Робота 10. Дослідження дії шлункового соку на білок

Беруть п’ять чистих пробірок. В пробірку № 1 наливають 5 мл шлункового соку; в № 2 — 5 мл шлункового соку, нейтралізованого розчином соди; в № 3 — 5 мл кип’яченого шлункового соку; в № 4 — 5 мл шлункового соку; а в № 5 — 5 мл 0,5%-го розчину соляної кислоти. У всі пробірки кладуть по 0,2–0,3 г свіжого фібрину. Пробірки № 1 — 3, 5 занурюють у водяну баню при температурі 38–40°С на 45 хв, а пробірку № 4 кладуть на лід на той же час. Вміст пробірок час від часу змішують. Через 45 хв виймають всі пробірки і ставлять у штатив, вміст пробірок фільтрують. З усіма пробами проводять біуретову реакцію. Для цього до 2 мл фільтрату кожної пробірки додають 2 мл 10 %-го розчину їдкого натрію, 3–5 краплин 1%-го роз-чину мідного купоросу і все перемішують. В пробірці, де не відбулося роз щеплення білка, з’являється фіолетове забарвлення. Там, де розщеплення білка сталося, розчин забарвлюється в рожевий колір.

Робота 12. Дослідження дії хімозину

Беруть чотири пробірки. В пробірку № 1 наливають 2 мл шлункового соку; в № 2 — 2 мл шлункового соку, нейтралізованого розчином соди; у № 3 — 2 мл кип’яченого шлункового соку; в № 4 — 2 мл шлункового соку і 5–7 краплин 2%-го розчину щавлевокислого натрію. В усі пробірки додають по 5 мл свіжого молока, перемішують і ставлять у водяну баню або термостат з температурою 37–39°С на 10 хв. Після цього вий мають всі пробірки і спостерігають, де відбулося зсідання молока (пробірки № 1, 2). Звертають увагу на те, що дія хімозину найкраще виявляється в нейтральній реакції.

Робота 23. Дослідження жовчі

Зниження поверхневого натягу розчинів під дією жовчі.

Беруть дві пробірки. В пробірку № 1 наливають 5 мл дистильованої води, а в пробірку № 2 — таку ж кількість наполовину розбавленої жовчі. В кожну з пробірок на поверхню рідини насипають небагато сірчаного цвіту. В пробірці № 1 сірка залишається на поверхні, а в пробірці № 2 — тоне, що свідчить про зниження поверхневого натягу розчину. Завдяки цій властивості жовчі продукти гідролізу краще осідають на слизову кишечника і швидше всмоктуються.

Вплив жовчі на фільтрацію жиру.

Беруть дві пробірки з лій ками і ставлять в штатив. У лійках розміщують фільтри, зволожені водою і жовчю. В кожну з лійок наливають по 10 мл олії. Через 30 хв перевіряють стан фільтрації жиру. Там, де фільтр зволожений водою, фільтрація жиру відсутня. Через фільтр, зволожений жовчю, жир фільтрується досить швидко.

Емульгування жиру жовчю.

Беруть дві пробірки. У пробірку № 1 наливають 3 мл дистильованої води, а в пробірку № 2 — таку ж кількість жовчі. В кожну з пробірок наливають по 1 мл олії й вміст пробірок енергійно збовтують. У пробірці з водою жир знаходиться зверху води су-цільним шаром. У пробірці з жовчю утворюється стійка емульсія з жиру, яка утримується тривалий час. При емульгуванні хиру збільшується його поверхня, що сприяє кращому контакту з ферментом ліпазою.

Робота 14. Дослідження легких жирних кислот у в місті рубця

У підігрітий апарат Маркгама насипають 7 г сір чано-кислого магнію, вливають 5 мл фільтрату рубцевого вмісту, долива-ють 5 мл 2%-го розчину сірчаної кислоти. Лійку апарата споліскують 1–1,5 мл дистильованої води і кип’ятять вміст апа рата до отримання 50 мл відгону, який потім титрують 0,1 н. роз чином лугу з фенолфта-леїном. Загальну кількість ЛЖК визна чають за формулою:та x k x 100 x 0,1/5 = а x k x 2 = мекв ЛЖК в 100 мл рідини рубця, де a — кількість 0,1 н. розчину лугу, вит раченого на титрування від-гону, мл;

k — поправковий коефіцієнт лугу;

5 — кількість рубцевої рідини, взятої для відгону, мл;

0,1 — кількість кислоти, що відповідає 1 мл 0,1 н. розчину лугу, мекв.

Робота 16. Спостереження за процесом жуйки

При дослідженні жуйки необхідно звернути увагу на кількість жуйних рухів при пережовуванні однієї грудки корму, кіль-кість жуйних періодів, їхню тривалість. Дослідник стає зліва від тварини і спостерігає за переміщенням відригнутого корму по стравоходу від грудної порожнини до голови. Тварина під час відригування витягує шию. Хвилеподібне скорочення стравоходу добре помітне під час руху відригнутого корму в ділянці лівого яремного жолоба. Жуйка являє собою рефлекторний акт, який тісно пов’язаний з станом здоров’я та функціональною діяльністю передшлунків і сичуга тварини. Припинення жуйки на довгий час призводить до порушення травлення.

Робота 17. Дослідження моторної функції рубці

 Скорочення рубця досліджують в ділянці лівої голо-дної ямки, надавлюючи кулаком правої руки на черевну стінку. Кожні 2 хв у великої рогатої худоби відбувається 2–5 скорочень рубця, у вівці — 3–6, у кози — 2–4. При скороченні м’язів рубця відчувається тиск на руку дослідника.

Моторна діяльність рубця вивчається за допомогою румінографа. Для цього в ділянці лівої голодної ямки тварини закріплюють румінограф і записують скорочення рубця протягом 5–8 хв. Більші хвилі на румінографі відображають скорочення рубця, малі — обумовлені дихальними рухами. Скорочення руб ця записують в голодної тва-рини, а потім при годівлі, одержані дані румінограми аналізують. У фістульних тварин реєструють скорочення рубця через фістулу.