Тема 19. Апеляційне та касаційне провадження

118. У травні 2001 р. Радкевич та інші пред'явили позов до ТОВ "Рубікон" про відновлення порушеного авторського пра­ ва та відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Ленінський районний суд м. Харкова постановив рішення про відмову в за­ доволенні позову.

В апеляційній скарзі співпозивачі просили скасувати рі­шення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, посилаю­чись на те, що місцевий суд не застосував потрібного закону.

Суд першої інстанції надіслав апеляційну скаргу разом зі справою до апеляційного суду. Заступник голови Апеляційного суду Харківської області постановив ухвалу про повернення апе­ляційної скарги до суду першої інстанції, тому що вона не відпо­відає вимогам ст. 293 ЦПК.

Чи правильні дії заступника голови апеляційного суду?

119. Суд розглянув цивільну справу за позовом Красно- ва М.К. до Тищенка Л.Б. про визнання права власності на житло­ вий будинок і задовольнив позов.

Рішення було постановлено 8 серпня 2002 р. 20 серпня позивач Краснов М.К. направив до апеляційного суду поштою скаргу на рішення суду, яка надійшла 24 серпня. Суддя відмовив

42

у прийнятті апеляційної скарги у зв'язку з тим, що строк подання скарги було пропущено.

До суду також надійшла скарга від сестри відповідача Тищенка Л.Б. - Колесникової Н.Б., яка просила скасувати рішен­ня, вважаючи, що суд неправильно визначив за позивачем право власності на житловий будинок.

Суддя прийняв скаргу.

Чи правильні дії судді?

120. На рішення місцевого суду Дзержинського р-ну м. Харкова за позовом Дзержинського райвиконкому до Федор- ченко Р.М. про виселення помічник прокурора вніс апеляційне подання. Суддя відмовив у прийнятті подання, посилаючись на те, що подання має бути підписане прокурором.

Помічник прокурора після цього направив своє подання безпосередньо до апеляційного суду. Подання було прийнято і справу призначено до розгляду в суді апеляційної інстанції.

Чи правильні дії судді місцевого суду, апеляційного суду та помічника прокурора?

121. Місцевий суд задовольнив позов Калініної А.І. до Калініна П.П. про розірвання шлюбу. В рішенні суду вказано, що причиною розпаду сім'ї є постійне зловживання відповідачем спиртними напоями, бійки та скандали, неповажне ставлення до дружини.

Калінін П.П. подав апеляційну скаргу на це рішення, по­яснюючи, що проти рішення суду про розірвання шлюбу він не заперечує, але вважає неправильними мотиви, якими керувався суд. задовольняючи позов. Крім того, у справі немає ніяких дока­зів, що підтверджували б зловживання відповідачем спиртними напоями та негативну поведінку в сім'ї.

Суддя ухвалою відмовив у прийнятті скарги. В ухвалі за­значалося, що Калінін П.П. проти рішення суду заперечень не має і по суті згоден з рішенням.

Чи правильно вчинив суддя?

122. Місцевий суд прийняв рішення по справі за позовом Іванченка І.М. до автопідприємства про надання двокімнатної квартири та компенсації моральної шкоди. У задоволенні позову було відмовлено.

43

Іванченко І.М. подав апеляційну скаргу на судове рішен­ня, вважаючи його незаконним і необгрунтованим.

Суддя місцевого суду, розглянувши апеляційну скаргу, на підставі ст.ст. 139, 294 ЦПК залишив її без руху. Підставою для такого рішення стало те, що у скарзі не були вказані: поштовий індекс адреси відповідача, номери засобів зв'язку (факсу, елект­ронної пошти). Крім того, до скарги додано копію квитанції про сплату державного мита.

Чи правильні дії судді?

123. Ларіна Н.В. звернулася до суду зі скаргою про ви­знання незаконним рішення комісії райуправління Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії.

Рішенням суду в задоволенні скарги було відмовлено.

Ларіна Н.В. подала апеляційну скаргу на рішення місце­вого суду і просила його скасувати, оскільки рішення постанов­лено з порушенням норм матеріального права.

У засіданні апеляційної інстанції було встановлено, що Ларіна Н.В. працювала викладачем, а потім керівником гуртка фортепіано у профкомі Харківського велосипедного заводу. По­зивачка була звільнена за скороченням штатів і звернулась із за­явою про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про освіту", однак рішенням комісії їй було відмовле­но, оскільки право на пенсію за вислугу років мають керівники гуртків дошкільних навчально-виховних закладів, а не профко­мів.

Апеляційна інстанція відповідно до ст. 1 Закону України "Про дошкільну освіту" дійшла висновку, що гурток, в якому працювала Ларіна Н.В., входить до музикальної дитячої студії заводу, яка належить до системи дошкільної освіти.

На підставі ст.ст. 309, 311, 314, 317 ЦПК апеляційна ін­станція постановила рішення, в якому зазначила: "Скаргу Ларі-ної Н.В. на рішення комісії про призначення пенсій районного управління Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії за вислугу років як педагогу задовольнити, визнати це рішення не­законним, і зобов'язати районне управління Пенсійного фонду призначити Ларіній Н.В. пенсію за вислугу років як педагогу.

Рішення місцевого суду від 12.12.2001 р. визнати таким,

44

що втратило чинність".

Чи правильно 'застосовані повноваження апеляційного су­ду? Дайте характеристику повноважень суду апеляційної інста­нції.

124. У жовтні 1998 р. Литвин звернувся до суду з позовом до Адміністрації Президента України, Міністерства юс­тиції України та управління юстиції Миколаївської області про зміну формулювання причини звільнення і визнання права на відставку. Позивач посилався нате, що з 2 лютого 1995 р. пра­цював на посаді судді одного з районних судів Миколаївської області. Указом Президента України від 21 квітня 1997 р. його було звільнено з посади за станом здоров'я. Однак таке фор­мулювання причини звільнення Литвин вважав неправильним, оскільки його визнано інвалідом II групи і відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону від 15 грудня 1992 р. "Про статус суддів" він має право на відставку. Позивач просив змінити формулювання при­чини звільнення і визнати його звільненим з посади судді у від­ставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню вико­нання обов'язків.

Справа розглядалася судами неодноразово. Під час її роз­гляду позивач уточнив свої вимоги і просив змінити Указ Президента України, а саме зазначити, що його звільнено за ста­ном здоров'я у відставку, і зобов'язати Міністерство юстиції України визнати за ним статус судді у відставці. Останнім рішенням Старокиївського районного суду м. Києва від 14 лис­топада 2000 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Київського міського суду від 10 січня 2001 р., у задоволенні позову було відмовлено.

У касаційній скарзі Литвин просив скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Судова палата з цивільних справ Вер­ховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд виходив із того, що положен­ня ч. 1 ст. 43 Закону "Про статус суддів", якою передбачено право судді на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, суперечить ст. 126 Консти-

45

туції, де такої підстави звільнення судді з посади не міститься, а тому ця норма Закону не підлягає застосуванню. Крім того, суд зазначив, що позивач не подавав заяви про звільнення з посади судді у відставку, а просив звільнити його за станом здоров'я.

З такими висновками суду погодилася судова колегія Ки­ївського міського суду, залишивши рішення без зміни.

Проте цих висновків суд дійшов із порушенням норм процесуального права, зокрема ст.ст. 40, 62, 202 ЦПК. В об­ґрунтуванні своїх вимог Литвин послався на те, що його було визнано інвалідом II групи і це давало йому право на відставку за станом здоров'я. Заяву про звільнення він написав згідно з наданим йому в управлінні юстиції зразком. Після звільнення йому було видано посвідчення судді у відставці та порушено питання про виплату вихідної допомоги, однак Міністерство юс­тиції України у виплаті відмовило, посилаючись на те, що він звільнений не у відставку. Суд доводів позивача належним чи­ном не перевірив і оцінки наданим ним доказам не дав.

Касаційна інстанція також не погодилася з висновком суду про те, що відповідно до ст. 126 Конституції суддя не має права на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає ви­конанню обов'язків, оскільки Конституцією передбачено лише право на відставку, а умови його виникнення визначено Законом "Про статус суддів".

З урахуванням наведеного судова палата з цивільних справ Верховного Суду України касаційну скаргу задовольнила, рішення Старокиївського районного суду м. Києва та ухвалу су­дової колегії в цивільних справах Київського міського суду ска­сувала з підстав, передбачених ч. 2 ст. 336 ЦПК, і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Чи правильно визначені в касаційній скарзі підстави для касаційного перегляду справи?

Чи були підстави у даній справі для скасування рішення місцевого суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції?

125. У жовтні 2000 р. Черкашин А. звернувся до суду із позовом до Савченка Н. та Лаврової С. про стягнення суми боргу, зазначаючи, що у 1996 р. за договором позики передав Лаврову В.

46

гроші, який у свою чергу перевів свій борг на Савченка Н. за його згодою як кредитора, про що було складено розписки. Оскільки Савченко Н. повернув йому лише суму в розмірі 9200 дол. США, на забезпечення виконання зобов'язань він уклав договір поруки з Лавровою С. У зв'язку з тим, що відповідачі борг у сумі 33 800 дол. США не сплатили, Черкашин А. просив задовольнити позов.

Заперечуючи проти позову, Савченко Н. та Лаврова С. звернулися до суду із зустрічним позовом, зазнаючи, що розпис­ки були складені ними внаслідок погрози Черкащина А.

Рішенням місцевого суду м. Харкова від 03.10.2001 р. по­зов Черкащина А. частково задоволений, стягнуто із Савченка А. та Лаврової С. на користь Черкащина А. 180 154 грн. солідарно, в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Зустрічний позов Савченка Н. та Лаврової С. залишений без задоволення.

Рішенням судової колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 18.12.2001 р. у задоволенні позову Черкащина А. відмовлено.

У касаційній скарзі Черкашин А. просить скасувати ухва­лене у справі рішення з підстав порушення судом норм матері­ального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись із матері­алами справи, колегія суддів вважає, що справу необхідно пере­дати на розгляд складу судової палати, оскільки наведені у скарзі доводи дають підстави для висновку, що неправильне застосу­вання судом норм матеріального та процесуального права при­звело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 328, 329 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила: справу за позовом Черкащи­на А. до Савченка Н. та Лаврової С. про стягнення суми боргу, зустрічним позовом про визнання недійсними угод про переве­дення боргу та поруки передати на розгляд складу судової палати з цивільних справ Верховного Суду України. Зупинити виконан­ня рішення судової колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 18.12.2001 р. до закін-

47

чення касаційного провадження.

Який статус колегії суддів. Іцо вирішує питання про пе­редачу справи на розгляд судової палати? Чи законна ухвала ко­легії суддів по цій справі?