Питання для самоконтролю:

1. Назвіть політичні сили, які діяли в Україні після повалення царату. Яку політичну мету ставила кожна з них?

2. На прикладі Універсалів Центральної Ради простежте, як змінювалася державницька орієнтація українських лідерів.

3. У чому виявилися досягнення й прорахунки Центральної Ради?

4. Які чинники привели до падіння Української гетьманської держави?

5. Які прорахунки в політиці допустила Директорія, що привело не до об’єднання, а роз’єднання українських земель?

6. Що собою уявляла більшовицька політика “воєнного комунізму” та як населення України ставилося до неї?

7. В результаті яких дій постала Західноукраїнська Народна Республіка?

8. Чому, на ваш погляд, перемогла Радянська влада?

9. Які наслідки для України мала поразка національно-патріотичних сил в добу революції та громадянської війни?

Історичні дати:

27 лютого 1917 р. - Перемога Лютневої демократичної революції. Повалення самодержавства в Росії.

4 березня 1917 р. - Утворення Центральної Ради.

23 червня 1917 р. - І Універсал Центральної Ради.

3 липня 1917 р. - П Універсал Центральної Ради.

серпень 1917 р. - Тимчасова інструкція Генеральному секретаріатові Тимчасового уряду, яка суттєво обмежувала права України.

листопад 1917 р. - Ш Універсал Центральної Ради. Проголошення

Української народної республіки (УНР).

12 грудня 1917 р. - Проголошення радянської влади в Україні на Всеукраїнському з’їзді Рад в Харкові.

5 грудня 1917 р. - Початок наступу радянських військ на Київ.

11 січня 1918 р. - ІУ Універсал Центральної Ради.

26 січня 1918 р. - Підписання мирного договору між УНР і Німеччиною та її союзниками в Бресті. Вступ до Києва радянських військ на чолі з

М. Муравйовим.

18 лютого 1918 р. - Початок наступу німецьких військ на територію України.

29 квітня 1918 р. - Ухвалення Центральною Радою Конституції УНР.

Проголошення на Всеукраїнському хліборобському з’їзді П. Скоропадського гетьманом України.

листопад 1918 р. - Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Утворення Директорії.

14 грудня 1918 р. - Вступ до Києва збройних формувань Директорії. Зречення гетьманом П. Скоропадським влади.

22 січня 1919 р. - Акт злуки УНР і ЗУНР.

6 січня 1919 р. - Проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) декретом Тимчасового робітничо-селянського Уряду України.

10 березня 1919 р. - Прийняття ІІІ Всеукраїнським з’їздом рад (Харків) першої Конституції УСРР. Юридичне оформлення радянської державності в Україні.

16 грудня 1919 р. - Вступ збройних формувань Червоної армії до Києва.

квітень 1920 р. - Підписання Варшавського договору між УНР та Польщею.

25 квітня 1920 р. - Початок Радянсько-польської війни.

6 травня 1920 р. - Вступ польсько-українського війська до Києва.

26 травня 1920 р. - Початок Київської наступальної операції. Контрнаступ радянських військ.

12 жовтня 1920 р. - Підписання у Ризі угоди про перемир’я та попередні умови миру між РСФРР та УСРР з одного боку та Польщею - з іншого.

листопад 1920 р. - Остаточний розгром армії Врангеля у Криму.

Персоналії:

Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович (1884-1939) - один з керівників Жовтневого збройного повстання в Петрограді 1917 р. В період громадянської війни командував Українським фронтом. Нарком воєнних справ радянської України. Репресований, реабілітований посмертно.

Винниченко Володимир Кирилович (1880-1951) - політичний діяч, письменник, публіцист, художник. Соціал-демократ. Перший голова Генерального Секретаріату УЦР (15 червня 1917 - 17 січня 1918 р.). Емігрував до Франції.

Григор’єв Микола Олександрович (1878-1919) - отаман селянських загонів на території від Черкас до Миколаєва (травень 1919 р.). Учасник Першої світової війни, штабс-капітан. Вбитий за наказом Н. Махно.

Грушевський Михайло Сергійович (1866-1934) - громадсько-політичний і державний діяч, історик, літературознавець, публіцист, письменник. Соціаліст-федераліст. Голова Української Центральної Ради, засновник і президент Української Народної Республіки, дійсний член Всеукраїнської Академії наук СРСР з 1929 р. 1918-1924 рр. - емігрант. З 1924 р. працював у радянських державних наукових установах. Заарештований і звільнений за розпорядженням І.В. Сталіна (осінь 1931 р.). Помер у Кисловодську.

Коцюбинський Юрій Михайлович (1896-1937) - воєнно-політичний діяч. Більшовик (з 1913 р.). Активний учасник революційних подій в Петрограді. 3 січня 1918 р. - головнокомандуючий радянськими військами в Україні. З 1920 р. на дипломатичній і державній роботі. Репресований. Реабілітований посмертно.

Махно Нестор Іванович (1889-1934) - отаман повстанських селянських загонів, що діяли в Полтавській, Харківській, Херсонській, Катеринославській губерніях. Осередок руху - Гуляй-Поле на Катеринославщині (нині Запорізька обл.). Анархіст. 1921 р. емігрував до Румунії, потім Польщі. Помер у Парижі.

Петлюра Симон Васильович (1879-1926) - видатний діяч українського національно-визвольного руху, літературознавець, журналіст, один із засновників УСДРП, член Центральної Ради, головнокомандуючий армією УНР, голова Директорії. Після поразки національно-визвольних змагань емігрував до Польщі. З 1924 р. - у Парижі, де видавав тижневик “Тризуб”. 25 травня 1926 р. публічно вбитий радянським агентом. Похований на кладовищі Монпарнас у Парижі.

Петрушевич Євген Омелянович (1863-1940) - державний і політичний діяч. Президент Західноукраїнської Народної республіки. Після об’єднання УНР і ЗУНР (22 січня 1919 р.) - член Директорії УНР. У листопаді 1919 р. емігрував до Німеччини.

Примаков Віталій Маркович (1897-1937) - командир Червоної Армії. В січні 1918 р. за рішенням Українського радянського уряду сформував 1-й полк Червоного козацтва. Нагороджений орденами Червоного Прапору (1919, 1921 рр.). Літератор, письменник. Репресований. Реабілітований посмертно.

Скоропадський Павло Петрович (1873-1945) - суспільно-політичний діяч, воєначальник, гетьман Української Держави з 29 квітня по 14 грудня 1918 р. Після зречення від влади виїхав до Швеції, а згодом до Німеччини. Під час Другої світової війни відстоював інтереси українців перед офіційними колами Німеччини. Помер від тяжкого поранення поблизу Мюнхена під час англо-американського бомбардування Баварії.

Скрипнік Микола Олексійович (1872-1933) - державний і політичний діяч України. З березня 1918 р. голова уряду і нарком закордонних справ Радянської України. Після перемоги радянської влади в Україні на керівних державних посадах, у т.ч. народний комісар освіти, голова Держплану, заступник голови Раднаркому УРСР. Один з лідерів політики українізації. За політичними мотивами покінчив життя самогубством.

Терещенко Михайло Іванович (1886-1956) - нащадок родини великих українських промисловців та землевласників. Депутат ІУ Державної Думи. Після Лютневої Революції 1917 р. - міністр фінансів, а потім - міністр іноземних справ Тимчасового уряду. Після Жовтневої революції 1917 р. емігрував за кордон.

Терміни:

Автономія політична - право самостійного здійснення державної влади, яке надається конституцією будь-якій територіальній або національній спільноті.

Антанта - військово-політичний союз Великобританії, Франції та Росії, створений 1904-1907 рр. на противагу Троїстому союзу, до складу якого входили Німеччина, Австро-Угорщина та Італія. Обидва союзи створені з метою перерозподілу світу.

Більшовики - російські комуністи, члени радикально налаштованої частини Російської соціал-демократичної партії. На ІІ з’їзді РСДРП (1903) під час виборів керівних органів партії прибічники В.І. Леніна отримали більшість - звідси їх назва.

Есери - (соціалісти-революціонери) - дрібнобуржуазна політична партія в Росії. Виникла 1902 р. в результаті об’єднання народницьких груп і гуртків. Висловлювала інтереси заможного селянства. Основним тактичним засобом боротьби вважала терор.

Інтервенція - втручання (військове, політичне, економічне) однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави, що порушує її суверенітет.

Конституція - основний закон держави, за яким визначається державний і суспільний устрій, принципи організації та діяльності, а також компетенція державних органів влади, виборча система, основні права і обов’язки громадян, організація та принципи правосуддя.

Ради робочих, селянських і солдатських депутатів - масові політичні, виборчі органи в Росії і України, які виникли в ході Лютневої буржуазно-демократичної революції.

Соціал-демократія - 1) форма соціально-політичного устрою, що будується на доктрині демократичного соціалізму, в основі якої свобода, рівність, соціальна справедливість, солідарність. 2) Політичні партії, які мають широку соціальну базу, керуються принципами внутріпартійної демократії і намагаються вдосконалити капіталістичне суспільство шляхом реформ.

Тимчасовий уряд - центральний орган державної влади в Росії (2 (15) березня - 25 жовтня (7 листопада) 1917 р.), який виник після Лютневої буржуазно-демократичної революції за пропозицією Тимчасового комітету Державної думи.

Українська Центральна Рада (УЦР) - тимчасове національне громадсько-політичне об’єднання (4 березня - 6-8 (19-21) квітня 1917 р.). Передпарламент, готовий передати владу законно обраному парламенту - Всеукраїнським Установчим Зборам (квітень - жовтень 1917 р.). Представницький орган національно-соціалістичної орієнтації, який поступово втрачав політичний авторитет (листопад 1917 р. - квітень 1918 р.).