Тема 4.4. Управління соціально-психологічною підсистемою підприємства

Управлінська праця представляє собою специфічну різновидність розумової праці, пов’язану з виконанням виконавчо-розпорядчих функцій. Управлінська праця має певні особливості.

Складність управлінської праці вимагає раціонального використання керівників і спеціалістів на підприємствах, на основі запровадження наукової організації управлінської праці (НОУП). НОУП включає: розподіл та кооперація праці робітників управління; вибір раціональної системи і методів роботи; підбір і розстановку кадрів; раціональну організацію робочих місць і створення ефективного виробничого середовища для працівників управління; використання засобів механізації та автоматизації управлінських робіт.

Раціональна організація робочих місць управлінських працівників передбачає правильне планування і компонування службових приміщень та робочих місць, а також вибір відповідних меблів і обладнання, створення для кожного керівника і спеціаліста АРМ.

Важливо вивчити складові елементи виробничого середовища: зовнішнє і внутрішнє оформлення службових приміщень; освітлення; санітарно-гігієнічні умови; кліматичні умови; шум та інші.

Організація праці керівника включає: планування особистої праці; прийом відвідувачів і секретарське обслуговування; спілкування по телефону та з аудиторією; ділове листування; організація і проведення зборів, нарад, ділових переговорів; організація контролю за роботою підлеглих.

За допомогою особистого плану керівник визначає своє місце у виробничій діяльності і громадському житті колективу підприємства. Повинні розроблятися довгострокові (на рік), середньострокові (на квартал, місяць) і короткострокові (на тиждень, день) особисті плани керівників і спеціалістів.

Контроль – завершальна ланка планової і організаційної діяльності керівника підприємства. Контроль дисциплінує, попереджує помилки, мобілізує та підвищує почуття відповідальності працівників.

На практиці використовуються наступні форми контролю: особистий контроль керівника за роботою підлеглих; контроль через заступників та спеціалістів апарату управління; контроль за допомогою ведення обліку доручень.

Колектив є історично сформованим типом соціально-економічних відносин у суспільстві. Сутність колективу, що безпосередньо поєднує суспільні, групові та індивідуальні потреби і інтереси.

Колектив – це відносно самостійна організаційно оформлена група людей, об’єднаних спільною метою і діяльністю, єдністю інтересів і відповідальністю за досягнення кінцевих цілей діяльності підприємства.

Особливість трудового колективу полягає в тому, що він може виступати як в ролі суб’єкту так і в ролі об’єкту.

Суб’єктом трудового колективу є виховний вплив на окремого працівника через формування у нього почуття відповідальності перед своїми колегами, залучення їх до активного виконання завдань, що стоять перед ними.

Об’єкт трудового колективу потребує цілеспрямованого формування та розвитку і ці функції покладає на себе апарат управління.

Колектив підприємства у своїй діяльності виконує такі функції: економічну, соціальну, виховну та політичну.

Ознаки трудового колективу: наявність загальної мети; практична взаємодія людей направлена на досягнення цілей підприємства; відносини членів трудового колективу достатньо стабільні; наявність у членів трудового колективу спільної думки, мислення та ін.

Моделі формування трудового колективу:

1. 1.   Стадія створення – керівництво комплектує структуру колективу і здійснює підбір та оцінку персоналу.

2. 2.   Стадія адаптації – формується ядро, розвиваються традиції, удосконалюються методи управління, створюються неформальні групи.

3. 3.   Стадія зрілості – виникає згуртованість колективу.

Структура трудового колективу: адміністративно-виробнича; соціальна; соціально-психологічна.

Література: 29, С. 156; 41, С. 326; 65, С. 164-175, 67, С. 194-209.

[Вгору] [Вниз]