Художня культура україни хvіі – хvііі ст План
-
Художня культура козацької доби. Загальні риси.
-
Українське бароко як нове світовідчуття і нове мистецтво.
3. Архітектура українського бароко.
-
Скульптура (Й.Пінзель). Іконопис (І.Руткович, І.Кондзелевич та ін.).
-
Портретний живопис.
-
Хоровий концерт та його творці (М.Березовський, А.Ведель, Д.Бортнянський).
-
Шкільний театр, зв’язок із викладанням поетики та риторики. Вертеп.
Література:
-
Гриценко Т.Б. Культурологія. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007.
-
Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Підручник. Видання 2-ге. – К.: Центр учбової літератури, 2007.
-
Крвавич Д.П., Овсійчук В.А., Черепанова С.О. Українське мистецтво: Навч. посібн. У 3 ч. – Львів: Світ, 2005.
-
Художня культура. Підручник для 10 класу. За загальною редакцією Л. М. Масол. – Х., 2010.
1. Художня культура козацької доби. Загальні риси.
XVII—XVIII ст. — виключно складний і важливий період у житті українського народу. У політичній історії він охоплює такі процеси, як перехід всіх українських земель під владу Речі Посполитої, наростання визвольної боротьби, створення національної державності в ході Хмельниччини, подальша втрата завоювань. У вітчизняній культурі це була яскрава, плідна епоха, принципова для подальшого розвитку.
Ці роки Україна жила як самостійна держава: обраний гетьман правив із радою старшини й військовою радою всім краєм. Україна поділялась на полки, які в свою чергу на сотні. Козацтво протягом півтора століть відігравало не тільки визначну політичну роль доблесного захисника волі і прав українського народу, а й сили, що яскраво виявила себе у культурній розбудові держави. Саме з козацького середовища вийшла нова провідна верства, нова національна аристократія, нова інтелігенція, яка взяла на себе і утвердження власної державності, і розвиток освіти, спорудження та реконструкцію храмів, будівництво громадських споруд, опікування мистецтвом тощо.
Це Михайло Дорошенко, Кшиштоф Косинський, Іван Сулима, Пилип Орлик, Петро Могила, Іван Мазепа та інші. Саме козацькі часи в історії України називають добою Бароко, маючи на увазі не лише мистецький стиль, а значно ширше духовне поняття: світовідчуття.
1.Саме козацтво того часу було носієм нового художнього смаку.
2. Воно виступало в ролі основного і багатого замовника.
3. Козацтво мало власне творче середовище.
4. Воно виступало творцем художніх цінностей ( думи, поеми, танок, портрет, ікони, собори ).
Не дивно, що й істориками цієї доби стали її безпосередні творці. Звичайно, більшість літописів писалася в монастирях, там вони й переписувалися. Густинський, Самовидця, «Сказанія» Граб’янки, Самійло Величко, «Синопсис» невідомого автора.
Лише з 20-х років ХVІІІ ст.. починається повільний «процес забування» воєнних часів, починаються роздуми і висновки про війну як справу нехристиянську, згубну. Російський уряд починає робити все для знищення свого недавнього союзника – козацтва – перед закріпаченням українських селян: 1720 – з’являється перший указ проти української мови, 1764 р. касують гетьманство, 1775 – зруйнування Січі, 1783 – жалувана грамота дворянству і запровадження панщини.