки зору рентабельність характеризує інтенсивність окупності авансованих витрат, уречевлених в основних виробничих фондах і нормованих оборотних коштах, це – величина прибутку, що отримується у розрахунку на одну гривню авансованих витрат.
Якісна сторона рентабельності відображає ефект використання авансованих і поточних витрат. До часткових показників ефективності відносяться ті показники, які характеризують ступінь використання окремих елементів капітальних вкладень і поточних витрат (фондовіддача, фондомісткість, оборотність оборотних коштів, матеріалоємність та ін.)
Рентабельність виробництва, яка може бути загальною (Рзаг) і розрахунковою (Рроз ) обчислюється за формулами:
Рзаг = Пб 100 (ВОФ+ ВОЗ ), (4.9)
Рроз = Пч 100 (ВОФ+ ВОЗ), (4.10)
де ВОФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів, ВОЗ - розмір нормованих власних оборотних засобів.
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут і обчислюється:
Рп = П Ср 100 %, (4.11)
де Ср – повна собівартість реалізованої продукції.
Границі рентабельності не встановлюються, а основними факторами підвищення рентабельності можуть бути:
ріст прибутку;
зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів;
зниження собівартості продукції.
