Розділ 1. Екологічний аналіз виробничої діяльності

1. Первинний екологічний аналіз діяльності лабораторії екології кафедри екології та БЖД

   Практичне завдання 1. Впровадження Системи екологічного менеджменту в НТУ на прикладі кафедри екології та безпеки життєдіяльності

Мета. Ознайомлення із основними поняттями і технологією впровадження Системи управління навколишнім середовищем в Національному транспортному університеті на прикладі кафедри екології та БЖД.

Завдання 1.Використовуючи мережу Інтернет, назвати основні екосистеми біосфери та привести приклад екологічних факторів. Пояснити впливи на навколишнє середовище: забруднення грунту, забруднення атмосфери, забруднення води. Охарактеризувати наслідки.

Екосистема – основна одиниця біосфери, яка є об`єктом вивчення екології. Екосистема – складний природний комплекс живих істот, що взаємодіють з неорганічним середовищем та знаходяться в матеріально-енергетичній, це довільна сукупність організмів і неорганічних компонентів навколишнього середовища , в якій може здійснюватись кругообіг речовин залежності від неї.Поняття екосистема було вперше використано А. Тенслі у 1935 році. Цей термін є одним з основних понять у екології. Кожна екосистема складається з біоценозу та біотопу. Їхня взаємодія відбувається через речовинно - енергетичний обмін.

В структурі кожної екосистеми можна виділити 4 функціональні компоненти:

1-абіотичне оточення

2-комплекс автотрофних організмів

3-комплекс гетеротрофних організмів

4-комплекс організмів, які розкладають орган. сполуки до мінерального стану.

Види екосистем за масштабами поділяються на мікро-, мезо-, макроекосистеми. За ступенем трансформації людської діяльності екосистеми поділяються на природні, антропогенні та антропогенно-природні.

Біосфера – це глобальна екосистема Землі. Розрізняють :

• мікроекосистеми( стовбур гниючого дерева);

• мезоекосистеми ( ліс,ставок);

• макроекосистеми ( океан,континент).

Для людини та її добробуту найбільш важливими є сільськогосподарські, лісні , прибережні та прісноводні екосистеми.

Екологічні фактори – елементи середовища пробування,що впливають на існування та розвиток організмів ,і на які живі істоти реагують реакціями пристосування.

Існують три основних типи екологічних факторів :

1. Абіотичні – сукупність неорганічних умов середовища, що включає до себе наступні фактори :

• хімічні ( склад повітря,води, грунту);

• фізичні ( температура,світло,тиск,вологість).

. Біотичні – взаємодія живих організмів ( один організм є харчем для інших організмів).

Антропогенні – форми діяльності людини, які впливають на живі оргазми безпосередньо або посередньо.

Одні й ті ж екологічні фактори різноманітно впливають по різному на організми різних видів ,які мешкають разом. Для одних вони можуть бути сприятливими, для інших – ні. Важливим елементом є реакція організмів на інтенсивність дії екологічного фактора, негативна дія якого може виникати у разі надлишку або нестачі дози. Наслідками негативної дії екологічних факторів є забруднення води, ґрунту та повітря.

Задання 2. Завантажити сайт ntu.kar.net. Ознайомитися з історією НТУ та його станом на сьогоднішній день. Визначити структуру університету, основні інститути та факультети університету

Із заснуванням Київського автомобільно-дорожнього інституту у Києві відновилася підготовка автомобілістів, дорожників та мостобудівників. Ще до 1930 року таких фахівців вже готували на відповідних факультетах Київського політехнічного інституту, а згодом і Київського інституту народного господарства (згодом на їх базі було створено Харківський автомобільно-дорожній інститут та Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту).

У 1945 році в КАДІ навчалося 247 студентів і працювало 49 професорів, доцентів та викладачів. У повоєнний період першому директору щойно створеного інституту Ю.М.Даденкову (згодом - член-кореспондент АН України, впродовж багатьох років - Міністр вищої освіти України) вдалося залучити до викладацької роботи багатьох видатних вчених.

У КАДІ викладали доктор технічних та фізико-математичних наук М.О.Лаврентьєв (академік і віце-президент AH CPCP, академік АН України та ряду академій країн світу, засновник і голова Сибірського відділення АН CPCP, лауреат Ленінської і Державних премій); відомий фахівець в галузі машинобудування, академік АН України А.О.Василенко; відомий вчений-будівельник, лауреат Державної премії CPCP професор Д.А.Руденко; фізико-хімік, професор В.А.Рейтер (академік АН України, Заслужений діяч науки УРСР); вчений-металург, лауреат Державної премії CPCP О.О.Сігов; математик і механік М.О.Кільчевський (згодом академік АН України); механік В.Д.Кубенко (згодом академік НАН України, лауреат Державної премії України, Заслужений діяч науки і техніки України); талановиті вчені І.І.Гіхман, О.М.Пеньков, С.I.Тетельбаум, І.А.Кириєнко - майбутні члени-кореспонденти АН України. За майже 60 років свого існування Національний транспортний університет підготував понад 69 тисяч спеціалістів для України, колишнього СРСР та багатьох країн світу.

КАДІ одним із перших вищих навчальних закладів СРСР запровадив ступеневу підготовку на заочній та вечірній формі навчання, створивши спочатку у Києві, а потім у Кам'янець-Подільському та Луцьку загальнотехнічні факультети. Наш університет свого часу першим серед вищих навчальних закладів України розпочав підготовку фахівців з організації дорожнього руху, економіки автомобільного транспорту, економіки дорожнього будівництва, обладнання і технології підвищення зносостійкості та відновлення деталей машин і конструкцій, організації перевезень та управління на транспорті.

З урахуванням вимог ринкових відносин та інформатизації транспорту до майбутніх випускників в університеті створено нові кафедри: "Менеджмент та підприємництво", "Транспортні системи та маркетинг", "Економіка та інформатика", "Організація виробництва", "Виробничі системи і сервіс на транспорті", "Транспортне право, системний аналіз та логістика", "Конституційне та адміністративне право".

НТУ – вищий навчальний заклад IV рівня акредитації.

На сьогоднішній день НТУ виповнився 71 рік. У його складі працюють 4 інститути :

• Інститут заочного та дистанційного навчання.

• Інститут економіки і бізнесу на транспорті.

• Інститут доуніверситетьскої підготовки та міжнародного співробітництва.

• Науково-дослідний інститут проблем транспорту і будівельних технологій.

Також діяльності університету підпорядковується 4 факультети :

1. Автомеханічний факультет

2. Дорожньо-будівельний факультет

3. Факультет економіки, менеджменту і права

4. Факультет транспортних та інформаційних технологій.

На сьогоднішній день в Національному транспортному університеті навчаються біля 11 тисяч студентів. У порівнянні з 1945 роком , за часів коли НТУ ще називався КАДІ навчалося лише 247студентів ,а науковий колектив налічував лише 49 професорів.

Завдання 3. На сайті ntu.kar.net знайти інформацію про кафедру екології та безпеки життєдіяльності. Побудувати організаційну структуру кафедри. Дати характеристику екологічної підготовки спеціалістів транспортно-дорожньго комплексу.

Структура кафедри екології та безпеки життєдіяльності включає в себе:

Декан факультету

Завідувач кафедри

Викладачі кафедри

Інженерно – технічні працівники кафедри

Студенти

Декан, завідувач кафедри - доктор технічних наук, професор, відмінник освіти України.

Викладачі кафедри - до викладацького складу входять 1 професор,

6 доцентів, 3 старших викладачі та 3 асистенти

Барабаш Олена Василівна - доцент кафедри, кандидат біологічних наук, займається питаннями екологічної стандартизації та сертифікації, екологічного менеджменту та аудиту, екологічного права.

Боціон Аліна Павлівна – асистент кафедри, займається питаннями нормування антропогенного навантаження на довкілля та управління природоохоронною діяльністю.

Гусєв Геннадій Феліксович – доцент кафедри, кандидат медичних наук, займається питаннями безпеки життєдіяльності та екології людини.

Кобзиста Оксана Петрівна – доцент кафедри, кандидат біологічних наук, займається питаннями екологічної безпеки навколишнього середовища, моніторингу довкілля, основ охорони праці.

Крюковська Леся Іванівна – старший викладач, займається питаннями екології, охорони навколишнього середовища, економіки природокористування, обґрунтування використання альтернативних матеріалів в дорожньому будівництві.

Кухтик Наталія Олександрівна – асистент кафедри, викладає дисципліни: «Екологія», «Стратегія сталого розвитку» та «Управління в природоохоронній діяльності». Займається дослідженням екологічного стану довкілля та проблемою використання альтернативних палив на транспорті.

Олійник Ростислав Васильович - доцент кафедри, кандидат фізико-математичних наук, займається питаннями фізики атмосфери, антропогенним впливом автотранспорту на довкілля, управлінням ризиками в екологічних проектах.

Пальчик Тетяна Миколаївна – асистент кафедри, займається питаннями безпеки життєдіяльності та охорони праці, відповідальна за технічне забезпечення мультимедійного комп’ютерного класу.

Сусло Степан Титович - доцент, академік Міжнародної академії життєдіяльності, вчений секретар Науково-методичної комісії з безпеки життєдіяльності НМР МОНУ, займається впровадженням сучасних методик з питань оцінки обстановки при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного, природного чи екологічного характеру.

Харамда Геннадій Михайлович - доцент кафедри, займається питаннями безпеки життєдіяльності людини, цивільного захисту та охорони праці.

Хорькова Галина Василівна - старший викладач кафедри, займається питаннями безпеки життєдіяльності та охорони праці.

Шестаков Євген Анатолійович – старший викладач кафедри, займається питаннями безпеки життєдіяльності людини та цивільної оборони.

Інженерно-технічні працівники кафедри:

Гудіменко Віктор Іванович – інженер кафедри, відповідальний за технічне забезпечення лабораторій екології та охорони праці

Гринчук Володимир Сергійович - інженер кафедри, відповідальний за технічне забезпечення лабораторій основ охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільної оборони.

Коломієць Сергій Валерійович – завідувач лабораторіями кафедри, займається питаннями екологічно чистих виробництв та технологій.

Лисак Роксолана Станіславівна – інженер кафедри, забезпечує зв'язок кафедри з іншими структурними підрозділами університету.

За кафедрою закріплено 27 навчальних дисциплін:      1. Безпека життєдіяльності      2. Біологія      3. Вступ до фаху      4. Екологічна безпека      5. Екологічна експертиза      6. Екологія людини      7. Екологічна економіка      8. Екологічний менеджмент і аудит      9. Екологія міських систем      10. Екологічні основи управління транспортом міст      11. Економіка природокористування      12. Екологічне право      13. Екологічна стандартизація і сертифікація      14. Екологічно чисті виробництва та технології      15. Загальна екологія (та неоекологія)      16. Техноекологія      17. Методи системного аналізу навколишнього середовища      18. Моніторинг довкілля      19. Новітні технології в галузі      20. Основи охорони праці      21. Охорона праці в галузі      22. Управління екологічними проектами      23. Стратегія сталого розвитку      24. Управління екологічною безпекою      25. Управління в природоохоронній діяльності      26. Утилізація та рекуперація відходів      27. Цивільна оборона

Докторанти, аспіранти та здобувачі кафедри екології та безпеки життєдіяльності:

Хрутьба В. О. – докторант кафедри, досліджує управління проектами поводження з відходами ТДК.

Никонович С. О. – аспірант кафедри, досліджує питання підвищення екологічної безпеки автомобілів в транспортних потоках.

Савенок Д. В. – аспірант кафедри, займається обґрунтуванням вибору енергоустановок для автомобілів малого класу підвищеної прохідності.

Мержиєвська В.В. – аспірант кафедри, займається питаннями поліпшення екологічних показників автомобілів застосуванням систем нейтралізації відпрацьованих газів.

Левківський С. А. – здобувач кафедри, займається питаннями ефективності систем нейтралізації відпрацьованих газів автомобілів в експлуатації.

Сінкевич А. Б. - здобувач кафедри, досліджує питання поліпшення індикаторних, ефективних та екологічних показників ДВЗ.

Колосовський О. М. - здобувач кафедри, досліджує методи управління проектами використання відходів для отримання альтернативних палив.

Горідько Н. М. - здобувач кафедри, досліджує питання ефективності систем екологічного менеджменту.

Плошай Ф. В. – здобувач кафедри, займається проектами використання шахтного метану як альтернативного палива.

Цюман М. П. – здобувач кафедри, займається питаннями поліпшення показників ДВЗ шляхом оптимізації системи "двигун – нейтралізатор"

Кафедра готує бакалаврів за напрямом підготовки 6.040106 “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”, спеціалістів та магістрів за спеціальністю 7.070801 та 8.070801 “Екологія та охорона навколишнього середовища”.

Станом на 25 жовтня 2010 року в групах ЕО-I-1, ЕО-II-1, ЕО-III-1, ЕО- IV-1, ЕО- IV-2 та ЕО-V-1 навчається 153 студентів. В 2010/2011 н.р. на перший курс здійснено набір 26-ти студентів.

Завдання 4. . Знайти на сайті інформацію про проект TEMPUS « Менеджмент навколишнього середовища для України та Росії» (UMRU Education and Culture TEMPUS). Ознайомитися із цілями та задачами проекту. Його учасниками.

Tempus – одна із програм європейського союзу, яка сприяє проведенню соціальних і економічних реформ. Програма є однією з найтриваліших. Її перший етап розпочався в 1990р.

Основною задачею є створення мережі українських європейських університетів для спільної розробки курсів екологічного менеджменту та аудиту.

Впровадження навчальних курсів екологічного менеджменту і аудиту з використанням технології дистанційного навчання.

Програма спрямована на активізацію міжнародного співробітництва та обмін досвідом роботи в міжнародних проектах ,пошук партнерів для створення консорціумів в рамках проектів цієї програми.

Мета та завдання проекту « Екологічний менеджмент для України та Росії ( UMRU)» :

• підвищення кваліфікації викладачів університетів Росії та України в сфері екологічного менеджменту;

• розробка програм підвищення кваліфікації з екологічного менеджменту для різних цільових груп;

• впровадження окремих елементів Системи менеджменту навколишнього середовища в університетах- партнерах;

• проведення екологічного аудиту в університетах.

Завдання 5. . Ознайомитися із ходом реалізації проекту – м. С.-Петербург (Росія) – м. Падерборн (Німеччина) – м. Рига (Латвія) – м. Київ. Законспектувати основні кроки.

Основними учасниками є:

• університет Падерборну (Німеччина)

• університет Латвії, м.Рига (Латвія)

• НТУ, м.Київ (Україна)

• Ростовський державний університет шляхів сполучення (Росія)

Партнери проекту:

Університет Падерборн – саме він виступає координатором проекту.

Університет Латвії

Приазовський державних технічних університет

Національний транспортний університет

Санкт - Петербурзький державний університет шляхів сполучення

Ростовський державний будівельний університет

Ліпецький державний технічний університет

Основні етапи реалізації проекту :

Конкретизація кваліфікаційних потреб всіх університетів – партнерів проекту.

Підвищення кваліфікації викладачів університетів Росії та України в даній сфері.

Розробка , впровадження та удосконалення програм підвищення кваліфікації з екологічного менеджменту.

Проведення екологічного аудиту в університетах.

Забезпечення лабораторій університетів України та Росії навчальним обладнанням.

Контроль якості виконання проекту

Управління проектом.

Висновки :

У Національному транспортному університеті питання про впровадження Системи управління навколишнім середовищем є дуже актуальним та має велику перспективу розвитку, тому це є необхідним кроком для університету.

Практичне завдання 2. Основні поняття про Систему екологічного менеджменту та екологічного аудиту

Мета. Надати студентам початкові знання в області екологічного менеджменту, ознайомитися з вимогами міжнародного стандарту ISO 14001 до системи управління охороною навколишнього середовища, принципами побудови і функціонування на підприємстві системи екологічного менеджменту.

Завдання

1. Ознайомитися з навчальним курсом «Система менеджменту навколишнього середовища». Визначити актуальність, мету, задачі, структуру курсу. (лекція «Курс Менеджменту навколишнього середовища»).

Екологічний менеджмент ― система управління навколишнім середовищем (система екологічного менеджменту) ― частина загальної системи управління, що включає організаційну структуру, діяльність із планування, обов'язки, відповідальність, досвід, методи, методики, процеси і ресурси для розробки, здійснення й аналізу екологічної політики.

Екологічні норми і вимоги стають сьогодні одним з найбільш важливих інструментів відносин між країнами, загострення боротьби за ринки збуту продукції, екологічними бар'єрами для обмеження ввозу в країну багатьох видів промислової і сільськогосподарської продукції.

Завдання екологічного менеджменту полягає у пошуку нових шляхів і підходів до вирішення екологічних проблем при виробництві продукції.

Основні функції екологічного менеджменту :

- Обгрунтування екологічної політики та забов’язань.

- Планування екологічної діяльності.

- Організація внутрішньої і зовнішньої екологічної діяльності.

- Управління персоналом.

- Управляння впливом на навколишнє середовище і управління використання ресурсів.

- Внутрішній екологічний моніторинг і екологічний контроль.

- Аналіз і оцінка екологічної діяльності.

- Перегляд і удосконалення екологічного менеджменту.

Існує декілька стандартів в області системи екологічного менеджменту :

Британський стандарт в області системи екологічного менеджменту BS 7750.

Схема екологічного менеджменту й аудиту EMAS.

Серія міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту ISO14001.

Ознайомимося з структурою, цілями та задачами Системи екологічного менеджменту на прикладі Національного транспортного університету

Цілі та завдання СМНС НТУ

Впровадження й підтримка ефективної системи екологічного менеджменту при підготовці фахівців ТДК України, заснованої на вимогах міжнародного стандарту ISO 14001:2004.

Гарантування дотримання всіх норм, встановлених законодавством України й міжнародних правових актів в області охорони навколишнього середовища та дотримуватися принципів Концепції національної екологічної політики України.

Удосконалення системи екологічної освіти педагогічного й адміністративно- господарського персоналу Університету та фахівців в області охорони навколишнього середовища.

Удосконалення системи екологічної освіти при професійній підготовці фахівців транспортно-дорожнього комплексу України.

Застосування найкращих доступних технологій у всіх сферах організації навчального процесу, залучення педагогічний, адміністративно- господарський персонал та студентську молодь Університету до діяльності щодо поліпшення системи екологічного менеджменту.

Постійне зменшення негативного впливу НТУ на природне середовище при наданні освітніх послуг з екологічної підготовки фахівців для транспортно-дорожнього комплексу України.

Постійне зниження витрати енергетичних ресурсів, забезпечення їх раціонального споживання, підвищення ефективності використання поновлюваних природних ресурсів і джерел енергії

Залучення всього педагогічного й адміністративно-господарського персоналу в діяльність по поліпшенню СМНС й показників в області охорони навколишнього середовища.

Політика	Цілі	Завдання
Забезпечувати постійне покращання екологічної підготовки фахівців транспортно-дорожнього комплексу України, так і системи управління цією підготовкою.	Впровадження й підтримка ефективної системи екологічного менеджменту при підготовці фахівців ТДК України, заснованої на вимогах міжнародного стандарту ISO 14001:2004	Завдання 1. Провести попередній аналіз стану СМНС при підготовці фахівців для транспортно-дорожнього комплексу України. Підготувати необхідну документацію до впровадження СМНС Провести внутрішній екологічний аудит процесу екологічної підготовки фахівців ТДК на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 14001:2004. Провести сертифікацію університету, відповідність стандартам EMAS. 1.5. Здійснити впровадження СМНС на факультетах дорожньо-будівельному, економіки, менеджменту та права; транспортних та інформаційних технологій та у Інституті економіки та бізнесу на транспорті НТУ при підготовці фахівців для транспортно-дорожнього комплексу України. 1.6. Провести наглядовий аудит для підтримки ефективної системи екологічного менеджменту при підготовці фахівців ТДК України
Гарантувати дотримання всіх норм, встановлених законодавством України й міжнародних правових актів в області охорони навколишнього середовища та дотримуватися принципів Концепції національної екологічної політики України.	Гарантування дотримання всіх норм, встановлених законодавством України й міжнародних правових актів в області охорони навколишнього середовища та дотримуватися принципів Концепції національної екологічної політики України.	Завдання 2. 2.1. Визначити нормативно-правові вимоги щодо екологічної підготовки фахівців ТДК України. 2.2. Скласти список нормативних та правових документів, які регулюють надання освітніх послуг з екологічної підготовки фахівців. 2.3. Визначити вимоги транспортної галузі до екологічної підготовки фахівців. 2.4. Один раз на місяць аналізувати нормативно-правові вимоги з метою внесення змін та відповідності поточним вимогам.
Впроваджувати безперервну екологічну освіту співробітників і студентів Університету.	Удосконалення системи екологічної освіти педагогічного й адміністративно- господарського персоналу Університету та фахівців в області охорони навколишнього середовища	Завдання 3. 3.1. Створити лабораторію екології на кафедрі екології та БЖД для забезпечення умов для виконання лабораторних робіт з курсів біологія, екологічна безпека, екологія людини, екологія мікроорганізмів, загальна екологія (та неоекологія), техноекологія, моніторинг довкілля, утилізація відходів, фізика біосфери. 3.2. Проводити навчання студентів денної форми навчання напряму підготовки «Екологія» спеціальності 6.040106 - "Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування" та спеціальностей 7.070801 і 8.070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища» Завдання 4. 4.1. Розробити методичні вказівки для проведення лабораторних робіт з курсів біологія, екологічна безпека, екологія людини, екологія мікроорганізмів, загальна екологія (та неоекологія), техноекологія, моніторинг довкілля, утилізація відходів з врахуванням екологічної ефективності їх проведення. Завдання 5. 5.1. Відкрити комп’ютерний клас для забезпечення умов для виконання практичних робіт з курсів безпека життєдіяльності, вступ до фаху, екологічна експертиза, еколого-економічні проблеми транспорту, екологічний менеджмент і аудит, екологія міських систем, екологічні основи управління транспортом міст, економіка природокористування, екологічне право, екологічна стандартизація та сертифікація, методи системного аналізу навколишнього середовища, основи охорони праці, управління екологічними проектами, стратегія сталого розвитку, управління в природоохоронній діяльності, управління техногенною та природною безпекою, цивільна оборона. Завдання 6. 6.1. Розробити інструкції до кожної практичної роботи для забезпечення оптимального ресурсозбереження й зниження екологічних ризиків при підготовці інженерів з охорони навколишнього природного середовища. Завдання 7. 7.1. Розробити навчальну програму курсу «Екологічний менеджмент» для співробітників та студентів Університету обсягом 42 год. 7.2. Розробити цикл лекцій (28 год), практичних занять (14 год) та тести та матеріали з контролю знань курсу «Системи менеджменту навколишнього середовища» 7.3. Впровадити курс "Система менеджменту навколишнього середовища " в систему підвищення кваліфікації Університету . 7.4. Проводити навчання з екологічного менеджменту в системі підвищення кваліфікації педагогічного й адміністративно - господарського персоналу Університету Завдання 8. 8.1. Розробити курси "Управління екологічними проектами", "Екологічно чисті виробництва та технології", "Екологічна економіка" для підготовки фахівців спеціальностей 7.070801 і 8.070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища» 8.2. Впровадити курси "Управління екологічними проектами", "Екологічно чисті виробництва та технології", "Екологічна економіка" для підготовки фахівців спеціальностей 7.070801 і 8.070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища»
Забезпечувати реалізацію екологічної складової при професійній підготовці фахівців транспортно-дорожнього комплексу України.	Удосконалення системи екологічної освіти при професійній підготовці фахівців транспортно-дорожнього комплексу України.	Завдання 9. 9.1. Проаналізувати навчальні плани підготовки фахівців для транспортно-дорожнього комплексу України з метою наявності наскрізної екологічної складової. 9 .2. Ввести в навчальні плани підготовки фахівців ТДК України екологічну складову не менше 20% навчального часу. Екологічна складова може реалізовуватися у вигляді окремого навчального предмету, так і у запровадженні елементів екологічної освіти при вивченні спеціалізованих предметів. 9.3. Забезпечити реалізацію екологічної складової при розробці дипломних та курсових робіт при професійній підготовці фахівців ТДК України (не менше 10% обсягу роботи) 9.4. Забезпечити розробку елементів системи екологічного менеджменту для підприємств транспортно-дорожнього комплексу в дипломних роботах випускників спеціальностей 7.070801 і 8.070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища» Завдання 10. 10.1. Адаптувати курс "Система менеджменту навколишнього середовища" для екологічної освіти фахівців транспортно-дорожнього комплексу України в системі підвищення кваліфікації працівників. 10.2. Впровадити курс "Система менеджменту навколишнього середовища" в систему підвищення кваліфікації підготовці фахівців транспортно-дорожнього комплексу України . 10.3. Підготувати навчальний посібник "Екологічний менеджмент" для студентів, аспірантів і викладачів університетів, менеджерів і керівників підприємств, фахівців у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування. 10.4. Проводити навчання з екологічного менеджменту в системі підвищення кваліфікації підготовці фахівців транспортно-дорожнього комплексу України. Завдання 11. 11.1. Розпочати проведення досліджень по впровадженню систем екологічного менеджменту на підприємства транспортно-дорожньої галузі. 11.2. Розробити елементи системи екологічного менеджменту для підприємства громадського транспорту. 11.3. Розпочати розробку методики впровадження системи екологічного менеджменту для підприємств дорожньої галузі.
Забезпечувати широку доступність екологічної інформації в процесі навчальної, науково-дослідної та господарської діяльності НТУ, прозорість його природоохоронної діяльності й прийнятих у цій області рішень.	Застосування найкращих доступних технологій у всіх сферах організації навчального процесу, залучення педагогічний, адміністративно- господарський персонал та студентську молодь Університету до діяльності щодо поліпшення системи екологічного менеджменту	Завдання 12. 12.1. Прийняти участь у проекті TEМPUS.UMRU, який передбачає створення мережі українських та європейських університетів і компаній для спільної розробки курсів екологічного менеджменту та аудиту. 12.2. Налагодити співробітництво з ВНЗ, що здійснюють спільну розробку курсів екологічного менеджменту та аудиту для удосконалення професійної освіти та підготовки українських спеціалістів і адміністративних співробітників, враховуючи навчання професійних тренерів-педагогів – Університетом Падерборну (Німеччина), Університет Латвії, г. Рига (Латвія), Приазовським державним технічним університетом (Маріуполь), Ліпецьким державним технічним університетом, Санкт-Петербурзьким державним університетом промислових систем, Ростовським технічним університетом. Завдання 13 13.1. Організувати співробітництво з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища, Управлінням екології навколишнього природного середовища, виконавчого органу Київської міської адміністрації ( КМДА) з метою розробки стандартів і практичного керівництва, які спрямовані на захист природних ресурсів і навколишнього середовища. Завдання 14. 14.1. Налагодити контакт із структурами громадськості, громадськими організаціями, зацікавленими в поглибленні екологічної освіти студентів і випускників НТУ.
При проведенні навчальної, науково-дослідної та господарської діяльності на всіх етапах екологічної підготовки забезпечувати ресурсозбереження, зменшення негативного впливу на природне середовище.	Постійне зменшення негативного впливу НТУ на природне середовище при наданні освітніх послуг з екологічної підготовки фахівців для транспортно-дорожнього комплексу України	Завдання 15. 15.1.Розробити організаційну структуру екологічної підготовки фахівців транспортно-дорожнього комплексу 15.2. Визначити матеріальні ресурси, що забезпечують впровадження СМНС надання освітніх послуг з екологічної підготовки фахівців для ТДК України. 15.3. Визначити кадрові ресурси, що забезпечують впровадження СМНС надання освітніх послуг з екологічної підготовки фахівців для ТДК України. 15.4. Визначити фінансові ресурси, що забезпечують впровадження СМНС надання освітніх послуг з екологічної підготовки фахівців для ТДК України. Завдання 16. 16.1. Впровадити суворий облік хімічних реактивів при проведенні лабораторних робіт. 16.2. Знизити кількість відходів хімічних реактивів та невикористаних залишків на 10%. 16.3. Знизити кількість витрат водних ресурсів, що використовуються при проведенні лабораторних робіт, на 15%. 16.4. Зменшити кількість відходів паперу при проведенні навчального процесу на 50%. Гарантувати утилізацію неминучих відходів шляхами, які не становлять небезпеку для навколишнього середовища. Завдання 17. 17.1. Розпочати проведення наукових досліджень в області ресурсозбереження в дорожній галузі, використання шлаків металургійних виробництв в дорожньому будівництві. 17.2. Розпочати проведення досліджень в області утилізації твердих побутових відходів, вивчення можливостей реалізації програм роздільного збору сміття для Університету та інших закладів освіти.
Підвищувати енергоефективність процесів на всіх стадіях навчального процесу.	Постійне зниження витрати енергетичних ресурсів, забезпечення їх раціонального споживання, підвищення ефективності використання поновлюваних природних ресурсів і джерел енергії	Завдання 18. 18.1 Знизити споживання електроенергії на 10%. 18.2. Розпочати проведення наукових досліджень в області поновлюваних джерел енергії із залученням таких видів альтернативного палива як біогаз, одержаний з ТПВ, та шахтний метан. 18.3. Розпочати проведення наукових досліджень, спрямованих на підвищення енергоефективності, зниження негативного впливу транспорту на навколишнє середовище й екологічні ризики
Здійснювати попередження забруднень, що означає пріоритет превентивних дій по недопущенню негативних впливів на навколишнє середовище перед діями по боротьбі з наслідками таких впливів.	Залучення всього педагогічного й адміністративно-господарського персоналу в діяльність по поліпшенню СМНС й показників в області охорони навколишнього середовища	Завдання 19. 19.1. Розробити систему мотивації персоналу для використання творчого потенціалу кожного працівника в справі ресурсозбереження й зниження екологічних ризиків 19.2. Розробити вимоги до поставників та підрядників 19.3. Провести облік екологічних факторів при проведенні закупівель матеріалів і обладнання, виконання робіт і послуг підрядниками

Завдання 2.Законспектувати тему «Основні положення Системи управління навколишнього середовища»

Загальне уявлення про Систему управління навколишнім середовищем

Базою для побудови системи управління навколишнім середовищем в організації є усвідомлення того факту, що своєю діяльністю організацію впливає на навколишнє середовище через безліч різних шляхів, таких як: - використання природних ресурсів (води, електроенергії, матеріалів, тощо); - забруднення води, повітря, ґрунту; - створення відходів; - вплив на природні ландшафти тощо.

Цей вплив здійснюється як на всіх стадіях діяльності самої організації, так і під час використання її продукції та послуг. Ті види діяльності, продукції чи послуг організації, що можуть впливати на навколишнє середовище називаються її екологічними аспектами.

Якщо організація прагне оптимізувати свій вплив на навколишнє середовище вона повинна аналізувати можливі екологічні аспекти та впливи, визначати їх прийнятний рівень, планувати його досягнення та забезпечувати дотримання.Організація має можливість вільно і гнучко визначати ті сфери своєї діяльності, де доцільно здійснювати впровадження системи, а саме: або стосовно всієї організації, чи конкретного функціонального підрозділу, чи конкретного виду діяльності. Якщо цей стандарт впроваджено в конкретному функціональному підрозділі або стосовно конкретного виду діяльності, то розроблені політика та методики з часом можуть бути розповсюджені на всю організацію.

Одним з базових принципів управління навколишнім середовищем є визначення та задоволення потреб зацікавлених сторін, на які організація впливає своєю екологічною діяльністю. Це можуть бути споживачі, жителі населеного пункту, в якому розміщена організація, представники місцевих органів влади.

Система управління навколишнім середовищем є інтегрованою частиною загальної системи управління організацією. Вона повинна бути пов'язана з іншими системами, зокрема з системою управління якістю, системою управління фінансовими показниками, тощо. Рівень впливу організації на навколишнє середовище повинен визначатися, виходячи з збалансування цілей усіх цих систем, з урахуванням економічних і технічних можливостей організації. Цей процес є постійним. Структура, обов'язки, досвід, технічні правила, методики, процеси і ресурси для реалізації екологічної політики, цілей та завдань повинні бути скоординовані із зусиллями в інших сферах (наприклад, стосовно управління процесами чи виробництвом, управління фінансами, забезпечення якості, техніки безпеки та охорони здоров'я на робочих місцях).

Розробка та впровадження Системи управління навколишнім середовищем

Організація повинна забезпечити наявність умов, необхідних для:

- виконання розроблених екологічних програм;

- підтримання визначених екологічних характеристик.

Для цього організація повинна:

- визначити, документально оформити та довести до відому персоналу його функції, відповідальність і повноваження в галузі управління навколишнім середовищем (включаючи призначення відповідального представника вищого керівництва і надання йому необхідних повноважень);

- забезпечити підготовку, обізнаність та компетентність персоналу як щодо їх безпосередньої діяльності, так і щодо системи управління навколишнім середовищем в цілому (особливо важливим є забезпечення усвідомлення важливості управління навколишнім середовищем як для підприємства, так і для суспільства в цілому);

- створити систему інформаційних зв'язків як між різними підрозділами, так і з зовнішніми зацікавленими сторонами (включаючи реєстрацію отриманих повідомлень та запитів і надання відповідей на них);

- створити систему управління документацією, що використовується в рамках системи управління навколишнім середовищем (ці вимоги є практично ідентичними з вимогами розділу 4.5 стандарту ISO 9001);

- визначити види своєї діяльності та роботи, пов'язані з суттєвими екологічними аспектами, планувати та організовувати їх таким чином, щоб забезпечити виконання екологічних цілей і завдань (до таких робіт найчастіше можуть відноситися - проектування, закупки, виробництво, складування, технічне обслуговування, будівництво тощо);

- визначити потенційні аварійні ситуації, що можуть призвести до негативного впливу на навколишнє середовище, розробити схеми реагування на них, що забезпечили б запобігання та зменшення впливу на навколишнє середовище (приклади таких ситуації - пожежі, аварійні викиди у воду чи в атмосферу, стихійні лиха тощо).

Завдання 3. Використовуючи мережу Інтернет, зайти на сайт http://www.iso.staratel.com і ознайомитися з:

• серією стандартів ISO 9000. Вибрати з офіційнихдокумнтів стандарти, прийняті в Україні. Назвати їх. Охарактеризувати кожен. Які з них мають відношення до систем екологічного менеджменту.

• серією стандартів ISO 14000. Назвати види стандартів, офіційні документи.

ISO 9000 — серія стандартів ISO, які застосовуються при створенні та удосконаленні систем менеджменту якості організацій.

Стандарти ISO серії 9000 були розроблені технічним комітетом ISO/TK 176 в результаті узагальнення накопиченого національного досвіду різних країн щодо розроблення, впровадження та функціонування систем якості. Комітет керувався попередніми розбками Британського інституту стандартів, що знайшли своє відображення в Британському стандарті BS 5750.

Стандарти серії ISO 9000, прийняті більш ніж 90 країнами світу в якості національних, застосовні до будь-яким підприємствам, незалежно від їх розміру, форм власності та сфери діяльності.

Мета серії стандартів ISO 9000 — стабільне функціонування документованої системи менеджменту якості підприємства-постачальника. Вихідна спрямованість стандартів серії ISO 9000 спрямована на відносини між компаніями у формі споживач/постачальник. З прийняттям у 2000 році черговий версії стандартів ISO серії 9000 більша увага стала приділятися здібностям організації задовольняти вимоги всіх зацікавлених сторін: власників, співробітників, суспільства, споживачів, постачальників. ISO 9004 робить акцент на досягнення сталого успіху.

Значення серії 9000: Стандарти допомагають підприємствам формалізувати їх систему менеджменту, вводячи, зокрема, такі системоутворюючі поняття, як внутрішній аудит, процесний підхід, коригувальні та запобіжні дії.

Стандарт ISO 9000 є фундаментальним, прийняті в ньому терміни і визначення використовуються у всіх стандартах серії 9000. Цей стандарт закладає основу для розуміння базових елементів системи менеджменту якості згідно стандартів ISO.

Версії стандартів ISO 9000

- 1 версія була підготовлена ​​в 1987 році.

- 2 версія була випущена в 1994 році і представляла собою уточнену версію 1987.

- 3 версія була розроблена в 2000 році. Версія 1994 року була радикально переглянута.

- 4 версія стандарту вийшла роз'єднано - в 2005 році був випущений стандарт ISO 9000-2005, в 2008 і 2009 роках були опубліковані стандарти ISO 9001 та 9004. Незважаючи на очікуваний повний перегляд версії 2000 року, ТК176 вирішив обмежитися "косметичними" виправленнями неточностей і різночитань. Причинами відмови від істотних змін і затримки з випуском нової версії були названі бажання продовжити термін дії існуючих сертифікатів у організацій (тобто зберегти статус-кво в сертифікаційному бізнесі).

- Вихід 5 версії стандартів планується на 2012 рік. Стандарти серії ISO 9000, прийняті більш ніж 190 країнами світу як національних, застосовні до будь-яких підприємствам, незалежно від їх розміру, форм власності та сфери діяльності.

Сертифікація проводиться за єдиним стандартом з цієї серії, який містить вимоги: ISO 9001. Організація ISO не проводить сертифікацію по ISO 9001. Діє дворівнева система підтвердження відповідності. Сертифікацією систем менеджменту якостями окремих організацій займаються спеціально сформовані аудиторські організації (органи з сертифікації). Вони, в свою чергу, акредитуються національними акредитаційними товариствами. Так само існують і незалежні системи акредитації.

Стандарти ISO 9000 в Україні

- ДСТУ ISO 9000:2007 - Основні положення та словник термінів. Даний стандарт є офіційним перекладом ISO 9000:2005 Він розроблений для того, щоб допомогти організаціям незалежно від їх типу та розміру впровадити та забезпечити функціонування ефектівних систем управління якістю. ISO 9000 описує основні положення систем менеджменту якості та визначає термінологію щодо систем управління якістю. ISO 9001 встановлює вимоги до системи управління якістю для випадків, кода організація повинна продемонструвати свою здатність поставляти продукцію, що відповідає вимогам замовників і застосовних регламентів, а також прагне підвищувати задоволеність замовників. ISO 9004 дає настанови про результативність і е.Ффективность системи управління якістю. Призначення цього стандарту - поліпшувати показники діяльності організації, а також задоволеності споживачів та інших зацікавлених сторін. ISO 19011 дає вказівки з проведення аудиту систем управлінняня якістю та екологічного управління. Разом вони формують узгоджену серію стандартів системи менеджменту якості, яка сприяє взаєморозумінню в національній та міжнародній торгівлі.

- ДСТУ ISO 9001:2009 - національний стандарт України, присвячений системам управління якістю. Даний стандарт є офіційним перекладом ISO 9001:2008 «Quality management systems - Requirements». Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт, - ТК 93 «Системи управління якістю, довкіллям, безпечністю харчових продуктів та соціальна відповідальність» (підкомітет ПК 93 / 1 «Системи управління якістю»). Стандарт рекомендується застосовувати для сертифікації систем управлінняня якістю. Вимоги, зазначені в стандарті, відповідають чинному законодавству України. Альтернативне використання стандарту ДСТУ ISO 9001:2001 для сертифікації систем управління якістю здійснювалося до 15 листопада 2009 року.

Стандарт ISO 14000

Рішення про розробку цих стандартів було результатом Уругвайського раунду переговорів зі Всесвітньої торгової угоди та зустрічі на вищому рівні з проблем навколишнього середовища й розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Стандарти ISO 14000 розробляються Технічним комітетом 207 (ТС 207) Міжнародної Організації Стандартизації (ISO) з урахуванням вже зарекомендованих міжнародних стандартів із систем менеджменту якості продукції (ISO 9000).

Перелік міжнародних стандартів серн ISO 14000

	Принципи створення й використання систем екологічного менеджменту
ISO 14001	Система екологічного менеджменту (EMS) — Специфікації та посібник з використання
ISO 14004	EMS — Загальний посібник з принципів, систем і методів
ISO 14014	Посібник з визначення "початкового рівня" екологічної ефективності підприємства
	Інструменти екологічного контролю і оцінки
ISO 14010	Посібник з екологічного аудиту — Загальні принципи
ISO 14011/1	Посібник з екологічного аудиту — Процедури аудиту. Аудит систем екологічного менеджменту
ISO 14012	Посібник з екологічного аудиту — Критерії кваліфікації екологічних аудиторів
ISO 14031	Посібник з оцінки екологічних показників діяльності організації
	Стандарти, зорієнтовані на продукцію
ISO 14020 (серія)	Принципи екологічного етикетування продукції
ISO 14040 (серія)	Методологія "оцінки життєвого циклу" — оцінки екологічного впливу, пов'язаного з продукцією, на всіх стадіях її життєвого циклу
ISO 14050	Екологічний менеджмент. Глосарій (словник)
ISO 14060	Посібник з обліку екологічних аспектів у стандартах на продукцію

Система стандартів має забезпечувати зменшення несприятливих дій на довколишнє середовище на трьох рівнях:

• організаційному — через поліпшення екологічної "поведінки" корпорацій;

• національному — через створення суттєвого доповнення до національної нормативної бази й компоненти державної екологічної політики;

• міжнародному — через поліпшення умов міжнародної торгівлі. У міжнародних стандартах серії ISO 14000 екологічний аспект

визначено як елемент діяльності підприємства, його продукції та послуг, який взаємодіє чи може взаємодіяти з навколишнім середовищем. Для впровадження та аудиту систем екологічного менеджменту (СЕМ) використовуються такі стандарти:

• ISO 14001 — специфікація та поради з використання СЕМ;

• ISO 14004 — основні характеристики принципів, систем і додаткових методик із СЕМ;

• ISO 14010 — загальні вказівки з екологічного аудиту — загальні принципи;

• ISO 14011 — загальні вказівки з екологічного аудиту — процедури аудиту, аудит систем екологічного управління;

• ISO 14012 — загальні вказівки з екологічного аудиту — кваліфікаційні критерії для екологічних аудиторів.

Завдання 4. Визначити особливості стандарту ISO 14001. Його зміст. Область застосуваня. Основні вимоги до системи менеджменту.

Стандарт ISO 14001.

Стандарт ISO 14001 пропонує простий, гармонійний підхід до управління охороною довкілля, застосовний для всіх організацій в різних країнах світу. Даний стандарт сумісний із стандартами ISO 9001 і стандартом OHSMS (на основі BS 8800). Стандарт ISO 14001 містить в собі всі елементи типової системи управління, такі як стратегія, цілі і завдання, програма менеджменту, оперативний контроль, моніторинг і оцінка, вчення, внутрішні аудити і аналіз менеджменту.

Центр уваги даного стандарту зосереджений на вимозі до організацій, що виконують його, визначити всі свої екологічні процеси, відповідні підходи до охорони довкілля і оцінити які з них є найважливішими. Перевірки і введення поправок до елементів системи гарантують безперервне вдосконалення основних процесів охорони довкілля, при цьому дійсна причина цих поправок покладається на невідповідність вимогам стандарту. Поточний аналіз менеджменту системи управління довкіллям EMS і її окремих елементів забезпечує постійна відповідність, компетентність і ефективність всієї екологічної програми підприємства.

Розробка і початок впровадження міжнародних стандартів по системах екологічного менеджменту серії ISO 14000 на підприємствах і в компаніях у всьому світі є одній з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив. Вирішення про розробку серії стандартів ISO 14000 з'явилося результатом Уругвайського раунду переговорів за Усесвітньою торгівельною угодою і зустрічі на вищому рівні по довкіллю і розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Стандарти серії ISO 14000 розробляються технічним комітетом 207 (TC 207). Моделлю для стандартів послужили британські стандарти BS 7750, опубліковані в 1992 році. Перші стандарти серії ISO 14000 були офіційно прийняті і опубліковані в кінці 1996 року. У 2004 році була прийнята і видана нова редакція стандартів серії ISO 14000. Основний документ серії ISO 14000 - стандарт ISO 14001:2004 "Системи управління довкіллям - Вимоги і керівництво по вживанню" - застосовний до будь-якої організації, що працює у будь-якій галузі промисловості. Даний стандарт заснований на двох принципах - постійне поліпшення і відповідність нормативним вимогам. Стандарт містить ключові елементи, необхідні для ефективної системи екологічного менеджменту.

Він застосовний як до сфери послуг, так і до сфери виробництва. У стандарті ISO 14001:2004 не пред'являються які-небудь кількісні вимоги до технічних параметрів або до екологічної ефективності підприємства. Основна вимога - керівництво підприємства повинне перейняти на себе зобов'язання відповідно до своїх можливостей постійно покращувати екологічну ефективність підприємства. Для цього на підприємстві мають бути виділені аспекти його діяльності, що впливають на довкілля, і побудована система управління такими аспектами. Система екологічного менеджменту дає підприємству можливість структурувати, зв'язати воєдино процеси, направлені на досягнення послідовного поліпшення, бажана міра якого визначається самим підприємством залежно від економічних і інших обставин..