1

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Кучина Н.М.,

Літвішко Т.Є.,

Токун І.І.

Вивчаємо граматику англійської мови

Технологія формування граматичних навичок

Частина 2: Неособові форми дієслова. Умовний спосіб

Дніпропетровськ - 2008

УДК 811.111:81'366.57

ББК 81.2

К95	Кучина Н.М., Літвішко Т.Є., Токун І.І. Вивчаємо граматику англійської мови: Технологія формування граматичних навичок. Частина 2: Неособові форми дієслова. Умовний спосіб: Навчальний посібник. - Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. - 171 с.

ISBN

У посібнику представлено технологію формування навичок уживання в продуктивних видах мовлення та сприйняття в рецептивних видах мовлення таких граматичних явищ, як неособові форми дієслова – інфінітив, герундій, дієприкметники теперішнього і минулого часу - (цикл І) та умовний спосіб (цикл ІІ).

Забезпеченість більшості вправ ключами дає змогу використовувати посібник у самостійній роботі студентів.

Посібник призначається для студентів та викладачів економічних вузів на ІІ етапі навчання.

УДК 811.111:81'366.57

ББК 81.2

Рецензенти:	О.Б.Тарнопольський -	доктор пед. наук, професор, завідувач кафедри методики, педагогічної комунікації та нових технологій у навчанні іноземних мов Дніпро-петровського університету економіки та права
	Т.В. Філат -	доктор філол. наук, доцент, завідувач кафедри іноземних мов з курсом латинської мови Дніпропетровської державної медичної академії
	В.М. Ваняркін -	канд. філол. наук, доцент, завідувач кафедри іноземних мов для еконо-мічних спеціальностей інституту економіки Дніпропетровського на-ціонального університету

Рекомендовано до друку вченою радою ДДФА. Протокол № 7 від 25.04.2005р.

ISBN	 Кучина Н.М., 2005  Літвішко Т.Є., 2005  Токун І.І., 2005  ДДФА, 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА 4

ЦИКЛ І НЕОСОБОВІ ФОРМИ ДІЄСЛОВА 7

Етап І Поняття про неособові форми дієслова 7

Етап ІІ Інфінітив - The Infinitive 12

Етап ІІІ Герундій – The Gerund 36

Етап IV Дієприкметник теперішнього часу - The Present Participle 52

Етап V Дієприкметник минулого часу - The Past Participle 66

Етап VI Формування навичок читання 70

ЦИКЛ ІІ УМОВНИЙ СПОСІБ 94

Етап І Поняття про умовний спосіб 95

Етап ІІ Утворення речень в умовному способі 97

Етап ІІІ Формування навичок читання 127

КЛЮЧІ 140

Цикл І 140

Етап І 140

Етап ІІ 141

Етап III 148

Етап IV 151

Етап V 155

Етап VI 156

Цикл ІІ 161

Етап І 161

Етап ІІ 162

Етап ІІІ 169

ДОДАТОК ЦИКЛ ІІ Етап ІІ 170

Передмова

Навчальний посібник «Вивчаємо граматику англійської мови: Технологія формування граматичних навичок. Частина 2: Неособові форми дієслова. Умовний спосіб» складається з двох циклів, кожний з яких розбито на декілька етапів.

Перший цикл має 6 етапів. Метою першого етапу є формування у студентів поняття про неособові форми дієслова. Оволодіння умінням уживати кожну з цих форм - інфінітив, герундій, дієприкметники теперішнього та минулого часу - у продуктивних видах мовлення становить мету наступних чотирьох етапів. Шостий етап присвячено опануванню навичок сприйняття зазначених граматичних явищ у друкованому тексті.

Другий цикл містить 3 етапи. Завдання першого етапу полягає у формуванні поняття про умовний спосіб. Упродовж другого етапу студенти мають навчитися вживати умовний спосіб у власному мовленні, а впродовж третього етапу – розуміти це граматичне явище під час читання та слухання.

Визначальною рисою посібника, яка відрізняє його від існуючих підручників і посібників з англійської граматики, є те, що представлені у ньому процеси формування відповідних граматичних навичок побудовані на засадах діяльнісної методики навчання іноземної мови, методологічний фундамент якої становить психологічна теорія поетапного формування розумових дій і понять, сформульована і досліджена П.Я.Гальперіним, Н.Ф.Тализіною, Є.І.Машбіцем та ін.

В указаній методиці навчання іноземної мови формування граматичних навичок розглядається як процес інтеріоризації (засвоєння) розумових дій з внутрішнього і зовнішнього оформлення замислу повідомлення у видах мовлення¹, який має наступні етапи: 1) складання схеми орієнтувальної основи розумової дії (ООД); 2) виконання дії у так званій матеріалізованій формі (за допомогою схем, таблиць, інструкцій тощо); 3) здійснення дії з поясненням уголос операцій, що виконуються; 4) здійснення дії з поясненням операцій без голосу («про себе»), у результаті чого відпадає необхідність використання орієнтувальної основи дії; 5) виконання дії з повною відмовою від мовного супроводу, тобто формування розумової дії у згорнутому вигляді, що й означає її інтеріоризацію. Іншими словами, процес поетапного засвоєння відповідної розумової дії забезпечує оволодіння змістом ООД до рівня вмінь та навичок [цит. роб., с.71].

Оскільки безпомилковість і швидкість формування будь-якої дії, стійкість і широта її переносу залежать від повноти ООД і способу її складання – емпіричного або раціонального (за допомогою наданого загального методу) - діяльнісна методика навчання іноземної мови виходить з того, що граматичне знання повинно бути таким необхідно й достатньо повним для загальнонародної нормативної літературної мови, щоб можна було забезпечити повноцінне спілкування у письмовій і розмовній формах мовлення між різними соціальними і професійними групами людей. Повне граматичне знання включає практично всі нормативні граматичні явища і випадки їх уживання [цит. роб., с.26].

Саме ці положення було покладено в основу побудови ООД з уживання зазначених вище граматичних явищ. Наприклад, до орієнтувальної основи відповідної розумової дії з уживання інфінітива увійшли всі можливі форми останнього. Студенти аналізують наведені рідною мовою речення і порівнюють їх з англійськими еквівалентами (вправи 1, 2 на с.11-12). Завданням викладача є підведення студентів до «самостійного» відкриття ООД, насамперед допомагаючи їм усвідомити об’єктивне граматичне значення підкреслених слів. Виведена таким чином ООД зовнішньо фіксується у вигляді таблиці 1 і інструкції 1 (с.12).

Засвоєння розумової дії з уживання інфінітива у різних синтаксичних функціях починається з її виконання у «матеріалізованій» формі (вправи 4, 5, 6, 9, 11, 15, 18, 19), тобто спираючись на таблицю 1 та відповідні інструкції (2, 3, 4, 9, 10, 11), надані через наявність у кожній із них великої кількості фактичного матеріалу у готовому вигляді. Одночасно, з метою більш чіткого усвідомлення студентами деяких особливостей уживання інфінітива у функції частини складного додатка, інструкціям 5, 6, 7, 8 передують аналітичні завдання (вправи 7, 8, 10, 14). Процес інтеріоризації дії з уживання інфінітива продовжується шляхом виконання вправ без допоміжних засобів, але з поясненням операцій, що виконуються (вправи 12, 16), далі – у формі «думки», коли презентується лише кінцевий результат виконаної розумової діяльності (вправи 13, 21). Аналогічнийий процес проход формі,000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000 процес проходять дії з уживання інших неособових форм дієслова та умовного способу.

Факт наявності більшості завдань на переклад речень з рідної на іноземну мову обумовлений тим, що в основі діяльнісної методики навчання іноземної мови лежить принцип вибору мовних засобів, виходячи із задуму повідомлення. Але задум повідомлення може бути найкраще переданий рідною мовою. Згідно з психологічною теорією мовленнєвої діяльності, саме переусвідомлення задуму з категорій рідної мови на категорії іноземної мови є прихованим, але першим на черзі і за значенням завданням у побудові висловлювання іноземною мовою.

Оскільки читання і слухання як види мовленнєвої діяльності спираються на відповідні перцептивні, лексичні та граматичні навички, цілеспрямоване формування останніх має стати самостійним завданням для викладача і студента. У діяльнісній методиці це завдання вирішується шляхом засвоєння розумових дій з розпізнавання граматичних одиниць, тобто співвіднесення певної граматичної форми з її значеннями з опорою на контекст, що призводить до розуміння граматичної одиниці¹ у тексті – письмовому або звуковому.

У посібнику представлено процес формування розумових дій з розпізнавання відповідних граматичних одиниць у графічному тексті (етап VI першого циклу і етап ІІІ другого циклу), про достатній рівень сформованості яких може свідчити безпомилкове виконання контрольних вправ (11 на с.87-88 та 4 на с.126-127).

У кожному циклі зазначений процес завершується вправами, спрямованими на виконання певного акту комунікації - насамперед, маються на увазі завдання на розуміння й оцінку авторського тексту (вправи 12-15 на с.88-90 І циклу, вправи 11, 12 на с.100-101 та вправи 5-8 на с.127-130 ІІ циклу): придумати заголовок до прочитаного тексту, визначити невірні твердження, логічно упорядкувати абзаци тексту, використати отриману під час читання інформацію для завершення речень, оцінити чужі погляди, відповісти на запитання або висловитися з предмета прослуханого тексту тощо.

З метою підтримання інтересу до предмета навчальної діяльності відповідну роботу доцільно проводити у невеликих групах. Зокрема, виконання дії в «матеріалізованій» формі (з опорою на таблицю, інструкцію тощо) рекомендується здійснювати у невеликих группах. Метою роботи кожної групи є пошук вирішення навчальної задачі. При цьому більш слабкий студент призначається відповідальним за кінцеву експлікацію результату, отже сильніші партнери «змушені» допомагати йому під час спільної розумової діяльності. Оцінка роботи групи може мати форму змагання: за правильне вирішення кожної навчальної задачі (висловлювання) група одержує 1 бал; виграє та група, яка одержала при виконанні вправи більшу кількість балів.

Виконання вправ без опори краще проводити у парах. Кожен студент виконує завдання індивідуально, записуючи відповіді у зошит. Після закінчення роботи студенти, що складають пару, обмінюються зошитами i здійснюють взаємну перевірку, де має місце активний обмін думками, зіставлення різних точок зору на предмет діяльності.

Так звані «контрольні» вправи виконуються під час фронтальної роботи: кожен студент повинен уміти відразу виголосити результат здійсненої розумової діяльності. У разі помилкової відповіді він має «розгорнути» дію, тобто пояснити розумові операції, що входять до складу дії, знайти помилку i виправити її самостійно.

Більшість вправ посібника мають ключі i можуть виконуватись студентами під час самостійної роботи.

Текстовий матеріал завдань з аудіювання подано у додатку в кінці посібника.

ЦИКЛ І

НЕОСОБОВІ ФОРМИ ДІЄСЛОВА

Етап І

Поняття про неособові форми дієслова

В англійській мові, як і в українській, дієслова мають неособові форми. Такими неособовими формами дієслова в англійській мові є інфінітив (the Infinitive), герундій (the Gerund), дієприкметники теперішнього та минулого часу (the Present Participle and the Past Participle).

Кожна неособова форма дієслова поєднує властивості дієслова з властивостями якоїсь іншої частини мови (іменника, прикметника, прислівника) і може виконувати в реченні синтаксичні функції, властиві цим частинам мови - іменнику, прикметнику, прислівнику.

Для того, щоб уміти правильно вживати й розуміти неособові форми дієслова, необхідно усвідомити, що їх єднає і що притаманне лише кожній з них.

*Вправа 1.¹ 1) Прочитайте речення і визначте в них присудок.

1. Перекласти цю статтю непросто.

2. Ваше завдання – перекласти статтю.

3. Я хочу перекласти цю статтю.

4. Він може перекласти цю статтю без словника.

5. Для того щоб перекласти цю статтю, ти повинен знати спеціальні терміни.

6. Він був надто втомлений, щоб перекладати статтю негайно.

7. Він був першим, хто переклав статтю.

8. Перекладена стаття була на столі.

9. Стаття, перекладена цим студентом, є кращою.

10. Студент, який перекладає статтю – мій товариш.

11. Перекладаючи статтю, я звернув увагу на деяку розбіжність у даних.

12. Переклад статті займе небагато часу.

13. Я пишаюсь тим, що переклав цю статтю сам.

14. Її першою роботою було перекладати наукові статті.

15. У нього є свій спосіб перекладу таких статей.

16. Ти повинен зрозуміти текст без його перекладу.

2) Визначте, що є спільного у підкреслених словах.

3) Визначте й запишіть функції підкреслених слів у реченнях.

Інструкція 1

Значення дії може передавати не лише присудок, а й інші члени речення - підмет, смислова частина іменного та модального дієслівного присудка, додаток, означення, обставина.

Значення дії, яке міститься у будь-якому члені речення крім присудка, виражається неособовою формою дієслова.

На відміну від особової форми, неособова форма дієслова виражає дію, не вказуючи на особу та число виконавця дії, тобто в реченні вона не може виконувати функцію присудка.