1.2 Основні засади побудови режиму дня для різновікових груп дитсадка

Для зміцнення здоров'я та перемоги розвитку дитини важливо, повалення режиму дня виконувався протягом усього періоду дітей у дошкільній установі, починаючи раннього віку, зберігаючи сталість, послідовність і поступовість у проведенні режимних процесів.

Режим дня дітей різного віку включає приблизно одні й самі всім дошкільних груп види роботи і відпочинку. Від одного року до року змінюється лише утримання і обсяг деяких навантажень, тривалість сну й неспання. Так, основні режимні процеси – приймання їжі, перебування на свіжому повітрі, сон, гри, трудова діяльність, навчальні заняття, розваги переважають у всіх групах – чітко визначено вимогами програми виховання і навчання. Прийнято таке віковий розподіл за групами:ясельние – перша й інша групи раннього віку (відповідно від 2 міс. до 1 року й від 1 року по 2 років); дошкільні групи: перша молодша – від 2 до 3 років; друга молодша – від 3 до запланованих 4 років; середня – від 4 до 5 років; старша – від 5 до 6 років; підготовча до школи – від 6 до 7 років [1].

Основні засади побудови режиму є спільними до різних вікових груп, однак у кожної є своя специфіка. Правильна організація режиму дня дітей дошкільного віку передбачає як цю критику морфофункціональних і психофізіологічних особливостей дітей, і використання кожному віковому етапі відповідних педагогічних прийомів і методів.

У молодшому дошкільному віці вміння і навички у різних видах самообслуговування сформовані в дітей віком ще досить міцно, тому вихователь постійно допомагає для дитини і контролює виконання багатьох дій. Зміна режиму із віком – це збільшення чи зменшення часу на або ту діяльність, а й якісне перетворення всього педагогічного процесу складових його частин. «Розуміння вихователем цього положення – вирішальне умова виконання режиму в часі та організації окремих його відрізків»,– вказує Про. М.Урбанская¹. Поступово дітей долучають до нових видам діяльності, змінюється характер організації режимних процесів, отже, і підхід до дитини із боку дорослого – до вихованцю пред'являються нові, вищі вимоги, які активізують самостійність.

До старшому дошкільному віку навички в дітей віком стають більш міцними, що дозволяє звільнити більше часу для гри, розвитку рухів, творчої діяльності. Виховання старших дошкільнят спирається на усвідомлене ставлення дитину до чиненим діям, вміння певною мірою контролювати свою поведінку, оцінювати за свої вчинки і їх учинки однолітків. Усе це вікова динаміка розвитку покладено основою режимів дня до різних вікових груп. (Додаток).

У теплий період року режим дня змінюється: все життя дітей організується переважно надворі, де відбуваються різновиди діяльності, а за наявності умов – харчування і сон. Кількість занять скорочується до 1 щодня, приблизна їх тривалість на другий молодшої і середній групі– 15–20 хв; у старшій групі – 25 хв, у підготовчій – до 35 хв.

 

1.3 Попередження перевтоми дітей

У разі дошкільного виховання турбота про охорону нервову систему дітей особливо необхідна. Діти втомлюються від тривалого перебування у великому колективі, вони щодня виконують певні обов'язкові завдання, потребують не малих зусиль, зібраності, відчувають емоційні навантаження [6].

Усе це при несприятливі погодні умови може створити передумови для перенапруги нервової системи, а й у дітей дошкільного віку силу вікових особливостей легко виникають її розлади. Тому така важлива роль вихователя в регуляції поведінки дітей, своєї діяльності.

Основне відмінність нервової системи дитини від дорослого полягає, передусім, у її недостатньою морфологічній зрілості. Це створює передумови для швидкоїистощаемости нервової системи, ранимість і робить її особливо чутливої до впливу несприятливих чинників, визначає щодо низький межа працездатності й витривалості нервових клітин. Інший особливістю нервової системи дитини є слабке розбудовні процеси внутрішнього гальмування, що відбувається більш пізніх вікових етапах і від якої залежать здатність керувати своєю амбіційною поведінкою, вольові якості.

Недостатня розвиток гальмівних процесів у центральній нервову систему у дошкільнят створює умови для підвищеної збуджуваності нервових центрів, що у своє чергу позначається лише на рівні фізіологічних можливостей організму, і характері поведінки, і рухової активності.

Втома може постати у зв'язку з різними чинниками: крім порушення режиму, воно викликається невідповідністю розумових чи фізичні навантаження фізіологічним можливостям організму, пред'явленням до дитини надмірних, підвищених вимог щодо процесі виховання, недостатньою тривалістю сну, тривалими негативними емоціями.

У працях видатних фізіологів – І.М. Сєченова, І.П. Павлова,Н.Е. Введенського обгрунтовується неоднозначну біологічну роль втоми [6]. З одного боку, стомлення можна як захисну реакцію,предохраняющую організм від перевтоми, нервові клітини від виснаження. З іншого – стомлення, супутнє у тому мірою виконання будь-який роботи, є необхідною передумовою підвищення витривалості організму, тренування, можливих лише за подоланні початкового втоми, тобто. такого втоми, яке ще викликає негативних зрушень на організмі, не призводить до болючим явищам. Коли ж процес втоми виходить поза межі початковій, захисної стадії, розвиваються виражене стомлення і перевтома, виникають негативні реакції.

Саме у дошкільному установі вихователь, щодня проводячи розмаїття різноманітних форм роботи з дітьми, повинен так організувати педагогічний процес, щоб стомлення дітей, який виник у результаті їхні діяльності, легко усувалося своєчасним відпочинком, зміною діянь П.Лазаренка та пози [8]. Якщо вихователь дотримуватиметься гігієнічних і педагогічних рекомендацій до організації навчальної, ігровий, трудової діяльності й відпочинку дошкільнят, то ми все види роботи, які діти ведуть у протягом дня, як не приведуть до розвитку втоми і перевтоми, а й служитимуть основою вдосконалення фізіологічних можливостей організму.

Для охорони нервової системи дошкільнят дуже важливо, щоб у групі була завжди спокійна обстановка. Від уміння вихователя спілкуватися із дітьми, організовувати гру, направляти їх енергію у потрібний русло, встановлювати рівні, доброзичливе ставлення між однолітками у тому спільних іграх, недопущення конфліктним ситуаціям залежить добробут дітей, їх добрий настрій. Своєю поведінкою, тоном розмови дорослий впливає настрій дітей і водночас слугує їм прикладом зі спілкуванням друг з одним. Якщо ж вихователь недостатньо уважний про дітей, часто

робить їм зауваження, попри своє невміння їх зацікавити, недостатньо тактовний, дитина стає дратівливим, що надалі можуть призвести до розвитку невротичних захворювань.

Не слід забувати у тому, що дошкільного віку схильні до наслідуванню. Це має спонукати вихователя постійно контролювати свої власні вчинки, і тон розмови, старанно ознайомитися з своїм зовнішнім виглядом, вміти хіба що оцінити себе з боку, очима дітей. Якщо вихователь входить у групу спокійним, спілкування з дітьми не підвищує голоси, вміє зайняти їх цікавою грою, хлопці завжди бувають врівноважені, доброзичливі.

Конче важливо недопущення групи зайвого галасу, також негативно б'є по стані нервової системи. Потрібно прагне, щоб під час гри акторів-професіоналів у приміщенні діти використовували ті іграшки, які при цьому призначені. Ігри з великогабаритними металевими іграшками краще організовувати дільниці.

Один із чільних місць у попередженні втоми і охорони нервової системи дітей належить фізіологічно повноцінному сну, відповідному віковим і індивідуальних потреб організму дитини.

Отже, створення сприятливих зовнішніх умов, у яких здійснюється діяльність дітей, раціональна організація самої діяльності, своєчасний відпочинок, тепла приятельська атмосфера є дієвими заходами захисту нервової системи дітей.

2. Детальний розгляд режиму дні, у різновікової групі дитсадка