- •2.1 Елементи концепції ооп .. 20
- •1.1 Коментарі.
- •1.2 Прототипи функцій.
- •1.3 Операція розширення області видимості.
- •1.4 Оголошення в операторах.
- •1.5 Перегрузка функцій.
- •1.6 Значення формальних параметрів по замовчуванню.
- •1.7 Посилання та вказівники.
- •1.8 Специфікатор inline
- •1.9 Операції new та delete .
- •1.10 Вказівник на void.
- •1.11 Зв’язування із збереженням типів
- •1.12 Про структури та об’єднання.
- •2.1 Елементи концепції ооп.
- •2.3 Опис протоколу класу.
- •2.4 Передача повідомлень об’єктам.
- •3 Функції-члени.
- •3.1 Функції-члени в межах та за межами формального опису класу.
- •3.2 Про вказівник this.
- •3.3 Перевантаження функцій-членів. Параметри по замовчуванню.
- •4. Конструктори та деструктори.
- •4.1 Поняття про конструктори.
- •4.2 Деструктори.
- •4.3 Досягнення високої ефективності. Конструктор копіювання.
- •5 Глобальні та локальні об’єкти.
- •6 Статична пам’ять та класи.
- •7. Наслідування
- •7.1 Синтаксична реалізація наслідування
- •7.2 Правила доступу до полів даних
- •7.3 Конструктори та деструктори в похідних класах
- •7.4 Використання заміщуючих функцій-членів.
- •7.5 Похідні класи та вказівники.
- •7.6 Ієрархія типів
- •7.7 Множинне наслідування
- •8 Вiртуальнi функцiї та класи
- •8.1 Віртуальні функції.
- •8.2 Чисті віртуальні функції. Абстрактні класи.
- •8.3 Віртуальні деструктори.
- •8.4 Посилання як засіб для реалізації поліморфізму
- •8.5 Технічна реалізація механізму віртуальних функцій.
- •8.6 Віртуальні базові класи
- •8.6.1 Ієрархії класів та наслідування
- •8.6.2 Віртуальні базові класи
- •8.6.3 Виклик конструкторів та віртуальні базові класи.
- •9 Друзі
- •9.1 Дружні класи.
- •9.2 Дружні функції.
- •10 Перевантаження операторiв.
- •10.1 Перевантаження операторів. Загальний підхід.
- •10.2 Перетворення типів.
- •10.3 Перевантаження деяких операторів.
- •10.3.1 Оператор індексування масиву.
- •10.3.2 Перевантаження оператора виклику функції.
- •10.3.3 Оператор доступу до члена класу.
- •10.3.4 Перевантаження операторів інкремента та декремента.
- •10.3.5 Перевантаження операторів управління пам’яттю (new,delete).
- •10.3.6 Перевантаження оператора присвоювання.
- •11.1 Функціональні шаблони
- •11.1.1 Визначення та використання шаблонів функцiй.
- •11.1.2 Перевантаження шаблонiв функцiї.
- •11.1.3 Cпецiалiзованi функцiї шаблона.
- •11.2 Шаблони класів.
- •11.2.1 Визначення шаблонів класу
- •11.2.2 Константи та типи як параметри шаблону
- •11.2.3 Використання шаблонних класів
- •11.2.4 Спецiалiзацiя шаблонiв класу.
- •11.3 Шаблони та конфiгурацiя компiлятора.
- •11.3.1 Шаблони Smart.
- •11.3.2 Шаблони Global I External.
- •12.2 Переадресація вводу-виводу
- •12.3 Розширення потоків для типів кориcтувача
- •12.4 Операції роботи з потоком як дружні
- •12.5 Форматований ввід-вивід
- •12.5.1 Ширина поля
- •12.5.2 Заповнюючий символ
- •12.5.3 Число цифр дійсних чисел
- •12.5.4 Прапорці форматування
- •12.5.5 Маніпулятори
- •12.6 Стан потоку
- •12.7 Файловий ввід-вивід
- •12.7.1 Конструктори файлових потокiв
- •12.7.2 Вiдкриття файлу
- •12.8 Неформатований ввід-вивід
- •12.9 Деякі функції вводу-виводу
- •12.10 Форматування в пам’яті
- •13 Управління виключеннями
- •13.1 Виключення та стек
- •13.2.1 Синтаксис основних конструкцій
- •13.2.1.1 Використання try та сatch
- •13.2.1.2 Використання throw
- •13.2.2 Тип виключення та конструктор копії
- •13.2.3 Пошук відповідного типу виключення
- •13.2.4 Використання terminate() та некеровані виключення
- •13.2.5 Робота з специфікаціями виключень
- •13.2.6 Робота з непередбаченими виключеннями
- •13.2.7 Робота з конструкторами та виключеннями
- •13.2.8 Динамічні об’єкти
- •13.2.9 Передача значень з конструктора та деструктора
- •13.2.10 Робота з ієрархіями виключень
- •13.2.11 Робота з специфічними класами виключень
- •13.3 Структурне управління виключеннями
- •13.3.1 Використання кадрованого управління виключеннями
- •13.3.1.1 Синтаксис
- •13.3.1.2 Про функцію RaiseException()
- •13.3.1.3 Фільтруючий вираз
- •13.3.1.4 Перехоплення виключення процесора
- •13.3.2 Використання завершуючих обробників виключень
4.2 Деструктори.
Оскільки існують функції, які виконують ряд дій по конструюванню об’єкту, виникає необхідність у існуванні протилежних до них за дією функцій. Це особливо зрозуміло, якщо врахувати можливі дії конструкторів по виділенню пам’яті. Такі функції в С++ є і називаються вони деструкторами. Ім’я деструктора завжди починається з символа ~ за яким слідує ідентифікатор імені класу: ~ім’я_класу(); Деструктор не може мати параметрів. В класі може бути оголошений тiльки один деструктор.
Деструктор викликається автоматично при виходi об'єкту з областi видимостi.
class char_stack{
int size;
char *top;
char *s;
public:
char_stack(int sz){top=s=new char[size-sz];}
~char_stack(){delete s;}
void push(char c){*top++=c;}
char pop(){return *--top;}
};
Коли char_stack виходить з області видимості, викликається деструктор:
void f()
{ char_stack s1(100);
char_stack s2(200);
s1.push(’a’);
s2.push(s1.pop());
char ch=s2.pop();
cout<<chr(ch)<<“\n”;
}
При виклиці функції f() конструктор для char_stack викликається двічі:
для s1 щоб виділити вектор з 100 символів і для s2 для виділення поля з 200 символів. При виході з f() ці два вектора звільняються автоматично.
Розглянемо ше один приклад на використання конструкторів та деструк -торів. Нехай маємо такий клас Ttime :
class Ttime {
private:
long dt;
char*dts;
void DeleteDts(void);
publiс:
TTime();
TTime(int m,int d=-1,int y=-1,int hr=-1,int min=-1);
~TTime(); //деструктор
void SetTime (int m=-1,int d=-1,int y=-1,int hr=-1,int min=-1);
const char*GetsTime(void);
void ChangeTime(long nminutes)
{dt+=(nminutes*60);
DeleteDts();}
char * GetsTime(void)
{ if(dts) return dts;
dts = strdup(ctime(&dt));
return dts;
}
};
TTime ::TTime()
{dts=NULL;
Settime(-1,-1,-1,-1,-1);
}
TTime ::Ttime(int m,int d,int y,int m,int min)
{dts=NULL.
SetTime(m,d,y,hr,min);}
TTime ::~TTime()
{DeleteDts;}
Маємо фрагмент програми:
void f(void);
main()
{f();
return 0;}
void f(void)
{Ttime today;
const char *sp;
sp=today.GetsTime();
cout<<“ Second time :“<<sp;
}
В прикладі функція main() викликає функцію f(), всередині якої оголошується автоматичний об’єкт tuday класу Ttime, локальний в області видимості функції. Оскільки локальний автоматичний обєкт створюється разом з викликом функції, в якій він оголошений, С++ викликає для today конструктор Ttime в якості частини кода, що виконується функцією при запуску. Подібна операція виконується завжди при виклиці функції. Оскільки вказівник dts посилається на виділений блок пам’яті, то його потрібно звільнити при виході об’єкта з області видимості. Це і робить деструктор, який викликається автоматично. На відміну від конструктора, деструктор може бути викликаний явно.