Розділ 9. гАРМОНІЗАЦІЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Усі ми родом із дитинства.

Антуан де СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ

1. Вступ

Розуміння закономірностей психосоціального становлення дитини може допомогти тим дорослим, хто, виховуючи дітей, прагне створити оптимальні умови для їх успішного розвитку. Знаючи ці закономірності, легше виявити і можливі відхилення у психосоціальному розвитку дітей. Якщо відставання значне, то це має націлити дорослих на серйозне вирішення цієї проблеми..

Кожен вік має свої особливості. Розглядаючи ці особливості, ми приділятимемо увагу змісту вікових «надбань», які свідчать про розвиток розумової, емоційної і соціальної складової психіки. При цьому важливо пам’ятати, що дитина еволюціонує як єдине ціле, і жоден аспект її розвитку не можна збагнути у відриві від інших аспектів.

Іноді знання «норми» може принести чимало непорозуміння як батькам, так і професіоналам. У дорослих іноді складається враження, начебто ті або інші «надбання» повинні формуватися у дітей «за певним розкладом». Деякі батьки починають панікувати, як тільки в розвитку їхньої дитини виявляються якісь невідповідності до встановлених норм і показників. Інші ж, навпаки, переживають велике захоплення, дізнавшись, що показники розвитку дитини відповідають верхній межі якої-небудь шкали. Звичайно ж, ні паніка, ні захоплення не мають під собою ніяких підстав. Кожна дитина набуває певних навичок й умінь не «за розкладом», не відповідно строгому дотриманню норм, а за своїми унікальними «біологічними годинниками».

Якщо батьки підозрюють, що дитина в чомусь відстає від інших дітей, їм необхідно звернутися за консультацією до фахівця.

А зараз більш детально розглянемо особливості психосоціального розвитку дитини від моменту народження до шести років, оскільки саме в цьому віковому періоді закладається фундамент особистості.

2. Періоди психосоціального розвитку дитини

Період формування стосунків у системі «мати-дитина» (і період психосоціального розвитку (0 – 5 міс.))

Результати численних досліджень показують, що відразу ж після пологів для матері наступає період особливих емоційних стосунків з дитиною. М. Клаус і Д. Керелл стверджують, що у немовляти і матері існує природжений механізм формування прив’язаності один до одного. Перший сенситивний період, коли мати міцно прив’язується до малюка (і, навпаки, малюк до матері) настає відразу ж після народження. Ранні контакти дозволяють батькам і дітям краще настроїтися на сигнали один одного, що складає суть цієї стадії відносин між ними.

У перші тижні життя діти можуть обмінюватися з дорослими тільки мімікою і різноманітними звуками. (А це вже так багато!) Із самого моменту народження немовлята, мабуть, генетично «запрограмовані» на спілкування з тими, хто їх доглядає, чуйно відгукуючись всіма своїми рухами (немов танцюючи) на звуки голосів дорослих.

Хоча перші жести, нехитра міміка і звукові «відповіді» рефлекторні і їх ще не можна назвати спілкуванням у повному розумінні цього слова, вони, проте, дуже важливі для становлення відносин між батьками і дитиною. Деякі вчені називають перші прояви зв’язку між матір’ю і дитиною за допомогою звуків «зрощенням», оскільки звукові сигнали дитини впливають на голос і мову матері, і навпаки, її мова – на звуки малюка. Таке «зрощення», або «синхронна поведінка», формує основу майбутніх стосунків.

В табл. 1 відображено основні «надбання» немовляти першого періоду психосоціального розвитку.

Таблиця 1

Вік немовляти

«Надбання» (варіант норми)

До 10 дня В 2 тижні 1,5 міс. 2–2,5 міс. 3 міс. 4 міс.

1. Намагається підняти голову, лежачи на животику. 2. Затримує погляд на очах матері, на яскравому предметі. Розрізнює (рефлекторно) тихі і гучні звуки. 1. Утримує голівку. 2. Намагається зосередити увагу на предметі, який знаходиться перед ним. 3. Помітна реакція здивування: основа основ будь-якого пізнання (1-е диво!). 4. Розрізнює (рефлекторно) інтонацію і міміку дорослих, підбадьорення і осуд. Рекомендації: 1. Протягом усього дитинства для нормального розвитку малюка важливо дотримуватися режиму сну, годування і прогулянок. 2. Надто важливі теплі, лагідні інтонації дорослих. 1. Висловлює мімікою протест, незадоволення. 2. Намагається стежити за предметом, який рухається. 3. Помітні передумови розвитку мовлення – гуління, воркування. 1. Міцно утримує голівку. 2. Реагує на звуки, шукає їх джерело. 3. Починає наслідувати дорослих, намагається вдарити рукою по брязкальцю. (Наслідування – основа розвитку самостійності дитини). 4. Починає формуватися емоція страху. 5. З’являється капризне пхикання. (Так дитина сигналізує про свої потреби). Рекомендації: 1. Потрібно виявити причини пхикання та усунути їх. 2. Не можна допускати «сюсюкання», навіть якщо дитина хвора. Особливе ставлення з боку дорослих вмить вловлюється дитиною і позасвідомо зв’язується з потуранням. Будучи здоровим, такий малюк поведе себе, як хворий, вимагаючи від батьків постійної жалості і потурань. Так зароджується істеричність. Істерична дитина здатна «поневолити» сім’ю, насамперед, матір. 1. Остаточно виділяє матір із оточення. 2. На присутність матері реагує комплексом «пожвавлення»: радіє їй, посміхається, сплескує ручками, швидко рухає ніжками, воркує, лепече. Дитина вже емоційна (2-е диво!). Важливо пам’ятати! 1. Емоційність – рушійна сила розумового розвитку дитини в цьому віці. 2. Вирішальною умовою розвитку емоційності дитини є емоційність матері. Чим багатший її внутрішній світ, тим багатший і внутрішній світ її дитини.