Робота 40. Спектральний аналіз крові

Сполуки гемоглобіну визначають спектроскопом , який складається з двох металевих трубок 1 з набором призм; рукоятки-заслінки 2; лапки 3; дзеркала 4; окулярів 5 та гвинта 6. Призми розкладають білий колір на всі складові кольори, які утворюють спектр. Прилад обладнаний пристосуванням, яке регулює ширину щілини. Спектроскоп закріплюють на штативі, відкривають щілину й освітлюють її. Встановлюють окуляр 5 так, щоб чітко можна було розрізнити спектр. У пробірку № 1, в якій визначають оксигемоглобін, наливають 8 мл дистильованої води, вносять дві краплі крові й збовтують. Пробірку з розчиненою кров’ю підносять до об’єктива спектроскопа і розглядають спектр: у зелено-жовтій частині спектра — дві смуги поглинання. В про-бірці № 2 визначають відновлений гемоглобін. Відновлюють його до-данням до розбавленої крові (4 мл дистильованої води і 10 крапель крові) п’яти крапель відновлювача — реактиву Стокса, який складається з однієї частини залізного купоросу і двох частин винної кислоти, розчи-нених у 15 частинах дистильованої води. Перед використанням до реактиву додають аміак до слабколужної реакції. Після додання до розбавленої крові кількох крапель реактиву Стокса яскраво-червоне забарвлення змінюється на синювато-червоне, характерне для гемоглобіну. Спектр відновленого гемоглобіну має одну широку смугу поглинання.

У пробірці № 3 визначають спектр метгемоглобіну. В цьому ви-падку до дефібринованої крові, розбавленої в п’ять раз дисти льованою водою, додають кілька крапель концентрованого роз чину залізоціа-нистого калію і вміст пробірки перемішують. При цьому розчин ро-биться оранжевим. Метгемоглобін має чотири смуги поглинання в червоному спектрі.

У пробірці № 4 визначають спектр поглинання карбоксигемог-лобіну. Для його одержання необхідно через дефібриновану кров про-пустити оксид вуглецю, який отримують внаслідок дії сірчаної кислоти на мурашину. Спектр карбоксигемоглобіну має дві смуги поглинання, подібні до смуг оксигемоглобіну, але змі щені до фіолетового спектра і такі, що не зникають під впливом редукованих речовин (рис. 54, де а — відновлений гемоглобін (одна широка смуга між лініями D та Е); б — оксигемоглобін (дві темні смуги між лініями D та Е); в — карбок-сигемоглобін; г — метгемоглобін; B–G — основні фраунгоферові лінії соняч ного спектра; цифрами позначено довжину хвиль, мкм).

Робота 47. Визначення груп крові

На чистому знежиреному предметному скельці зробити помітки олівцем: зліва — II група сироватки, справа ІІІ група. Різними піпетками на-нести на предметне скельце по краплі сироватки II і III груп. Скляною паличкою взяти краплю крові й змішати з краплею сироватки II групи, а потім другу краплю крові (іншою паличкою) змішати з краплею сироватки III групи. Протягом 2-3 хв предметне скельце великим і вказівним пальцями правої руки похитуємо до повного змішування сироватки з краплями крові. Аглютинація відбувається або відсутня. При цьому визначаємо групи крові. Відсутність аглютинації в обох пробах означає, що досліджувана кров належить до І групи; в разі аглютинації з сироваткою III групи — до II групи; з сироваткою II групи — до ІІІ групи;. при аглютинації в обох пробах кров на лежить до IV групи. Встановлено, що близько 45% населення має кров І групи, 35 — II, 15 —IIІ, 6% — кров IV групи.Кров І групи можна переливати реципієнту будь-якої групи крові, II — II і IV, III — IIІ і IV, кров IV групи — тільки реципієнту IV групи.Людина, що має І групу крові, зветьсяуніверсальним донором, а IV групи універсальним реципієнтом (їй можна переливати кров будь-якої групи).