- •Тема 1. Початки державотворення на теренах україни
- •1. Ознаки державності у трипільських племен: припущення і докази
- •Держави кочових племен кіммерійців, скіфів і сарматів
- •3. Розвиток античної державності у Північному Причорномор’ї та на Кримському півострові
- •4. Державотворення в українських землях часів «великого переселення народів»
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2. Середньовічна східноєвропейська княжа держава – україна-русь (київська русь)
- •1. Утворення та становлення східнослов’янської держави
- •2. Розквіт і зміцнення держави
- •3. Феодальна роздробленість: причини та наслідки
- •4. Галицько- Волинське князівство – спадкоємиця державницьких традицій України-Русі
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3. Українські землі в добу литовсько-польської колонізації (друга половина хіv - перша половина хvіі ст.)
- •Українські землі у другій половині хіv ст. Та їх колонізація Литовською державою
- •Українська державність в умовах Литовсько-Руської держави. Кревська унія
- •3. Польська експансія на українські землі та їх суспільно-політичний розвиток у складі Речі Посполитої
- •4. Церковне життя в Україні. Берестейська унія та її наслідки для українців
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 4. Запорізька січ - українська козацька протодержава.
- •1. Соціальні передумови, джерела та причини появи українського козацтва
- •2. Стихійне утворення й розвиток козацької протодержави - Запорізької Січі
- •3. Козацько-селянські повстання кінця
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 5. Козацька держава в часи національно- визвольної війни українського народу під проводом б.Хмельницького (1648 - 1657 рр.)
- •1. Національно-визвольна війна українського народу під проводом б.Хмельницького: загальна характеристика та розгортання подій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 6. Криза української державності в другій половині хvіі ст. Руїна. 1657 - 1687 рр.
- •1. Козацька держава за часів гетьманування Івана Виговського (1657 - 1659 рр.) та Юрія Хмельницького (1659 - 1663рр.)
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 7. Українська козацька держава кінця XVII –
- •1. Гетьманщина - Українська козацька держава кінця XVII - кінця XVIII ст.: кордони, політико-адміністративний устрій, система влади (подається за концепцією в. Литвина)
- •2. Консолідація козацької державності на Лівобережжі: українська ідея в репрезентації і. Мазепи та п.Орлика
- •3. Обмеження і поступова ліквідація царизмом автономії України протягом XVIII ст.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 8. Бездержавна україна кінця хуііі - початку хх ст.
- •Українські землі у складі Російської імперії
- •2. Розвиток суспільно - політичної думки в Україні. Боротьба за національне самовизначення
- •3. Західноукраїнські землі під владою Австро-Угорської імперії. Розвиток національно - визвольного руху
- •4. Перші українські політичні партії
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 9. Національно-визвольні змагання в україні 1917-1920 рр.
- •1. Національно-державне самовизначення східноукраїнських земель після Лютневої революції в Російській імперії. Діяльність уцр (березень 1917 р. - квітень 1918 р.)
- •2. Внутрішня і зовнішня політика Української гетьманської держави (квітень - грудень 1918 р.)
- •3. Доба Директорії: від відродження унр до поразки в боротьбі з інтервентами (грудень 1918 р. - листопад 1920 р.)
- •4. Національне державотворення на західно- українських землях
- •5. Причини й наслідки поразки української революції та перемоги радянської влади
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 10. Державотворення в україні
- •1. Загальна характеристика державотворчих процесів в Україні у міжвоєнний період
- •2. Україна Радянська: історія формування та специфіка функціонування національної державності у складі срср
- •3. Державотворчі процеси на західноукраїнських землях: здобутки і прорахунки
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 11. Україна напередодні та в роки другої світової війни (1939-1945 рр.)
- •“Українське питання” напередодні та в перші місяці Другої світової; возз’єднання українських земель (1939 - 1940 рр.)
- •2. Україна в добу Великої Вітчизняної війни: початок навали, окупаційний режим, рух опору та внесок у Перемогу
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 12. Державотворення в урср (1944-1985 рр.): декларації і реалії
- •1. Державотворчі процеси в урср у період післявоєнної відбудови
- •2. Розширення прав республіки у період «відлиги» (1956-1964 рр.)
- •3. Реанімація централізму в добу «застою» та стан державності в Україні (1965-1985 рр.)
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 13. Україна в роки незалежності : 90–ті роки
- •1. Політичні трансформації і процеси в Україні та розбудова незалежної держави
- •2. Стан, проблеми росту та перспективи соціально-економічного розвитку незалежної України
- •3. Відродження національного та духовного життя
- •4. Україна на початку ххі століття: від помаранчевої революції до сьогодення
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література та джерела:
4. Перші українські політичні партії
У 90-ті роки ХІХ ст. переважаючим у національному русі стає його політичне спрямування. Утворюються перші політичні партійні організації, діяльність яких у подальшому призвела до утворення партій. Однією з таких організацій стало «Братство тарасівців», яке у 1891 р. утворили студенти Харківського та Київського університетів: І. Липа, М.Байздренко, М.Базькевич, В. Боровик та ін. Тарасівці проводили активну політичну діяльність: висували й обговорювали політичні питання, організовували лекції, свята на честь Т.Г.Шевченка. Програмні положення було викладено в документі «Декларація віри молодих українців» («Кредо молодих українців», «Символ віри»). Відокремившись від українофілів, тарасівці висунули ідею єдності всіх українських земель, стояли на автономістично-федералістських позиціях. Велику увагу у своїй діяльності вони надавали пробудженню національної свідомості українців. По суті, це була організація національно - радикального характеру.
Динамічне поширення теренами Європи вчення К. Маркса та Ф.Енгельса, яке набуло назви «наукового соціалізму», сприяло утворенню на цьому підґрунті політичних партій лівої орієнтації. У 1898 р. у Києві було утворено «Групу українських соціал-демократів». Вони встигли видати декілька брошур, де було визначено їх програмні принципи. Члени групи виступали за повалення царизму, національне визволення України, за організацію актів протесту проти влади. У цей період створювалися й інші організації та гуртки, які мали соціал-демократичну спрямованість. Їх діяльність стала підґрунтям для утворення політичних партій.
У 1900 р. у Харкові було проголошено заснування Революційної української партії (РУП). Це була перша українська політична партія. Її засновниками стали студенти Харківського університету: Д. Антонович, Б.Каменський, Л. Мацієвич, М. Русов. Партія мала свої друковані органи: газети «Гасло», «Селянин», «Праця» та ін. Організація мала свої осередки у Києві, Полтаві, Чернігові. Партія проголосила себе виразником інтересів селянства, в якому бачила основу української нації. Їх програма, розроблена М.Міхновським, залишалася основним документом РУП до 1902 р. під назвою «Самостійна Україна». У ній було висунуто ідею незалежності України. Основним гаслом партії стало: «Україна для українців», яке розділяли не всі члени партії, що в подальшому і спричинило її розкол.
У 1902 р. з РУП вийшла Народна українська партія (НУП), де об’єдналися однодумці М. Міхновського. НУП стояла на відверто націоналістичних позиціях. Політичне кредо партії було сформульовано у програмному документі «Десять заповідей» (автор - М. Міхновський). Гасло «Україна для українців» трактувалося таким чином, що український народ повинен покінчити з пануванням Російської імперії та стати господарем на власній землі. У 1903 р. з РУП вийшло ще одне угрупування на чолі з Б.Ярошевичем – Українська соціалістична партія. Ці партії не були чисельними, не мали масової опори серед населення і скоро занепали. З метою піднесення національної ідеї у селянському середовищі, партійці розгорнули широку агітаційно-пропагандистську роботу, розповсюджували літературу, організовували страйки сільськогосподарських робітників. Але в силу низької свідомості сільського населення ідеї партії не мали успіху, відокремлення України від Росії не підтримувалося.
З 1903 р. все більш популярними стають марксистські погляди. На перше місце висуваються завдання боротьби з царатом, а вирішення національного питання відкладається на майбутнє. Прихильники такої позиції на чолі з М. Меленевським у 1904 р. вийшли зі складу РУП і створили на початку 1905 р. «Українську соціал-демократичну спілку – союз» («Спілку»), яка з часом висловила бажання увійти до складу загальноросійської соціал-демократичної партії (РСДРП).
Ідеї української державності займали центральне місце в діяльності Української соціалістичної партії, сформованої в 1900 р. у Києві. Партія була малочисельна, але їй вдалося розгорнути широку агітацію. У своїх програмних документах вона висувала вимогу об’єднання національної та соціально-економічної боротьби, вважалося, що самовизначення України повинне здійснитися у формі незалежної республіки на демократичних засадах.
У 1904 р. з Української народної партії утворилася група «Українська народна оборона» на чолі з В. Чеховським, яка брала на себе місію стати на чолі всеукраїнського національного руху.
Крім соціал-демократичної партії та національно-радикальних течій, на початку ХХ ст. діяли й українофіли, і громадівці, які об’єдналися у 1897 р. у Всеукраїнську безпартійну загальну організацію. На основі цієї організації було утворено Українську демократичну партію (УДП) на чолі з лідерами - Б.Грінченком та Є. Чикаленком. За своїми поглядами ця партія була близькою до російського «Союзу визволення» - партії конституційних демократів – кадетів. Щодо українського державотворення, то, вони висували ідею автономії України у складі федеративної Росії. У березні 1905 р. ті, хто був незадоволений програмою УДП, на чолі з Б. Грінченком та С. Єфремовим відкололися й утворили Українську радикальну партію. Ця партія була виразником інтересів українського селянства і кінцевою метою вважала соціалізм, а також стояла на позиціях самостійності України. З часом ці дві партії об’єдналися в Українську демократичну радикальну партію, яка майбутнє України визначала як автономію у складі Росії.
Отже, український національно-визвольний рух вступив у нову стадію свого розвитку. Виникнення перших партій знаменувало перехід до політичного етапу боротьби з царатом.
У політичному русі в Україні сформувалися основні течії: національно-радикальна (самостійницька), соціал-демократична та ліберально-демократична. Визначилася специфіка в діяльності українських політичних партій, у програмах яких важливе місце посідало питання української державності. Ідею української державності було представлено двома формами: самостійна українська держава й автономія України у складі федеративної Росії.
Отже, в умовах української бездержавності кінця ХУІІІ ст. – початку ХХст. українська спільнота, попри все, зберігала ідею національної державності,що знайшло своє втілення в діяльності різноманітних гуртків, спілок, політичних партій та особливо у творчому здобутку українських поетів, письменників, митців.
Втім, державницька (самостійницька) ідея поступово відійшла на другий план. На перше місце потужно виходили ідеї суспільно-політичного характеру, і серед них провідне місце посіла соціалістична.