§ 9. Правосуб'єктність

Правосуб'єктність являє собою сукупність правоздатності та дієздатності. Це поняття відображає ті ситуації, коли правоздатність і дієздатність нероздільні у часі, органічно об'єднані, наприклад, у організацій чи дорослих осіб, коли вони одночасно і правоздатні, і дієздатні. Не існує право-здатних, але недієздатних колективних суб'єктів.

Багато із прав, що належать громадянам, не можуть пе­редаватися, їх не може здійснити за недієздатну інша осо (наприклад, укласти шлюб, одержати освіту тощо)- ** відміну від майнових прав їх повинен реалізовувати сам нос права.

Правосуб'єктність — об'єднувальна категорія. На ДУ^М деяких вчених, вона включає в себе чотири елемента: 1) пра

^^лВОМДНет¹¹* 445

вість; 2) дієздатність; 3) деліктоздатність, тобто здат-³?³ _ь відповідати за цивільні правопорушення (делікти); 4) осуд-

. умова кримінальної відповідальності.

^В У цілому правосуб'єктність є однією з обов'язкових юри-чних передумов правовідносин. Правосуб'єктність — це ^озкливість чи здатність особи бути суб'єктом права з усіма відповідними наслідками.

§ 10. Об'єкти правовідносин: поняття, види

Проблема поняття, змісту, класифікації і аналізу інших сторін об'єктів правовідносин має важливе значення, оскіль­ки лише наявність об'єкта права викликає необхідність ви­никнення і здійснення самих правовідносин. Відсутність об'єкта права позбавляє сенсу існування будь-яких право­відносин. У суспільстві немає і не може бути правовідносин не тільки безсуб'єктних, а й безоб'єктних¹.

Проблема загального визначення поняття «об'єкт право­відносин» завжди привертала увагу дослідників і була пред­метом дискусій. Намагаючись знайти оптимальне і адекват­не рішення і відповісти на загальне питання, що таке об'єкт права, багато з авторів висловлюють не тільки відмінні точ­ки зору, а й ті, що доповнюють одна одну.

У юридичній літературі існують різні трактування об'єк­та правовідносин. Проте у ході тривалої дискусії склали­ся в основному дві концепції — моністична і плюралі­стична. Згідно з першою з них об'єктом правовідносин можуть виступати тільки дії суб'єктів, оскільки саме дії, вчинки людей підлягають регулюванню юридичними нор­ами, і лише людська поведінка здатна реагувати на пра-°вии вплив. Звідси у всіх правовідносин єдиний, загаль­ний об'єкт.

гідно з другою, більш реалістичною позицією, об'єкти овідносин ^насті^льки різноманітні, наскільки різно-ітні правовідносини, що регулюються правом, об' ^ТЯСЄ' ^{залежно} під характеру і видів правовідносин їх ^^ами виступають:

²002 ^*?^емм °бщей теории права и государства. — М.: НОРМА—ИНФРА, ^. 382.

446 ЇЇАВАго

1. Матеріальні блага (речі, предмети, цінності), харяі, терні головним чином для цивільних, майнових правовідв син (купівля-продаж, дарування, обмін, заповіт тощо).

2. Нематеріальні особисті блага (життя, честь, здоров'я гідність, свобода, безпека, право на ім'я, недоторканність людини), більшість з яких типові для кримінальних і про. цесуальних правовідносин.

3. Поведінка, дії суб'єктів, різного роду послуги і їх р_е. зультати. (Це, головним чином, правовідносини, що скла­даються на основі норм адміністративного права у сфері управління, побутового обслуговування, господарської, куль­турної й іншої діяльності).

4. Продукти духовної творчості (твори літератури, мис­тецтва, живопису, музики, скульптури, а також наукові відкриття, винаходи — все, що є результатом інтелектуаль­ної праці).

5. Цінні папери, офіційні документи (облігації, акції, векселі, гроші, приватизаційні чеки, дипломи, атестати тощо). Вони можуть стати об'єктом правовідносин, що ви­никають при їх втраті, поновленні, оформленні дублікатів. У наш час в країні склався ринок цінних паперів, акції ку­пуються і продаються, тобто вони є об'єктами угод.