Тема. Українська художня культура хх ст. План
Архітектура кінця ХІХ – початку ХХ ст. (В.Городецький, Кричевський).
Живопис (А.Куїнджі, С.Васильківський, К.Костанді, О.Мурашко, К.Малевич).
Скульптура (П. Забіла, П. Війтович, О.Архіпенко, І.Кавалеридзе).
Музична культура. Хорова, вокально-симфонічна і симфонічна музика (Л.Ревуцький, Б.Лятошинський. С.Людкевич, М.Скорик, Є.Станкович та ін.).
Театральна культура. Провідні актори та режисери українського театру. Лесь Курбас та ін.
Кіномистецтво. Ігровий кінематограф. Світове значення творчості О.Довженка. “Поетичне кіно”.
Література:
Гриценко Т.Б. Культурологія. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007.
Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Підручник. Видання 2-ге. – К.: Центр учбової літератури, 2007.
Крвавич Д.П., Овсійчук В.А., Черепанова С.О. Українське мистецтво: Навч. посібн. У 3 ч. – Львів: Світ, 2005.
Художня культура. Підручник для 10 класу. За загальною редакцією Л. М. Масол. – Х., 2010.
Архітектура кінця хіх – початку хх ст. (в.Городецький, Кричевський).
З бурхливим розвитком виробництва, торгівлі, промисловості в Україні перед архітектурою поставали нові масштабні завдання. Будувалися фабрики, заводи, адміністративні й торговельні споруди, вокзали, лікарні, спортивні й розважальні заклади, школи й виставкові зали, розкішні палаци буржуазії й доходні будинки, а також кладовища на периферії міста.
Деякі архітектурні споруди ми розглянемо.
У Києві на пагорбі над театром розташований особняк архітектора Владислава Городецького, фантастично-екзотична споруда, відома як "будинок з химерами" (1901-1903), завдяки скульптурній декорації (міланських скульпторів, братів Еліо та Еудженіо Саля ). Фасади прикрашені фантастичними скульптурами звірів і химер. Архітектор хотів зробити будинок «на віки», будував на свої гроші. Багато хто вважав божевіллям починати будівництво на кручі - на колишньому березі осушеного Козячого болота, забороненому до забудови київських домобудівний суспільством. Цей будинок завжди був оповитий легендами, хоча з'явився всього лише своєрідною рекламою можливостей нового будівельного матеріалу - цементу. Будинок не має стильової єдності. Тут декоративні барокові елементи поєднуються з готичними та модерними.
В.Городецький залишив в історії архітектури Києва виняткові досягнення. Однією з перших його споруд (зведена у 1897-1900 pp.) є Національний музей образотворчого мистецтва з доричним портиком і скульптурами (скульптор італієць Еліо Саля). Пара величних левів стережуть цей храм прекрасного. Cпоруду виконано з бетону.
В.Городецький збудував також у модернізованому мавританському стилі кенасу (молитовня громади караїмів (євреї ); 1898-1902; нині кенаса належить Будинкові актора), у готичному стилі — Миколаївський костел (1899-1901; тепер Будинок органної та камерної музики).
Архітектура XX ст. позначена пошуками нового етапу розвитку. Найпоширенішим став модерн. Хронологічно він охопив незначний часовий період — 90-ті роки XIX ст., близько 15 років до початку Першої імперіалістичної війни. Велика увага приділялась використанню нового будівельного матеріалу — залізобетону, металу, скла, кераміки.
У модернізмі відбувалися важливі процеси осмислення нових художніх ідей. Копіювалися природні форми, передусім рослинні з підкресленням їх динаміки — це в'юнкі лінії, лілеї, очерет, цикламен, іриси. Орнамент був основним виразним засобом — криволінійний, пронизаний експресивним ритмом, переплетення, лінія якого несла духовно-емоційний і символічний зміст. Орнамент та інші рельєфні прикраси були виконані скульптурно, у кераміці та мозаїці. Декор вільно компонувався на площинах, часто асиметрично. В конструктивних засадах нової архітектурної системи асиметрія визначала її виразну сутність.
Раціоналістичний модерн (стриманий від декору) вирізнявся бездоганними пропорціями прорізів (вікна, двері), формою еркерів, м'якими окресленнями вікон і балконів. У цьому стилі зведені споруда міської залізничної каси на Пушкінській вулиці (1912-1914; арх. О.Вербицький), критий Бессарабський ринок (1909-1912; арх. Г.Гай).
Український національний модерн найпоширеніший на Харківщині та Полтавщині. У цьому стилі в передреволюційний період будувались лікарні, школи, комплекси селекційних станцій, деякі споруди в Миргороді, Чернігові й інших містах. Найкращою спорудою був будинок Полтавського губернського земства (1905-1909; автор художник-архітектор В.Кричевський). Фасад вирішений монументально і динамічно: ризаліт, що активно виступає по центру, флакований двома "втопленими" в тіло споруди баштами зі заломами, покритий кольоровою черепицею дахом, звис якого підтриманий кронштейнами, спаровані вікна другого поверху розділені витими колонками. Двоповерхову споруду замикають злегка виступаючі ризаліти з крутими верхами. В інтер'єрах стіни, колони, арки прикрашені народним орнаментом. На фасаді будинку зображені щити з гербами козацьких полків Полтавщини, майстерно вирізьблені двері містять орнамент у вигляді «дерева життя».