1) Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня:

а) яка розвивається на території двох або більше областей (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюд-жету;

б) внаслідок якої постраждало (тимчасово або постійно непрацездатних) понад 300 осіб, загинуло понад 5 осіб, сталось істотне погіршення умов проживання на тривалий час для понад 3000 осіб;

2) Надзвичайна ситуація регіонального рівня:

а) яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для їх ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

б) внаслідок якої постраждало (тимчасово або постійно непрацездатних) від 50 до 300 осіб, загинуло від 3 до 5 осіб, сталось істотне погіршення умов проживання на тривалий час для 3003000 осіб;

3) Надзвичайна ситуація місцевого рівня:

а) яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкта або загрожує поширенням самої ситуації чи її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів;

б) внаслідок якої постраждало (тимчасово або постійно непрацездатних) від 20 до 50 осіб, загинуло від 2 до 3 осіб, сталось істотне погіршення умов проживання на тривалий час для 100300 осіб;

4) Надзвичайна ситуація об’єктового рівня:

а) яка розвивається на території об’єкта господарювання або на самому об’єкті й наслідки якої не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони;

б) внаслідок якої постраждало (тимчасово або постійно непрацездатних) до 20 осіб, загинуло до 1 особи, сталось істотне погіршення умов проживання на тривалий час для 100 осіб і менше.

Можна також виділити континентальні та глобальні (загальнопланетарні) надзвичайні ситуації.

Запитання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте об’єкт, предмет та завдання безпеки життєдіяльності.

2. Проаналізуйте наукові засади безпеки життєдіяльності.

3. Дайте визначення понять „життя” і „діяльність”.

4. Проаналізуйте основні потреби людини та працю.

5. Дайте визначення поняття „життєдіяльність” і перелічіть її характерні ознаки.

6. Поясніть основні принципи забезпечення життєдіяльності.

7. Визначте сутність поняття „безпеки”.

8. Дайте визначення поняття „небезпека”, назвіть основні джерела небезпек.

9. Охарактеризуйте квантифікацію, ідентифікацію та номенклатура небезпек.

10. Проаналізуйте класифікації небезпек.

11. Визначте сутність поняття „вражаючого фактору”.

12. Назвіть класифікацію вражаючих факторів за їх походженням і дайте характеристику шкідливим і небезпечним факторам.

13. Проаналізуйте умови перетворення потенційної небезпеки в реальну.

14. Визначте сутність поняття „небезпечної зони” та поясніть умови реалізації найбільш небезпечної ситуації для людини.

15. З’ясуйте об’єктивні та суб’єктивні чинники, що визначають ступінь несприятливого впливу небезпеки на людину.

16. Дайте характеристику категоріям серйозності дії небезпек.

17. Дайте визначення поняття „надзвичайної ситуації”, „потенційно небезпечного об’єкта”, „аварії”, „катастрофи”, „небезпечного природного явища”, „природного стихійного лиха”.

18. Дайте характеристику основним класам надзвичайних ситуацій.

19. Назвіть основні рівні надзвичайних ситуацій.

Лекція № 2

Тема: „Концепція допустимого ризику”

ПЛАН

2.1. Поняття ризику.

2.2. Методи визначення ризику.

2.3. Види ризиків.

2.4. Сутність концепції прийнятного ризику.

2.5. Управління ризиком.

2.6. Теорія катастроф.

2.1. Поняття ризику.

У вересні 1990 року у місті Кельні відбувся Перший Всесвітній конгрес з питань безпеки життєдіяльності. Він проходив під гаслом „Життя у безпеці”. Спеціалісти з різних країн світу в своїх повідомленнях та доповідях частіше всього оперували таким поняттям як „ризик”. Що ж таке „ризик”? Ми вже з вами знаємо, що небезпека — це поняття випадкове, яке залежить від багатьох чинників. Кожна небезпека має певну ймовірність своєї реалізації.

Якісною характеристикою прояву можливої небажаної події є рівень імовірності небезпеки.

Рівні ймовірності прояву небезпеки:

1. часта небезпека (Рівень А) — якщо подія не відбувається, то це вважається винятком (нежить);

2. можлива небезпека (Рівень В) — подія може трапитись декілька разів за життя людини (захворювання людини на бронхіт, запалення легенів);

3. випадкова небезпека (Рівень С) — реально, що подія може відбутись за життя людини (серйозна травма у людини — перелом кінцівки, вивих суглобу, розтяг м’язів, пошкодження тканин організму);

4. віддалена небезпека (Рівень D) — дуже мало ймовірна подія, але можлива протягом циклу існування (захворювання людини на туберкульоз, цукровий діабет, сифіліс, СНІД);

5. неймовірна небезпека (Рівень Е) — якщо подія відбувається, то це вважається винятком (ураження космічним об’єктом).

Для кількісної оцінки ймовірності виникнення небезпеки вводять поняття ризику, як частоти прояву небезпек. В спеціальній літературі наводяться такі основні визначення поняття „ризик”:

1. це міра очікуваної невдачі або неблагополуччя в діяльності та існуванні;

2. це імовірність людських і матеріальних втрат або пошкоджень;

3. це діяльність на досягнення успіху при низькій його ймовірності;

4. це усвідомлення небезпеки виникнення в будь-якій системі небажаної події з визначеними в часі та просторі наслідками;

5. це ступінь ймовірності визначеної негативної події, що може відбутися у визначений час при визначених обставинах на території об’єкта підвищеної небезпеки та/чи за його межами;

6. це схильність впливу ймовірності економічного чи фінансового програшу, фізичного ушкодження чи заподіяння шкоди в певній формі через наявність невизначеності, пов’язаної з бажанням здійснити визначений вид дій.

Ризик може розцінюватись або як небезпечна умова, при якій виконується діяльність, або як дія, виконана в умовах невизначеності. Ризик може бути метою діяльності, засобом самоствердження і створення про себе бажаної думки. Ризик у ролі мотиву виступає у прагненні особистості до гострих відчуттів. Ризик у трудовій діяльності може виконувати різні психологічні функції, по різному відображатись на її результатах.

Існують різні прояви ризикових дій: навмисні, мотивовані і немотивовані, реальні та уявні. Психологи вважають, що в тій чи іншій мірі потреба до ризику є у кожної людини. Навіть робиться спроба пояснити це з фізіологічної точки зору. Є думка про те, що в організмі людини є особливий фізіологічний апарат, який формує емоції задоволення і страждання. Цей апарат має систему підвищення задоволення та систему мінімізації страждання. Коли виникає небезпечна ситуація вважається, що власне друга система є джерелом отримання позитивних емоцій (покалічили трохи, могло бути і гірше). Психологи вважають, що коли система тривалий час була бездіяльною, тоді у людини виникає потреба до небезпеки, щоб дати вихід енергії, яка накопичилась в другій системі, що призведе до позитивних емоцій, насолоди за рахунок „лоскотання нервів”.

У трактовці поняття про ризик існує два принципово різних підходи: європейський та американський. Європейський підхід трактує ризик як чинник фізичної небезпеки — як приваблюючий спосіб виконання праці з наявністю фізичної небезпеки. Цей підхід використовується при вивченні питань безпеки праці. Американський підхід трактує ризик як азартний процес, коли людина вибирає більш складний шлях для досягнення мети, замість більш гарантованого та безпечного. Цей підхід використовується для оцінки поведінки людини в умовах невизначеності, коли існують різні шанси на успіх чи невдачу які залежать від випадкового чи альтернативного вибору. Обидва підходи в трактовці ризику страждають односторонністю: перший не враховує момент досягнення мети, другий — момент небезпеки. Тільки єдність цих підходів може зробити ризик особливим видом поведінки.