Кількість бірж в Україні

Назва	1996 р.	2000 р.
Усього зареєстровано, у тому числі:	88	365
універсальні	19	88
товарні і товарно-сировинні	25	146
агропромислові	9	28
фондові та їх філії	14	26
інші	21	77

Держкомстатом України проводиться групування підприємств торгівлі за обсягом товарообороту, за чисельністю (великі, середні, малі), за формами торгівлі, за територією, за товарними групами, за елементами ціноутворення, за видами економічної діяльності.

За спеціалізацією обслуговування підприємства роздрібної торгівлі поділяються у статистичному обліку на продовольчі, непродовольчі (з них-універмаги), змішані, магазини самообслуговування (продовольчі, непродовольчі, змішані), магазини з пільгового обслуговування населення, палатки та кіоски.

За спеціалізацією обслуговування підприємства ресторанного господарства поділяються у статистичному обліку на фабрики-кухні, ресторани, кафе, закусочні, буфети, бари, їдальні, кіоски. За кількістю працюючих проводиться групування підприємств роздрібної торгівлі ресторанного господарства до 5 осіб, 6––10, 11––15, 16––20, 21––50, 51––100, 101––200 і понад 200 осіб.

До аналітичних показників розвитку інфраструктури товарного ринку належать:

Важливим напрямом розвитку інфраструктури товарного ринку є розвиток електронної комерції і створення віртуальних магазинів на базі програмного забезпечення INTERSHOP Communication (адреса в Інтернеті :http://www.inter-shop.com). Пріоритет у відкритті Інтернет-магазинів в Україні надається підприємствам, які продають книги, аудіо- та відеопродукцію, програмне забезпечення, комп’ютери, комплектуючі, побутову техніку та ін.

9.3. Основні поняття, статистичні критерії та класифікації в оптовій торгівлі

На початку 1990-х років оптова торгівля України мала систему галузевих ланок із представництвами в областях і районах. Базовими ланками таких систем були обласні та районні оптові бази торгівлі з відповідною інфраструктурою з нагромадження, обробки, зберігання та розподілу продукції і являла собою централізоване державне постачання з обов’язковим прикріпленням споживачів до постачальників. У процесі розвитку ринкових відносин системи колишніх структур державного постачання було ліквідовано і створено умови для формування оптового ринку з вільним вибором господарських зв’язків.

Становлення ринкових відносин між оптовими партнерами, створення нової інфраструктури та процеси приватизації зумовили впровадження принципово нового підходу до статистичного вивчення діяльності підприємств оптової торгівлі та визначення відповідних основних понять. Сформувалась також потреба у створенні інформаційної бази статистики товарних ринків країни, однією з складових якої є оптові ринки.

Товарний ринок складається із локальних ринків за окремими видами товарів. Кожний ринок, у свою чергу, поділяється на оптовий, роздрібний та біржовий. Місце, що його посідає оптовий ринок у загальному товарному ринку, унаочнює рис. 9.2.

Рис. 9.2. Структура товарного ринку України

Як показала практика, після ліквідації централізованого планування і розподілу товарних ресурсів через систему оптової торгівлі альтернативну схему просування товарів в умовах переходу до ринкової економіки, яка здатна забезпечити всім учасникам ринку прозорість та на конкурентних засадах сприяти формуванню найбільш вигідних цін, до цього часу створити не вдалося: на товарних ринках відсутні тривалі, стабільні зв’язки, відносини сторін не поставлені на дієву контрактну основу. Склалась така ситуація, коли товаровиробники не завжди мають чітке уявлення куди і на яких умовах буде реалізовано вироблену ними продукцію. Аналіз результатів зумовив прийняття Концепції розвитку внутрішньої торгівлі України. У Концепції окреслюються актуальні напрями ринкових перетворень і шляхи стабілізації відносин у сфері торговельної діяльності. Концепція є складовою частиною державної політики розвитку й удосконалення внутрішнього споживчого ринку України. Концепція базується на тому, що торгівля, особливо оптова, є і буде найважливішою сферою формування і стабілізації споживчого ринку.

Основними напрямами державної політики на товарних ринках є забезпечення конкурентоспроможності національних товаровиробників, підтримка і розвиток конкуренції на внутрішньому ринку, що сприяє запобіганню монопольним тенденціям. Сучасна статистична звітність не повною мірою забезпечує розв’язання завдань щодо стану конкретних товарних ринків та конкуренції на них у продуктовому та галузевому планах для різних рівнів управління (місцевий ринок, регіональний, міжрегіональний, національний).

Складність розробки основних визначень і понять щодо оптової торгівлі відповідно до міжнародної інтерпретації полягає в тому, що на сьогодні оптову торгівлю як один із видів діяльності можуть здійснювати будь-які підприємства незалежно від форми власності або організаційно-правової форми. Оптовою торгівлею при потребі займаються і виробничі підприємства.

До основного кола належать такі визначення та поняття в оптовій торгівлі:

Продаж товарів — будь-які операції, здійснювані згідно з договорами купівлі-продажу, обміну, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари за плату або компенсацію, незалежно від термінів її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Торгова послуга — додаткова діяльність суб’єкта господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні акту купівлі-продажу товарів, їх поставки та використання.

Оптова торгівля — вид економічної діяльності, яка охоплює купівлю-продаж партій товарів та надання пов’язаних із цим послуг з метою подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для безпосереднього виробничого споживання.

Бартерна операція — товарообмінна господарська операція між суб’єктами підприємницької діяльності, яка передбачає розрахунок за реалізовану продукцію (роботи, послуги).

Оптова ціна — ціна, за якою підприємства реалізують вироблену ними продукцію іншим виробничим або торговельним підприємствам для подальшої її переробки або реалізації.

Оптове підприємство — це основна ланка оптової торгівлі, яка здійснює оптову закупівлю і продаж продукції. Із закупівлею продукції такі підприємства набувають права власності на неї, а з продажем –– відповідно втрачають.

Для віднесення торговельного підприємства до того чи іншого виду діяльності існує система сталих статистичних критеріїв. До них належать:

• валова додана вартість;

• валовий товарооборот;

• чисельність зайнятих.

Підприємство вважається оптовим, якщо валова додана вартість перевищує 50 % з цього виду діяльності. Якщо цей показник дорівнює менш як 50 % або з двох видів діяльності він однаковий, то аналізується другий показник — валовий товарооборот. Якщо він не показує переваги одного з видів діяльності, то аналізується чисельність зайнятих із цього виду діяльності. Потім робиться висновок належності підприємства до певного виду діяльності.

Таким чином, критеріями віднесення торгівлі до оптової є не спосіб оплати товару та кількість його придбання, а вид покупця (юридична особа) та характер використання товару (для підприємницьких цілей, тобто у виробництві або для перепродажу). Із цього випливає, зокрема, що дрібнооптова торгівля з юридичними особами може прирівнюватися до роздрібної, якщо товари придбаваються не для підприємницьких цілей.

До оптової торгівлі належать підприємства, які за КВЕД мають коди видів економічної діяльності 50.10.1, 50.30.1, 40.40.1 та 51.

Посередницькі операції в торгівлі — діяльність юридичних та фізичних осіб в оптовій торгівлі від чужого імені та за чужий рахунок або за дорученням довірителя зі сприяння продавцям та покупцям товарів у налагодженні між ними зв’язків та укладанні угод.

Оборот від посередницької діяльності включає в себе тільки розмір комісійних, а не всю вартість товару.

Посередництво в оптовій торгівлі включає в себе:

• діяльність товарних маклерів та всіх інших посередників в оптовій торгівлі, які діють від імені та за рахунок третьої особи;

• діяльність фізичних осіб, які зводять між собою продавців та покупців або виконують комерційні операції за дорученням довірителя.

Комісійна торгівля — діяльність реєстрових торговців з організації продажу через роздрібну торговельну мережу товарів, які надходять від їхніх власників на умовах договору комісії і призначаються для подальшої реалізації кінцевому споживачу. В Україні цей вид торгівлі проводиться у спеціалізованих магазинах, а в європейських країнах — враховується як роздрібна торгівля уживаними товарами.

До загальної комерційної діяльності належать посередницька діяльність при купівлі-продажу товарів (за винятком нерухомості), цінних паперів і валюти; посередницька діяльність у сфері транспорту, житлово-комунального господарства, побутового обслуговування, освіти, культури, охорони здоров’я і науки; діяльність у сфері реклами, аудиту, маркетингових досліджень, консультацій з питань комерційної діяльності, фінансів і управління.