30. Єкологічне право єс

Заходи в галузі навколишнього середовища здійснюються Єв ¬ ропейского спільнотою. Сприятиме високому рівню захисту і поліпшення якості навколишнього середовища сьогодні є однією з ключових цілей, що стоять перед Співтовариством згідно зі ст. 2 догів ¬ ра про ЄС. Для її виконання відповідно до ст. 3, поряд з іншими напрямками діяльності, ЄС здійснює діяльність з за ¬ щиті навколишнього середовища. Безпосередньо визначення компетенції у сфері навколишнього ¬ го середовища в Договорі про ЄС присвячені ст. 174-176 розділу XIX, а також ст. 95. Основні положення про екологічну політику Співтовариства містяться у ст. 174 Договору про ЄС, відповідно до якої полі ¬ тика Співтовариства щодо довкілля має влас ¬ ні мети: - Збереження, захист і поліпшення стану навколишнього середовища; - Захист здоров'я людей; - Досягнення розумного і раціонального використання при ¬ рідних ресурсів; - Сприяння на міжнародному рівні заходів, які стосуються регіональним і загальносвітовою проблем навколишнього середовища. Екологічна політика проводиться Співтовариством з урахуванням специфі ¬ ки проблем навколишнього середовища в кожному регіоні Співтовариства. Стаття 174 перераховує принципи екологічної діяльності ЄС - принцип превентивних дій, принцип обережності, принцип відшкодування шкоди навколишньому середовищу, принцип відповідальності ¬ ності забруднювача (^ забруднювач платить »). Договір про ЄС в ряді своїх положень поряд з повноваженнями Співтовариства визначає компетенцію держав-членів у сфері навколиш ¬ нього середовища. Параграф 4 ст. 175 встановлює, що «державні ¬ ва-члени фінансують і здійснюють політику в області навколишнього ¬ лишнього середовища» без шкоди для спільних заходів. Стаття 176 Договору про ЄС дає країнам-членам вво ¬ дити більш суворі природоохоронні заходи, ніж передбачений ¬ ні правом Співтовариства, або зберігати такі, якщо вони сущест ¬ вова до вступу держави до Європейського Союзу (як, напри ¬ заходів, це має місце в Австрії). Екологічне значення має також положення ст. 30 Договору, що дозволяє державам-членам вводити обмеження на імпорт, експорт, транзит в товарообігу за мотивами захисту здоров'я жи ¬ тваринного і рослин. Це було констатовано Судом у його рішенні по справі Danish bee (1998 р.).

31. Транспортне право єс

Правовою основою транспортної політики ЄС є розділ V частини III Договору про ЄС «Транспорт», положення якого не пре ¬ терпіли істотних змін з моменту укладення Договору в 1957 р. Найбільш важливими серед них є ст. 70, 71 і 80. Стаття 70 Договору про ЄС встановлює в компетенції співтовариства особливу сферу діяльності - транспортну політику, якої мають дотримуватися держави-члени при реалізації власних заходів в галузі транспорту. У ст, 80 вказані конкретні види транспорту, регулювання яких може або повинна проводитися в рамках транспортної полі ¬ тики Співтовариства. До їх числа, безумовно, належать автомобіль ¬ ний, залізничний і внутрішній водний транспорт. Стаття 75 Договору про ЄС встановлює компетенцію співтовариства в галузі транспортної політики і є по суті головною уповноважує статтею розділу про транспорт. Повноваження співтовариства досить великі. Воно вправі визначати: - Загальні правила міждержавних транспортних перевозок; - Умови, за яких перевізники-нерезиденти мають право пре ¬ доставляти транспортні послуги в державах-членах; - Заходи з підвищення безпеки на транспорті, а також інші необхідні заходи. Сфера транспорту відноситься до предметів спільного ведення Співтовариства та держав-членів. Договір про ЄС чітко окреслює рамки діяльності держав-членів в даній області. Державам-членам дозволяється вводити заходи допомоги транс ¬ кравця сектору, якщо вони відповідають потребам координації перевезень або компенсують виконання деяких зобов'язань, що входять у поняття комунальних послуг (ст. 72). Правові акти, прийняті Співтовариством у цій галузі, разом з положеннями розділу V «Транспорт» установчого договору складають джерела сформовані в рамках системи права ЄС особливої ​​групи правових норм - транспортного права ЄС. Певне значення для регулювання транспортного сектору мають також положення розділу XV «Транс'європейських мережі» частини третьої Договору про ЄС.