3. Темперамент як основа характеру що формується

З появою дитини на світ виникає і проблема формування психічного здоров’я цієї дитини.

Провідну роль у психічних проявах людини відіграє темперамент, отже, першочергове завдання валеогенного виховання полягає у виявленні особливостей темпераменту. Обізнаність у цьому питанні дозволить батькам:

а) визначити діапазон можливостей малюка;

б) усвідомлено вибрати дозу і форму валеогенної допомоги, тобто відповідний стиль спілкування з дитиною, особливо при зіткненні малюка з труднощами;

в) грамотно формувати цілісний характер (у межах природних даних) за рахунок максимального розкриття психічного потенціалу дитини (див. додаток, табл. 1).

У ході еволюції добиралися і генетично закріплювалися найбільш доцільні стилі пристосування людини до природних умов. Людина у своєму еволюційному розвитку випробовувалася екстремальними обставинами і виживала завдяки співтовариству подібних до себе (роду, племені, сім’ї). Виживання всіх було основною умовою щодо виживання кожного. Індивідуальний стиль подолання екстремальних ситуацій складався як необхідний для виживання співтовариства загалом.

Наше уявлення про темпераменти як про генетично закріплені альтруїстичні¹ стилі поведінки, що підвищують шанси співтовариства на виживання, підкріплюються і даними етології – біологічної науки, яка вивчає поведінку тварин у природних умовах. Доведено, що в ході еволюції у тварин формувалися і генетично закріплювалися найбільш ефективні форми поведінки, які забезпечували виживання кожного індивіда і всього співтовариства. Встановлена, наприклад, генетична обумовленість поведінки самців, коли для порятунку самок і дитинчат вони вступали в боротьбу з хижаками, хоча б могли врятуватися й втечею.

Якщо говорити про людину, то широку популярність набула концепція В. О. Геодакяна про еволюційно доцільну поведінку чоловічих і жіночих осіб, яка генетично закріплювалася у певній психофізичній організації. Генетично закріплена «спеціалізація» стилю поведінки в екстремальних ситуаціях і відповідна їй психофізична організація як еволюційна необхідність для популяції, і є темперамент.

Усі основні властивості людини, які в ході еволюції добиралися і генетично закріплювалися, полярні. Це завжди один з двох крайніх варіантів або середній варіант. Для виживання спільноті людей були рівною мірою необхідні мужні, безстрашні, цілеспрямовані індивіди, які, природно, програють у спритності, спритні індивіди, які, природно, програють у силі, і середній між ними варіант. Співтовариство людей з однаковими властивостями мало б менше шансів для виживання. Ось і народжувалися і продовжують народжуватися на світ наполегливі і поступливі, швидкі і неквапливі, балакуни і мовчуни, а також представники середнього варіанту.

Так у процесі еволюції склалися три індивідуальні, альтруїстично спрямовані стилі пристосування, три типи темпераменту: холеричний, сангвінічний і флегматичний.

У читача може виникнути питання: «А меланхолічний тип?» Але співтовариству людей для пристосування і подолання екстремальних ситуацій не потрібні були якості, які характеризують меланхолійність. Слабкість, загальмованість, апатичність, замкненість у собі, песимістичність позбавлені пристосувального значення, отже, співтовариству людей не потрібні були і носії цих якостей. Тому, на думку автора, недоцільно виділяти меланхолічний темперамент. В цьому контексті слід вести мову про меланхолічний характер.

Як же проявляється своєрідність того чи іншого темпераменту в поведінці людині?

Людина холеричного темпераменту невтомна. Природа, надавши їй роль борця, що мужньо зустрічає небезпеку і стійко переносить нестатки, наділила її могутнім енергетичним потенціалом. Якщо холерика не «перевиховали» і його характер природно походить із темпераменту, то він завзятий, наполегливий і цілеспрямований. Натиск його нестримний. Якщо він чогось домагається, його не відволікти, оскільки воля його непохитна. Він іде прямо, долаючи всі перешкоди. Холерик досягає своєї вершини за будь-яку ціну. Вузли він не розв’язує, а «розрубує». Якщо він сердиться, то з гнівом, і його важко втихомирити. Це людина однієї пристрасті, однієї ідеї, однієї любові. Холерик вірить у свою силу, і тому він не відає страху. Холерик перемагає силою, натиском і нестримною сміливістю. Таким він одвічно був потрібен своєму роду, племені, таким він і сьогодні потрібен людям. Якщо спробувати охарактеризувати холерика одним образним поняттям, то це – «людина-танк». Так, з ним нелегко, але без нього не перемогти в екстремальній ситуації.

Уже в ранньому віці холерик починає проявляти свій темперамент, і батько шанобливо говорить про малюка: «Характер!». Батьки, виховуючи дитину-холерика, повинні враховувати особливості холеричного темпераменту, не подавляти його, а мудро спрямовувати розвиток природжених особливостей у таке русло, щоб малюк усе-таки не був «танком», а вчився бути в міру гнучким, компромісним, досить стриманим і, безумовно, доброзичливим.

Представник сангвінічного темпераменту швидко і миттєво орієнтується в ситуації. Його стихія там, де потрібна швидкість, темп. Сангвінік гнучкий і компромісний. Життєві вузли він розв’язує легко. Перешкоди долає з ентузіазмом. Сангвінік міркує і говорить швидко, він весельчак, який любить життя і любить жити. Його можна охарактеризувати як «живчик». Він товариський і здатен порозумітися з будь-якою людиною, у тому числі з холериком і флегматиком. Природа і призначила йому бути між ними, робити те, чого не можуть вони. З ним полярне стає цілісним і тому – гармонійним. У ході еволюції природа надала йому такі виграшні якості, щоб він грав роль першого, хто помічає небезпеку, хто до прибуття холериків і флегматиків вступає в боротьбу. Сангвінік всюди встигає і миттєво на все реагує. Завдяки швидкості і жвавості він вижив у ході еволюції. Таким: оптимістичним, товариським, спритним, швидким – він був потрібен співтовариству людей у минулому, таким він потрібен людям і сьогодні.

Людина флегматичного темпераменту повільна в рухах, повільно мислить, мовчазна. У неї є величезна сила, яка розрахована на неспішність. Вона ще більш невтомна, ніж холерик, якщо її не квапити. У флегматика формується наполегливий характер, якщо виховання адекватне. І це – завзятість терплячої людини. Вузли вона розв’язує довго, але розв’язує обов’язково. У неї сильна воля – воля працелюбної людини, за допомогою якої при невдачах без зайвих слів, емоцій знову і знову діють. Флегматик обов’язково дійде до своєї вершини, але, не надриваючись, неспішно, розраховуючи на свої сили. Це «Людина-орач». Перешкоди трудяга-флегматик точить, як крапля води точить камінь. Від боротьби, якщо можливо, він іде, поступаючись правом на неї холерикам і сангвінікам. Але, поставлений перед необхідністю битися, він не відступає і здатний вимотати в сутичці не тільки сангвініка, але і холерика. У цьому випадку, як кажуть, «коса находить на камінь». Флегматик за своєю природою миролюбний. Щоб вивести його з рівноваги, потрібне велике зусилля. Але якщо він вибухає, то гнів тихого, незворушного флегматика страшний. Однак така ситуація буває вкрай рідко. Частіше, якщо його допікають, він мовчки і назавжди йде. Свої рішення він ніколи не змінює. Радість або горе флегматик переживає довго, приховано, без зайвих слів. Природа призначила його для осідлого й буденного життя.

Такі три природжені стилі пристосування, три типи темпераменту.

Характери, які походять із темпераменту, наочно виявляють себе в екстремальних ситуаціях, коли їх носії, діючи по-різному, ефективно вирішують спільне завдання. Однак «чисті» темпераменти зустрічаються відносно рідко. У холерика, наприклад, можуть спостерігатися риси сангвінічності або флегматичності і т. д., але основа людини все-таки однозначна.

Темперамент – це вроджена натура людини, яка повинна лягти в основу характеру, що формується. Але часто темперамент пригнічується неправильним вихованням, і характер формується всупереч уродженій основі. Природна гармонійність порушується, внаслідок чого характер виявляється таким, що протистоїть темпераменту або якійсь його складовій, наприклад, альтруїстичній, що протиприродно і згубно для розвитку дитини. Наприклад, батьків з якоїсь причини може «не влаштовувати» темперамент дитини, і вони намагаються його змінити, «поліпшити». Це може відбуватися тоді, коли рухливість дитини-сангвініка роздратовує флегматичну матір або, навпаки, коли мати має сангвінічний темперамент, а дитина – флегматик.

Чим більш характер відхиляється від своєї природної основи – темпераменту, тим менш ефективно вирішуються труднощі, які при цьому виникають. В результаті втрачаються такі риси характеру, як самостійність і мужність. Дитина з пригніченим темпераментом закономірно терпить невдачі. Переставши бути мужньою, вона втрачає і впевненість у собі. Невпевнені, тривожні діти завжди недовірливі до себе і до інших. Така дитина побоюється оточення, чекає від нього нападу або насмішок. Вона не справляється з завданнями в грі. І ось вона вже самотня, замкнута, малоактивна або тривожно-активна. Невпевнена, тривожна дитина схильна до надмірної перестраховки. Дитинство – це період життєрадісності, енергійності. А перед нами – боязкий і недовірливий «маленький дідусь» або вічно невдоволений, вередливий, демонстративно-протестний малюк. Так розвивається дитяча нервовість.