- •1. Передмова
- •2. Клінічна термінологія і класифікація фібрилляції та тріпотіння передсердь
- •3. Обстеження пацієнтів з фібриляцією та тріпотінням передсердь
- •4. Ведення хворих з фібриляцією передсердь
- •4.1. Стратегія лікування фібриляції передсердь
- •4.2. Стратифікація ризику тромбоемболічних ускладнень і антитромботична терапія
- •4.3. Тактика ведення хворих з пароксизмом фібрилляції передсердь
- •4.4. Контроль частоти серцевих скорочень під час підготовки до відновлення синусового ритму
- •4.5. Відновлення синусового ритму
- •4.6. Електроімпульсна терапія
- •4.7. Підтримуюча антиаритмічна терапія
- •4.8. Організація надання допомоги хворим з фп
- •4.9. Контроль частоти серцевих скорочень при постійній формі фібриляції передсердь
- •4.10. Немедикаментозне лікування фп
- •4.11. Хірургічне лікування фп
- •5. Тріпотіння передсердь
- •5.1. Особливості патофізіології
- •5.2. Клінічні прояви
- •5.3. Діагноз
- •5.4. Лікування
- •5.5. Профілактична антиаритмічна терапія
- •5.6. Антикоагулянтна терапія
- •5.7. Радіочастотна катетерна абляція
- •6. Ведення хворих з фп за наявності супутніх захворювань і синдромів
- •6.1. Ведення хворих з фп при гострому інфаркті міокарда
- •6.2. Ведення хворих з фп на фоні гіпертрофічної чи дилятаційної кардіоміопатії
- •6.3. Ведення хворих з фп при дисфункції щитовидної залози
- •6.4. Ведення хворих з поєднанням фп і передчасного збудження шлуночків
- •6.5. Ведення хворих з фп і легеневими захворюваннями
- •6.6. Рекомендації з профілактики післяопераційної фп
- •6.7. Ведення хворих з фп під час вагітності
- •7. Висновки
2. Клінічна термінологія і класифікація фібрилляції та тріпотіння передсердь
Затверджені VI Національним конгресом кардіологів України, у 2000 році для клінічного застосування, термінологія та класифікація фібриляції та тріпотіння передсердь надані у схемі 1.
Залежно від стану вегетативної нервової системи як модулюючого фактора виникнення ФП пароксизми ФП поділяють також на вагусні, адренергічні та змішані. Переважання симпатичного або парасимпатичного тонусу є важливою точкою прикладення для диференційованого застосування антиаритмічних засобів.
Вагусні пароксизми ФП в типових випадках виникають у чоловіків середнього віку, які не мають вираженої органічної патології серця. Ці пароксизми часто спостерігаються після прийому надмірної кількості їжі, інколи – алкоголю. Пік їх формування припадає на вечірні та нічні години, вони не супроводжуються вираженою тахікардією і можуть поєднуватися з тріпотінням передсердь. Розвитку цієї форми ФП передує сповільнення синусового ритму. Типові вагусні пароксизми з’являються, припиняються і потім знову виникають упродовж багатьох років без тенденції до формування постійної ФП. Найбільш ефективними при вагусних пароксизмах є антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, дизопірамід), а також аміодарон.
Адренергічні пароксизми ФП більш характерні для пацієнтів із структурним захворюванням серця, передусім ІХС і похилого віку. Вони виникають на фоні тахікардії при фізичному або психоемоційному стресі. Їх виникненню часто передує передсердна екстрасистолія. Вони краще піддаються терапії β-адреноблокаторами, аміодароном, соталолом і пропафеноном.
Найчастіше зустрічаються змішані пароксизми ФП з рисами вагусних та адренергічних пароксизмів, які вимагають індивідуалізованого добору терапії.
Схема 1. Фібриляція та тріпотіння передсердь: клінічна термінологія і класифікація
(затверджені VI Національним конгресом кардіологів України, 2000 рік).
|
Форми
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Пароксизмальна (ритм відновлюється самостійно протягом 48 годин) |
|
|
Персистуюча (для відновлення синусоврго ритму необхідне втручання) |
|
|
Постійна (синусовий ритм відновити неможливо або недоцільно) |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Брадисистолічна (частота шлункових скорочень менше 60 на хвилину) |
|
|
Нормосистолічна (частота шлункових скорочень між 60 та 90 на хвилину) |
|
|
Тахісистолічна (частота шлункових скорочень більше 90 на хвилину) |
|
|
|
|||||||||