Ілюстрація ланцюжка торговельних націнок

Рівень каналу товаропросування	Елементи ціни	Сума, грн	Частка від продажної ціни, %
Виробник	Операційні витрати Націнка	180 20	90,0 10,0
	Ціна виробника	200	100,0
Оптовик	Ціна виробника Операційні витрати Націнка	200 100 25	61,5 30,8 7,7
	Оптова ціна реалізації	325	100,0
Роздрібний торгівець	Оптова ціна реалізації Операційні витрати Націнка	325 150 114	55,1 25,5 19,4
	Роздрібна ціна	589	100,0

1-й метод:

2-й метод:

Більшість продавців використовує другий метод — націнку на продажну ціну.

Приклад. Куплено автомобіль за ціною виробника на суму 6 тис. дол. США. Націнка в роздрібній торгівлі становить 2 тис. дол. США. Визначимо: 1) відсоток націнки на ціну виробника: (2:6) · 100 = 33,3 %; 2) відсоток націнки на продажну ціну = (2:8) · 100 = 25,0 %.

Зауважимо, що прибуток роздрібного торгівця, який установив 25 % націнку, не обов’язково буде більший від прибутку виробника, який встановив, наприклад, 10 %-ву націнку.

Прибуток оптового чи роздрібного продавця залежить, передусім, від обороту товару, від його інтенсивності, а також від розміру витрат торговельного підприємства. Зі зменшенням обороту товару і, відповідно, збільшенням торговельних запасів доцільно робити знижки з первинної продажної ціни, а також проводити розпродаж товару.

Відсоткові знижки розраховуються для конкретного товару, відділу, підприємства в цілому за такою формулою:

Знижки можуть застосовуватися також за умовами відстрочки платежу, за кількістю купованих товарів, за умовами 100 %-вої передоплати і т. ін.).

З метою вивчення цін конкурентів розрахунки націнок можна проводити за такими формулами:

Приклад розрахунку:

Приклад розрахунку:

Відомо, що конкурент робить 40 %-ву націнку на операційні витрати. Як це виглядає в перерахунку на відсоткову націнку на продажну ціну? Визначимо:

Отже, за націнкою конкурент має перевагу, бо вона нижча і становить 28,6 % порівняно з 33,3 %.

Взаємозв’язок основних каналів товароруху унаочнює рис. 9.1.

Рис.9.1. Інституційна структура товароруху (на прикладі окремого ринку сільськогосподарської продукції).

9.2. Інфраструктура товарного ринку

Інфраструктура товарного ринку — це сукупність підприємств оптової, біржової, роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, а також міських ринків (продовольчих, речових та змішаних).

Інформація про інфраструктуру товарного ринку надається за такою централізованою державною звітністю:

• форма №7-торг «Звіт про наявність торгової мережі і мережі ресторанного господарства»;

• форма №12-торг «Звіт про стан матеріально-технічної бази ринків та реалізацію сільськогосподарської продукції на них»;

• форма 1-біржа «Звіт про діяльність біржі»;

• форма 1-опт «Звіт про діяльність підприємств оптової торгівлі».

До оптової торгівлі належать:

1. Організації оптової торгівлі, які придбають продукцію для перепродажу: акціонерні товариства, фірми, об’єднання, компанії, асоціації та ін.

До спеціалізованих організацій оптової торгівлі належать:

• організації оптової торгівлі, які спеціалізуються на обслуговуванні промислових підприємств;

• кооперативні організації, які придбають для перепродажу продукцію сільського господарства;

• організації оптової торгівлі з продажу конкретного виду продукції;

• організації-експортери;

• організації-імпортери продукції.

2. Оптово-посередницькі організації, які надають послуги з купівлі-продажу продукції на комісійних засадах.

3. Біржі, торговельні будинки, аукціони, торги, ярмарки, виставки.

Біржа продає право власності на біржові товари, для яких характерні однорідність, взаємозамінність, можливість установлення для них стандартної середньої якості. Це переважно сировинні товари (зерно, цукор, бавовна, кольорові метали, нафтопродукти). Реалізація біржових товарів здійснюється за зразками та стандартним описом без попереднього огляду.

Структура пропозицій і угод за товарними групами на біржі характеризується такими показниками за формою №1-біржа «Звіт про діяльність біржі»:

• пропозиція для продажу (обсяг у натуральному виразі та вартість);

• укладені угоди, усього (кількість угод, обсяг у натуральному виразі, вартість), у тому числі ф’ючерсні (кількість угод, вартість їх).

Структура укладених угод за типом секцій на біржі характеризується такими показниками:

• спотові угоди (кількість, обсяг у натуральному виразі, вартість);

• форвардні угоди (кількість угод, обсяг у натуральному виразі, вартість).

Котирування цін на біржі подається у звітності за найбільш поширеними біржовими товарами (до 30 найменувань) за середніми розрахунковими цінами.

Важливим аналітичним показником біржової торгівлі та ділової активності біржових торгів є коефіцієнт ліквідності, який характеризує частку обсягу укладених угод в обсязі пропозиції (за кількістю заявок та у вартісному виразі).

За спеціалізацією біржі поділяються в обліку на універсальні, товарні і товарно-сировинні, агропромислові, фондові та інші (табл. 9.2).

Таблиця 9.2