Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сытник (учебник) (готово).doc
Скачиваний:
94
Добавлен:
10.11.2018
Размер:
3.96 Mб
Скачать

Запитання для самоперевірки

  1. Що таке економічна інформація і які її основні влас­тивості?

  2. Визначіть роль і місце економічної інформації в сис­темі управління.

  3. Зробіть класифікацію економічної інформації за функціями, які вона виконує.

  4. Що розуміється під структурою даних?

  5. Що таке інформаційна сукупність?

  6. Назвіть і схарактеризуйте складові логічної струк­тури даних.

  7. Назвіть і схарактеризуйте складові фізичної струк­тури даних.

  8. Що розуміється під формою подання інформації?

  9. Які форми подання інформації використовуються в інформаційних системах?

  10. Для чого необхідно оцінювати інформацію?

  11. Які форми оцінки інформації використовуються в інформаційних системах?

  12. Назвіть і схарактеризуйте стадії відтворення еко­номічної інформації.

Розділ 4. ЗАСОБИ ФОРМАЛІЗОВАНОГО ОПИСАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

4.1. Характеристика засобів формалізованого описання економічної інформації

Основу комп'ютерної ІС становить інформаційна база (ІБ), що являє собою сукупність упорядкованої інформації, використову­ваної при функціонуванні ІС. Інформаційна база має на меті за­безпечити взаємообмін інформацією між структурними одини­цями комп'ютерної ІС, а також інформаційними системами різ­них рівнів управління.

Успіх створення єдиної інформаційної бази істотно визнача­ється уніфікацією та стандартизацією її складових. Тут класифі­кації та кодуванню техніко-економічної інформації відводиться особлива роль, оскільки вони є засобами, що забезпечують взаєм­ний обмін інформацією між людиною і ЕОМ.

Класифікація і кодування — це дві невіддільні частини одного процесу — перекладу різноманітної економічної інформації з природної мови на формалізовану мову ЕОМ. У процесі згадано­го перекладу вони виконують різні функції. Для їх поглибленого вивчення слід навести основні терміни й поняття, використову­вані в цій області.

Класифікація — поділ множини об'єктів на частини за їх по­дібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами.

У процесі класифікації використовуються такі поняття:

Система класифікації — сукупність методів і правил класи­фікації та їхній результат.

Об'єкт класифікації — елемент класифікованої множини.

Ознака класифікації— властивість або характеристика об'єк­та, за якою виконується класифікація.

Значення ознаки — якісне або кількісне вираження ознаки класифікації.

Класифікаційне угруповання — частина об'єктів, яка виділена під час класифікації. Найпоширенішими є такі назви класифіка­ційних угруповань: клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид, тип.

Ступінь класифікації — етап класифікації при ієрархічному методі, у результаті якого формується сукупність класифікацій­них угруповань (або результат чергового поділу об'єктів одного класифікаційного угруповання).

Глибина класифікації— кількість ступенів класифікації.

Класифікація використовується для упорядкування змісту і взаємозв'язку економічних показників, які переробляються в ІС за допомогою ЕОМ.

Засобом вираження результатів класифікації є кодування.

Кодування — створення і присвоєння коду класифікаційному угрупованню та об'єкту класифікації (або процес присвоєння об'єкту певного коду).

Код — знак або сукупність знаків, узятих для позначення кла­сифікаційного угруповання і об'єкта класифікації.

Алфавіт (абетка) коду — система знаків, узятих для створен­ня коду.

Основа коду — число (кількість) знаків у алфавіті коду.

Цифровий алфавіт коду — алфавіт коду, знаками якого є цифри.

Буквений алфавіт коду — алфавіт, знаками якого є літери природних мов (української, російської, англійської і т. ін.).

Буквено-цифровий (змішаний) алфавіт коду — алфавіт, зна­ками якого є літери природних мов та цифри.

Розряд коду — позиція знака в коді.

Довжина коду — кількість знаків у коді без урахування про­пусків (прогалин).

Структура коду — умовне позначення складу та послідовно­сті розміщення знаків у коді.

Контрольне число — розрахункове число, яке використову­ється для перевірки вірогідності запису коду.

Перекодування — присвоєння закодованому класифікаційно­му угрупованню або закодованому об'єкту нового коду.

Перекодувальні таблиці — таблиці взаємної відповідності ко­дів одних і тих самих класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації з різних класифікаторів.

Матеріальним утіленням класифікації і кодування є класифі­катор.

Класифікатор — офіційний документ, що являє собою систе­матизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації.

Позиція класифікатора — назва і код класифікаційного угру­повання або об'єкта класифікації.

Ємність класифікатора — найбільша кількість позицій, яку може містити класифікатор.

Резервна ємність класифікатора — кількість вільних позицій у класифікаторі.

Упровадження класифікатора — проведення комплексу за­ходів, які забезпечують застосування класифікатора у певній сфері діяльності (відділ, дільниця, підприємство, галузь і т. ін.).

Ведення класифікатора — підтримка класифікатора у вірогід­ному (актуальному) стані (автоматизоване, ручне).

Система ведення класифікатора — сукупність служб, мето­дів і засобів, які забезпечують ведення класифікатора та інфор­маційне обслуговування абонентів.

Еталон класифікатора — врахований оригінал класифікато­ра, який ведеться відповідальною за його ведення установою.

Категорія класифікатора — ознака, яка вказує на належність класифікатора до відповідної групи і залежність від рівня його затвердження і сфери застосування (загальнодержавний, галузе­вий і т. ін.).

Реєстрація класифікатора — присвоєння затвердженому кла­сифікатору реєстраційного номера і запис необхідних відомостей про нього до реєстра (державна, галузева).

Класифікатори техніко-економічної інформації можуть створю­ватися системним або локальним способом. За системного способу інформація класифікується з урахуванням вимог різних рівнів управління (підприємство, міністерство, відомство тощо), за лока­льного — у межах одного підприємства, організації або установи.

Класифікатори, розроблені за локальним способом, містять інформацію, достатню для діяльності лише одного об'єкта управ­ління (підприємства, установи). їх позитивна властивість полягає в тому, що вони компактні, негроміздкі, коди мають невелику довжину. Такі класифікатори характеризуються й відносно лег­кою розробкою, простотою внесення змін і доповнень. До їх не­доліків належить необхідність перекодування інформації при пе­редаванні на вищі рівні управління.

Класифікатори, розроблені за системним способом, містять повну інформацію, яка використовується на різних рівнях управ­ління. При їх використанні не потрібні перекодувальні таблиці. Ці класифікатори забезпечують інформаційний взаємообмін між комп'ютерними ІС різних рівнів. У табл. 4.1. наведено основні національні статистичні класифікації України.

Недолік системного способу розробки класифікаторів полягає в тому, що він робить структуру класифікатора дуже громіздкою, а код багатозначним. (Наприклад, код промислової продукції в загальнодержавному класифікаторі містить 11 знаків.) Викорис тання таких класифікаторів призводить до підвищення витрат з підготовки інформації для вводу до ЕОМ і зниження ефективнос­ті використання обчислювальної техніки на об'єктах управління.

Таблиця 4.1