Робота 48. Визначення резус-фактора

Дві краплі стандартної антирезусної сироватки відповідної групи (за системою АBО), до якої належить під дослідний індивід, наносять на бактеріологічну чашку. В кожну краплю сиро-ватки скляною паличкою додають по маленькій краплі крові піддослідного, старанно перемішують і ставлять у водяну баню (температу-ра 46°С) на 10 хв. Якщо в пробі відбудеться аглютинація еритроцитів, то піддослідний має резус-фактор, при відсутності аглютинації резус-фактора немає.

Робота 2. Роль слини в акті ковтання

 Голодного собаку, навченого до станка, або собаку з фістулою протоки привушної слинної залози ставлять у станок на 10–20 хв до досліду. Собаці дають кілька разів по 2–5 сухарики з білого або чорного хліба. Тварина охоче жує сухарі. При цьому з рота або з фістули витікає слина. Підшкірно собаці вводять розчин атропіну з розрахунку 2–5 мг (0,2–0,5 мл 1%-го сірчанокислого атропіну на собаку масою 12–15 кг). Через 15–20 хв після його введення повтор-но згодовують сухарі собаці. Собака охоче їх хватає, але довго пережовує і ковтання проходить тяжко. З ротової порожнини або фістули протоки привушної залози слина майже не виділяється. Слиновиділення під дією атропіну припинилося. Атропін гальмує діяльність слинних залоз. Коли атропін повністю подіяв, собака не бере сухарів і навіть від вертається від них. Дуже голодні собаки можуть брати сухарі й довго тримати в роті, після чого викидати. Сухість в ротовій порожнині примушує голодного собаку відмовлятися від корму. Після закінчення досліду тварині дають рідку їжу.

Робота 3. Секреція слини на харчові і нехарчові подразники

 Собаку з фістулою протоки привушної слинної залози ставлять у станок. Перед дослідом собаці не дають їсти 12–16 год. Вистригають волосяний покрив навколо ви веденої протоки. Шкіру протирають ефіром. На підготовлене місце шкіри прикріплюють згаданою вище сумішшю скляну лійку з градуйованою пробіркою. Заспокоюють собаку і переконуються у відсутності слиновиділення.Собаці показують сухарі, молоко (дражнять). Звертають увагу на умовно-рефлекторне виділення слини на вигляд та запах їжі. Потім тварині дрібними порціями дають харчові та нехарчові подразники з тим розрахунком, щоб час дії кожного з них тривав 1 хв.Слину збирають протягом хв від початку дії подразника. Новий подразник дають тварині після припинення виділення слини від по переднього.

Нехарчові речовини вводять в рот собаці примусово. Вимірюють кількість слини, виділеної на кожний з подразників, і записують дані.

Слину, одержану на різні подразники, вимірюють і визначають її в’язкість за допомогою віскозиметра. Переконуються в тому, що на різний корм виділяється неоднакова кількість слини різної якості.

Робота 4. Дослідження ферментів слини

Пронумерувати п’ять чистих пробірок і провести дослід за схемою, наведеною у табл. 3.

Через 10 хв пробірки виймають з водяної бані, охолоджують під краном і розділяють вміст кожної на дві нерівні частини. 3 меншою частиною вмісту пробірок проводять реакцію на крохмаль (додаючи 3-5 крапель розчину Люголя або йоду). Поява синього забарвлення розчину вказує на те, що розщеплення крохмалю не відбулося. Зникнення синього забарвлення вказує на розщеплення крохмалю.

 З другою частиною вмісту пробірки проводять реакцію на цукор. Для цього в пробірку додають 0,5 мг 10%-го розчину лугу, а потім по краплях (3–5) — 1%-го розчину мідного купоросу і підігрівають. Якщо крохмаль перетворився на цукор, з’являється буре забарвлення.