13.5.4. Інтерфейс системи

Важливим чинником є вигляд представлення інформації в програмі-інтерфейсі. Розрізнюють два типи інтерфейсних сторі­нок: сторінки запитів і сторінки результатів пошуку.

При складанні запиту до системи використовують або меню — орієнтований підхід, або командний рядок. Перший дозволяє ввести список термінів, що звичайно розділяються пропуском, і вибрати тип логічного зв'язку між ними. Логічний зв'язок розпо­всюджується на всі терміни.

На приведеній на рис. 13.2 схемі розглянуто такий варіант, коли запити користувача зберігаються. В більшості систем це просто фраза на ІПМ, яку можна розширити за рахунок додання нових термінів і логічних операторів. Але це тільки один спосіб використання збережених запитів, званий розширенням або уточ­ненням запиту. Для виконання цієї операції традиційна ІПС збе­рігає не запит як такий, а результат пошуку — список ідентифі­каторів документів, який об'єднується/перетинається зі списком, отриманим при пошуку документів по нових термінах. На жаль, збереження списку ідентифікаторів знайдених документів в WWW не практикується. Це пояснюється особливістю протоколів взає­модії програми-клієнта і сервера, що не підтримують сеансового режиму роботи.

Отже, результат пошуку в базі даних ІПС — це список поси­лань на документи, що задовольняють запиту. Різні системи представляють цей список по-різному. У деяких видається тільки список посилань, а в таких, як Lycos, Alta Vista і Yahoo, дається ще і короткий опис, який запозичається або із заголовків, або з тіла самого документа. Крім цього, система повідомляє, на скіль­ки знайдений документ відповідає запиту. У Yahoo, наприклад, ця кількість термінів запиту, що містяться в ПОД, відповідно до якого ранжується результат пошуку. Система Lycos видає ступінь відповідності документа запиту, за яким проводиться ранжування.

При огляді інтерфейсів і засобів пошуку виконуються проце­дури корекції запитів по релевантності. Релевантність — це міра відповідності знайденого системою документа потребі користу­вача. Розрізнюють формальну і реальну релевантність. Першу обчислює система, на основі чого ранжується вибірка знайдених документів. Друга — це оцінка самим користувачем знайдених документів. Деякі системи мають для цього спеціальне поле, де користувач може відмітити документ як релевантний. При нас­тупній пошуковій ітерації запит розширяється термінами цього

документа, а результат знов ранжується. Так відбувається доти, поки не наступить стабілізація, що означає, що нічого краще, ніж отримана вибірка, від даної системи не отримаємо.

Крім посилань на документи в списку, отриманому користу­вачем, можуть виявитися посилання на частини документів або на їх поля. Це відбувається при наявності посилань типу http://host/path#mark або посилань по схемі WAIS. Можливі по­силання і на скріпти, але звичайно такі посилання програми-роботи пропускають, і система їх не індексує. Якщо з http-поси-ланнями все зрозуміло, то посилання WAIS — це набагато більш складні об'єкти. Справа в тому, що WAIS реалізовує архітектуру розподіленої інформаційно-пошукової системи, при якої одна ІПС, наприклад Lycos, будує пошуковий апарат над пошуковим апаратом іншої системи — WAIS. При цьому сервери WAIS ма­ють свої власні локальні бази даних. При завантаженні докумен­тів в WAIS адміністратор може описати структуру документів, розбивши їх на поля, і зберігати документи у вигляді одного файла. Індекс WAIS буде посилатися на окремі документи і їх поля як на самостійні одиниці зберігання, програма перегляду ресурсів Internet в цьому випадку має вміти працювати з прото­колом WAIS, щоб отримати доступ до цих документів.