3. Методи політичної економії. Її закони, принципи і категорії

Питання про метод дослідження є дуже важливим, оскільки це питання про робочі інструменти, про внутрішній механізм наукового пізнання. Разом з тим, це питання про висхідні позиції, про принципи відбору та аналізу матеріалу. Врешті-решт, результати, які отримує дослідник, залежать від використаного методу. Метод пізнання – це спосіб, шлях дослідження предмету політичної економії. Загальним методом економічної науки є діалектика. Вона передбачає вивчення економічних явищ, фактів у їхньому тісному взаємозв’язку та розвитку. При цьому джерелом розвитку виступають внутрішні суперечності.

Досліджуючи господарські процеси, політекономія застосовує також ряд загальнонаукових методів пізнання:

• спостереження та збір фактів;

• експеримент;

• моделювання;

• метод наукових абстракцій;

• аналіз і синтез;

• системний підхід;

• індукція і дедукція;

• історичний та логічний;

• графічний.

Як будь-яка наукова діяльність, економічні дослідження мають емпіричний характер (від гр. empeiria – досвід), тобто спираються на практичний досвід. Це передбачає спостереження, тобто сприйняття економічних процесів в їх реальному вигляді, та збір фактів, що відбуваються в дійсності. Наприклад, завдяки спостереженню та збору фактичної інформації можна визначити як змінилися товарні ціни за той чи інший період.

На відміну від цього, експеримент передбачає проведення штучного наукового досліду, коли об’єкт, що вивчається, ставиться в спеціально створені контрольовані умови. Наприклад, для перевірки ефективності нової системи оплати праці проводять її експериментальні дослідження на окремому підприємстві.

Метод моделювання передбачає вивчення соціально-економічних явищ за їх теоретичним взірцем, тобто моделлю (лат. modulus – взірець). Економічні моделі можуть бути представлені у словесній (логічній), математичній, табличній і графічній формах. Особливо ефективним є математичне моделювання, яке дозволяє, наприклад, розрахувати найбільш раціональний варіант поведінки підприємства.

Використання методу наукових абстракцій або абстрагування передбачає відволікання від несуттєвих сторін, властивостей об’єкту, що вивчається, з метою виявлення його суттєвих сторін та властивостей. Наприклад, для визначення такої економічної категорії, як товар, потрібно абстрагуватися (відволікатися) від розмірів, ваги, кольору та інших несуттєвих, в даному випадку, характеристик предметів, що пропонуються у магазинах, і в той же час зафіксувати властивість, що їх об’єднує: всі ці речі – продукти праці, призначені для продажу.

Метод аналізу та синтезу передбачає вивчення соціально-економічних явищ як за частинами (аналіз), так і в цілому (синтез). Наприклад, зіставлення економічних показників окремих молокозаводів – це аналіз, а визначення загальногалузевих результатів господарювання усієї харчової промисловості України – синтез (рис. 1.2).

Завдяки поєднанню аналізу та синтезу забезпечується системний, комплексний підхід до складних об’єктів дослідження, які складаються з багатьох елементів. Такі об’єкти (системи) розглядаються як комплекс взаємопов’язаних частин (підсистем), а не просто механічне об’єднання розрізнених елементів.

Рис. 1.2. Аналіз і синтез

Економічне дослідження неможливе без використання таких протилежних, але тісно взаємопов’язаних способів мислення як індукція (лат. іnductіо – наведення) та дедукція (лат. deductіо – виведення) (рис. 1.3). Рух думки від окремих факторів до загального висновку – це індукція, або узагальнення. А рух думки у зворотному напрямку (від загального положення до окремих висновків) називають дедукцією.

Зміст індукції та дедукції виходить зі значення цих слів: окремі факти наводять на загальне (індукція), а з загального положення виводять, роблять конкретні висновки (дедукція). Наприклад, факти збільшення цін на цукор, муку, крупи наводить на безрадісну думку про зростання цін в країні (індукція). В свою чергу, із загального положення про зростання цін, можна вивести окремі показники підвищення споживацьких цін по кожному окремому виду продовольства (дедукція).

Рис. 1.3. Індукція та дедукція

Історичний та логічний методи (або підходи) теж застосовуються в єдності. Вони передбачають детальне вивчення соціально-економічних процесів у їх історичній послідовності, але одночасно з логічними узагальненнями, які дозволяють оцінити ці процеси в цілому та зробити загальні висновки. Тобто, логіка і послідовність дослідження будь-чого в основних рисах повинна відображати логіку і послідовність історичного розвитку досліджуваного.

Наприклад, вчені детально досліджували конкретний хід та особливості побудови соціалізму в XX ст. в різних країнах. Цей історичний підхід в дослідженнях дав можливість багатьом з них прийти до логічних висновків про втрату працівниками в соціалістичних країнах стимулів до праці, про неефективність економіки, існування товарних дефіцитів тощо.

Врешті, широке застосування в економічних науках має графічний метод (від гр. grafo – пишу, креслю). Він ґрунтується на використанні різних креслень та малюнків – схем, таблиць, графіків тощо. Завдяки цим інструментам забезпечуються компактність (стислість) та наочність у викладенні теоретичного матеріалу. Так, скажімо, графік зримо демонструє залежність тих чи інших величин одна від одної, наприклад, між цінами на квитки та кількістю глядачів.

Усі названі методи неминуче переплітаються і застосовуються політичною економією в єдності.

Політекономія, пізнаючи явища і процеси, дає їм певну назву. Найчастіше економісти використовують такі поняття: «закони», «принципи», «теорії», «моделі».

Економічні категорії – це поняття, сформульоване економічною наукою для позначення економічних відносин, їх конкретних форм, проявів, сторін, властивостей та рис. Економічні категорії є абстрактним виразом, науковим узагальненням реально існуючих економічних явищ. Категорії економічної науки є сходинками пізнання об’єктивної економічної реальності, його засобом і водночас результатом.

Економічні категорії поділяються на загальні і специфічні. Зокрема, такі категорії, як “виробництво”, “продукт”, ”потреба”, “фактори виробництва”, “споживання” є загальними, тобто характеризують явища, властиві для всіх економічних систем. А категорії “товар”, “ціна”, “гроші”, “ринок”, “обмін” є специфічними, оскільки описують тільки товарне виробництво.

Економічним законом називається внутрішньо-необхідний, сталий стійкий причинно-наслідковий зв’язок і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Економічні закони мають об’єктивний характер, тобто вони незалежні від волі і свідомості людей, але виникають, розвиваються і функціонують лише в економічній діяльності людей і носять історичний характер, тобто діють не вічно. Більшість з них має тимчасовий, минущий характер. У зв’язку з цим розрізняють: загальні (діють в усіх економічних системах) та специфічні (діють лише в одній економічній системі) закони. Наприклад, закони зростання потреб чи підвищення продуктивності праці – загальні, а закони попиту і пропозиції, конкуренції – специфічні, оскільки вони характерні лише для ринкової економічної системи.

У сучасних умовах дослідження економічних законів має виключне значення. В умовах збільшення взаємозв’язків та взаємозалежності розвитку світового господарства, цілісності сучасного світу важливо сприймати суспільний розвиток як єдиний світовий глобальний процес. Необхідне пізнання економічних законів, які керують світовим господарством.

Економічні принципи – це теоретичні образи основних зв’язків у функціонуванні певних економічних процесів, прдставлених у вигляді економічних ідей.