1. ХВОРОБИ ШКІРИ НОВОНАРОДЖЕНИХ

Шкіра немовляти справді ідеальна. Вона гладенька, м’яка, еластична, ще не зазнала впливу сонця, вітру, втоми. Тому з перших днів життя дитини її шкіру потрібно дбайливо доглядати. Так ви збережете здорову шкіру на довгі роки.

1.1. Попрілості — це запальні процеси шкіри в місцях, де вона піддається подразливості сечею й калом або тертю грубими пелюшками. Існує індивідуальна схильність до цього захворювання.

Клінічна картина. Найчастіша локалізація — сідниці, низ живота, статеві органи, рідше — за вухами, у шийних, пахвових, пахових, стегнових та інших складках.

Розрізняють три ступені попрілості:

I — легкий: помірне почервоніння шкіри без видимого порушення її цілості.

II — середньої тяжкості: яскраве почервоніння з видимими ерозіями.

III — тяжкий: волога та червона шкіра внаслідок численних ерозій, що злилися між собою, можливе утворення виразок.

Лікування. Часте сповивання, не допускати тривалого перебування дитини в мокрих пелюшках; не користуватися клейонкою і памперсами, якщо є схильність до попрілості. Уражені місця змащують дитячим крезом, спеціальною дитячою олією або будь-якою олією, заздалегідь прокип’яченою та остудженою, 2% таніновою маззю. При попрілостях II ступеня застосовують відкрите сповивання, тобто уражені ділянки тіла залишають відкритими. Місцево — УФ-опромінювання, після цього змащують олією, таніновою або метил-урациловою маззю, рідше — водними розчинами метиленового синього чи брильянтового зеленого.

1.2. Везикулопустульоз — захворювання, переважно стафілококової природи, уражує немовля в середині раннього неонатального періоду, характеризуються запаленням екзокринних потових залоз.

Клінічна картина. Основним проявом захворювання є дрібні поверхневі пухирці до декількох мм у діаметрі, наповнені спочатку прозорим, пізніше каламутним вмістом. Місце їх розташування — шкіра сідниць, стегон, природних складок і голови. Перебіг захворювання доброякісний. Пухирці лопаються через 2—3 дні з моменту появи. Маленькі ерозії, що утворилися, вкриваються сухими кірочками, які після відпадання не залишають рубців чи пігментації.

Лікування. Корекція режимних моментів, застосування гігієнічних ванн із дезінфекційними засобами (розчин калію перманганату 1:10 000, настої чистотілу, ромашки). До прийняття ванн гнояки видаляють стерильними серветками, змоченими в 70 % етиловому спирті. Місцево показані 1—2 % спиртові розчини анілінових барвників або брильянтового зеленого двічі на день.

1.3.Пухирчатка новонароджених (пемфіїус) — захворювання стафілококової етіології. Може перебігати в доброякісній або злоякісній формі.

Доброякісна форма характеризується появою еритематозних плям і пухирів діаметром до 0,5—1,0 см, наповнених серозно-гнійним вмістом. Навколо пухирів є смужка гіперемії. Локалізується на нижній частині живота, у ділянці пупка, на кінцівках, у природних складках. Після розрізу пухирів утворюються ерозії без кірок. Основні клінічні симптоми: загальний стан новонароджених може бути задовільним. Одужання настає через 2—3 тиж. від початку захворювання.

Злоякісна форма за перебігом нагадує сепсис. Її основні прояви: багато пухирів діаметром до 2—3см (їх називають фліктенами), тяжкий загальний стан, фебрильна температура, нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом вліво до молодих форм, збільшена ШОЕ, анемія, лімфоаденопатія, іноді гепатомегалія, глухість тонів серця тощо. Симптом Нікольського частіше позитивний.

Лікування. Пухирі проколюють, після чого обробляють спиртовими розчинами анілінових барвників; інфузійна терапія (5—10 % розчин глюкози, ізотонічний розчин натрію хлориду 10—15 мл на 1кг маси тіла).

2. ЗАПАЛЕННЯ ПУПКОВОЇ РАНКИ

Хвороби пупкової ранки становлять 20—22 % усіх форм ЛГЗЗ. Муміфікований пупковий канатик зазвичай відпадає до 3—5-го дня, а пупкова ранка за нормального гранулювання загоюється до кінця 2-го тижня. Інфікування пупкової ранки або залишку пупкового канатика гальмує вчасне відпадання пупкового канатика та загоєння.

2.1. Первинний омфаліт залежно від характеру запального процесу може бути катаральним, флегмонозним, гангренозним.

Катаральний омфаліт супроводжується появою серозних виділень із пупкової рани з уповільненням термінів її епітелізації, легкою гіперемією і незначною запальною інфільтрацією пупкового кільця, кров’яними кірочками, під якими після відпадання залишку пупкового канатика можливе скупчення гнійно-серозних виділень. Загальний стан новонародженого і температура тіла в нормі.

У разі флегмонозного і гангренозного омфаліту запальний процес охоплює шкіру та підшкірну жирову клітковину навколопупкової ділянки, а іноді всієї передньої поверхні живота. Можливе гнійне розплавлення (флегмонозний омфаліт) або некроз (гангренозний омфаліт) цих тканин із переходом запального процесу на очеревину, розвитком перитоніту. Загальний стан дітей різко порушений, вони стають млявими, погано смокчуть груди, зригують, гальмується збільшення маси тіла. Температура тіла підвищується, деколи до фебрильної. У крові лейкоцитоз із зсувом вліво, збільшення ШОЕ.

2.2. Вторинний омфаліт розвивається на тлі неповної пупково-жовткової або сечової нориці. Він зазвичай маніфестує в пізніші терміни і відзначається тривалим перебігом.

Захворювання пупкових судин виникають унаслідок інфікування тромбу всередині пупкової вени (тромбофлебіт пупкової вени) або пупкових артерій (тромбартеріїт пупкових артерій) та при інфекційному ураженні стінок судин (перифлебіт пупкової вени, періартеріїт пупкових артерій). Ураження пупкової вени характеризується набряком передньої черевної стінки вище від пупка, пальпаторно виявляють ущільнення у вигляді тяжа, що йде від пупка до печінки. При ураженні пупкових артерій можна виявити набряки передньої черевної стінки нижче від пупка, пальпаторно — ущільнення у вигляді двох тяжів, що прямують від пупка вниз. Для тромбофлебіту та тромбартеріїту характерна рання маніфестація клінічних ознак (у перші 2 тиж. життя), частіше у вигляді генералізованого септичного процесу.

Лікування. При катаральному омфаліті — оброблення пупкової ранки 3% розчином водню пероксиду 3—4рази на добу, а потім або 5% розчином йоду, або 2% спиртовим розчином метиленового синього. Показане УФ-опромінювання.

Флегмонозний і гангренозний омфаліт, абсцеси, що виникають уздовж пупкових судин, потребують хірургічного лікування, призначення антибіотиків, імунотерапії, проведення дезінтоксикації та корекції метаболічних розладів.