Середні норми витрати інженерних боєприпасів для влаштування загороджень у вузлі

Мінно-вибухові засоби	Місцевість
	рівнинна	середньо-пересічена	гірська
Вибухові речовини, г	1-1,5	1,5-2,5	2,5-3
Протитанкові міни, шт.	300-350	200-300	150-200
Спеціальні міни, шт.	3-4	5-8	5-10
Протипіхотні вибухові пристрої (міни), шт.	40-60	20-40	40-60
Об’єктні міни, шт.	1-2	1-2	1-2
Сигнальні міни, шт.	20-30	15-20	15-20

Крім того, у вузлі загороджень може бути встановлене до 2 км протитанкових МП і 1 км протипіхотних МП, на що додатково буде потрібно до 2000 протитанкових мін і до 60 протипіхотних вибухових пристроїв (мін) (типу ОЗМ-72).

На підготовку вузла на рівнинній місцевості взвод може витратити 6-8 годин, на середньопересіченій – 8-12 годин, в містах та населених пунктах – від 1 до 3 діб.

Після завершення всіх робіт із влаштування вузла загороджень взвод приступає до його утримання. Утримання вузла загороджень полягає в підтриманні загороджень у постійній бойовій готовності, їхній охороні й обороні, пропуску своїх військ і у своєчасному приведенні загороджень в дію. Для утримання вузлів загороджень крім саперів, у разі необхідності, можуть виділятися механізовані й танкові підрозділи. Як правило, на утримання одного осередку вузла загороджень призначається саперне відділення, яке може виставити два трьохзмінних цілодобових парних патрулі. Командир відділення, будучи комендантом осередку, виконує обов’язки розвідного.

Командири відділень повинні постійно знаходитися у своїх осередках загороджень і стежити за тим, щоб усі загородження були готові до переводу їх у перший ступінь готовності (до приведення в дію) і одночасно виключалася можливість передчасного вибуху підготовлених до руйнування об’єктів розвідувально-диверсійними групами противника або захоплення цих об’єктів силами його повітряного десанту.

Пост, як правило, охороняє один або частину великого об’єкта, а парний патруль – групу загороджень уздовж дороги: фугаси, групи мін, мінні поля, протитранспортні й об’єктні міни, завали тощо. Навколо постів, підготовлених до вибуху, доцільно встановлювати дротяні загородження (забори) з сигнальними засобами.

Способи та засоби розвідки інженерних загороджень

Інженерна розвідка загороджень ведеться з метою, добути відомості про загородження противника, визначити місцезнаходження та характер загороджень для організації їх обходу або подолання військами.

Інженерна розвідка повинна встановити:

розміщення загороджень на місцевості, їх характер, протяж­ність, глибину та межі, ступінь бойової готовності мінних по­лів;

наявність проходів в загородженнях або можливі шляхи їх обходу;

порядок охорони загороджень їх вогневого прикриття;

основні характеристики загороджень, їх склад, застосовані в них інженерні боєприпаси.

Інженерна розвідка загороджень ведеться:

наземним та повітряним спостереженням (фотографування);

пошуком;

безпосереднім оглядом;

допитом військовополонених та перебіжчиків;

опитуванням місцевих жителів;

вивченням документів, захоплених у противника.

Дані про загородження можуть бути отримані з вищого штабу. Розвідка мінно-вибухових загороджень перед переднім краєм оборони противника ведеться інженерно-розвідувальним дозором (ІРД) до складу якого входить одне саперне відділення.

Для виконання завдання відділення може оснащуватися наступними засобами й спорядженням:

міношукачі	– 5 шт.
короткі щупи	– 7 шт.
котушки з чорно-білою стрічкою	– 1-2 шт.
кінцевики чорно-білої стрічки	– 4 шт.
кішки 4-х лапні з мотузкою 30 м	– 1-2 шт.
ножиці для різки дроту	– 1 шт.
бірки на кожного зі своїм номером	– по 6-10 шт.
компас	– 1 шт.
прапорці для позначення мін (вибухових пристроїв)	– 10 шт.

До електричних приладів пошуку мін належать низькочастотні індукційні міношукачі: ИМП, МИВ,ИМП-2 (ПР-507) (табл. 23).

Таблиця 23