Навчальний матеріал:

1.6.1. Уявлення про душу.

Висвітлення питання про місце поняття душі в ранньому буддизмі представляє серйозні труднощі. У буддологичній літературі існує положення про те, що ранній буддизм не визнавав існування душі. У той період, коли в релігіознавстві панувала анимістична теорія, це було важливим аргументом на користь визнання буддизму атеїстичною релігією або зовсім не релігією

У різних канонічних і неканонічних писаннях не раз ставиться питання про суть Я, атмана (індивідуальність) особи, причому це питання розв'язується в негативистському плані. Заперечується єдність особи, а аргументування на користь такого заперечення звичайно запозичується з порівняння людини з яким-небудь іншим матеріальним тілом, наприклад з возом. У бесіді грецького царя Менандра (Мілінди) з буддійським ченцем Нагасеной з'ясовується, що «немає ніякого воза», хоча є осі, колеса, кузов, дишло і т.д. Так само не існує і самого Нагасени, хоча є його волосся, нігті, зуби, шкіра і м'ясо; Нагасену не складає «тілесність», він не зводиться і до системи «уявлень, форм і пізнання», «Нагасена — це тільки ім'я, назва, позначення, просте слово; суб'єкта ж такого тут немає».

Таким же чином вирішує проблему черниця Ваджіра в діалозі із спокусником Марою: «Це лише скупчення мінливих форм; тут немає особи». За своїм змістом дане тут рішення питання про співвідношення цілого і частині є лише маскуванням заперечення існування миру в цілому і окремих його елементів зокрема, бо якщо послідовно продовжити міркування, то слід в думках розчленувати, наприклад, ось або кузов воза на їх складові частини, після чого залишиться визнати, що і ось і кузов всього лише слова, найменування, що не виражають об'єктивного змісту. Оскільки це так, то заперечення душі в буддизмі не відноситься спеціально до душі; у тій мірі, в якій тут мовиться про душу, це відноситься і до всього іншого. Г. Ольденберг пише: «З рівним правом можна сказати, що буддизм заперечує існування тіла».

У буддійських священних книгах душа зникала, ділячись на чотири елементи: відчуття, уявлення, бажання і пізнання (або свідомість). Зникала в цілому людина, в його суть включалася крім вказаних елементів і тілесність. Приводяться вислови Будди, де прямо заперечується реальність особи і, отже, душі. Смерть одного з своїх учнів Будда так коментував: «Коли зникають життєві позиви (стимулюючі сили), зникає свідомість; коли зникає свідомість, зникає ім'я і образ... зникають шість органів чуття... зникає зіткнення». Далі йде перелік того, що ще зникає: відчуття, сприйняття, обхват (розумовий) буття, народження, старість, смерть, жаль, страждання, смуток». З руйнуванням тіла, виявляється, гине не тільки неіснуюче ціле, зникають і ті елементи, які складають його дійсний зміст.

Є і інший пасаж такого роду, що повторюється в декількох книгах. Біля трупа ченця Годгики вилася темна хмарка. Коли учні запитали Будду, що воно означає, він відповів: «Це злий Мара шукає пізнання (або свідомості) благородного Годгики... але благородний Годгика увійшов до нірвани, його пізнання не перебуває ніде». Перед нами неначе матеріалістичний погляд на співвідношення тіла і душі, матерії і духу. Але ні Будда, ні його учні таких матеріалістичних висновків не робили.

Коли перед Буддою ставили питання, з рішення яких могла виникати небезпека для релігійної догми, він ухилявся від відповіді. Дійшов його якийсь Вачкхаготта і став ставити небезпечні питання: «Можливо, Я не існує?» Вчитель нічого не відповів і продовжував мовчати, не дивлячись на те що питання було повторене. Вачкхаготті не залишилося нічого більшого, як віддалитися. Найближчий учень Будди Ананда зацікавився, чому ж вчитель не відповів на поставлене йому питання. Будда роз'яснив, що будь-яка з можливих відповідей таїть в собі небезпеку для віри, бо веде від однієї помилки до інших.

Так само невизначено поводився Будда в розмові з ченцем. Чернець запитав, чи житиме Татхагата після смерті? «Або Здійснений не житиме після смерті?» Мабуть, це, як і інші докучливі питання, задавалося вже не вперше, притому безуспішно, бо чернець коментує своє питання таким чином: «...Якщо хто-небудь чого-небудь не знає і не осягає, то пряма людина так і говорить: цього я не знаю, цього я не розумію». Але і на цей раз Будда вельми просторово формулює поставлене йому питання: «Чи тотожна жива істота з тілом або відмінна від нього? Чи продовжує або не продовжує жити Здійснений після смерті, або Здійснений після смерті в один і той же час і продовжує і не продовжує жити, або він ні продовжує, ні не продовжує жити?». Далі він розповідає притчу про пораненого стрілою, який не повинен ставити питань, що не відносяться до справи, а повинен піклуватися лише про витягання стріли і про своє лікування.

Учні Будди наслідували його приклад в подібних питаннях, причому посилалися на те, що вчитель не відкрив їм відповідних таємниць. Показовий в цьому відносин діалог царя Кошали Пасенаді з черницею Кхемой. Цар поставив їй каверзне питання: «Чи живе Здійснений після смерті, високоповажна?» Вона відповіла: «Піднесений, великий цар, не відкрив, що Здійснений живе після смерті». Послідувало нове питання: «Так, означає, Здійснений не живе після смерті?..» Була дана відповідь: «І цього, великий цар, не відкрив Піднесений...» Як не варіював Пасенаді форму свого питання, він одержував одну відповідь: «Піднесений не відкрив». У результаті він висловив здивування з приводу того, що вчитель залишив неосвітленими такі важливі питання віровчення. Черниця порівняла спробу відповісти на такі питання з прагненням злічити піщинки на березі Гангу або зміряти воду в океані. Такою аналогією Пасенаді був остаточно убитий, він «встав з свого місця, преклонився перед черницею Кхемой...» і виїхав. У іншому місці розповідається, що такі ж питання цар Кошала ставив і Будді, причому одержав ту ж відповідь.