Тема 6. Перестрахування та співстрахування, фінансовий результат діяльності страховика

Перестрахування і співстрахування.

Методи перестрахування

Договори перестрахування.

Умови договорів перестрахування і Цивільний кодекс України.

Законодавче регулювання перестрахування. Світовий досвід.

Доходи, витрати і визначення фінансового результату діяльності страховика.

Прикладне направлення застосування механізмів перестрахування і співстрахування, визначення показників діяльності страховика.

Завдання для практичних (семінарських) занять.

Рекомендована література:

Основна: 2; 4; 5; 17; 18; 20; 33; 38; 47; 48; 49; 52; 53; 55; 59; 72; 86; 88; 90;

96; 107.

Додаткова: 22-32; 34-37; 39-46; 50; 51; 54; 56-58; 60-71; 73-85; 87; 89; 91-95; 97; 98-106; 108-111.

У темі розкриваються механізми перестрахування і співстрахування як елементи менеджменту страхового бізнесу. Подаються шляхи визначення результатів роботи страховика через його доходи, витрати, оподаткування та отримання прибутку.

6.1. Перестрахування і співстрахування

Використані терміни: перестрахування, співстрахування, перестраховик, цедент, цесія, цедування ризику, цесіонарій, перестраховочний сліп, пересраховочна комісія, ліміт відповідальності страховика, квота, ексцедент ризику, ексцедент збитку, ексцедент збитковості, договір перестрахування, тантьєма, непропорційне перестрахування, факультативне перестрахування, облігаторне перестрахування, факультативно-облігаторне перестрахування.

Працездатність страховика на ринку страхових послуг значною мірою залежить від уміння використовувати механізми перестрахування і співстрахування, що сприяє фінансовій стійкості й нормальній діяльності страховика незалежно від розміру його капіталу. Це дуже важливо для страховиків, особливо для тих, котрі тільки но отримали ліцензію на право проведення страхових операцій і опираються тільки на власний капітал – статутний фонд, а страхові резерви ще не сформовані. Використовуючи інструмент перестрахування, страховик розширює свої можливості, бере на страхування більшу кількість ризиків, що дає змогу використовувати закон великих чисел і основний важіль страхування: збитки кількох – покриваються багатьма.

Ще слід наголосити, що перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту страхувальника та працівників страхових компаній. Держава при цьому має гарантовані надходження у вигляді податків від діяльності страховика і т. ін.

Досягається це завдяки ретельному виконанню вимог закону України “Про страхування” у частині дозволу розміщення об’єму ризику на власному утримані (див. залежність (2) в темі 1 цього посібника). Разом з сумою відповідальності, яку страховик дробить та передає своїм партнерам (перестраховує), він дробить і передає їм частки отриманої ним від страхувальника страхової премії. Тобто ділиться не тільки ризиком, а й страховою премією за страхове покриття, таким чином об’єднуючи всіх страховиків на ринку страхових послуг, змушуючи їх відкривати свої надбання та бути чинними один перед одним, а значить – і перед суспільством. Вони вчать та допомагають один одному, щоб довіра людей до страхування не впала. Конкурують страховики тільки у розробці все нових і нових напрямів надання страхових послуг та зниження тарифів на страхове покриття.

Отже, перестрахування – це система економічних відносин, згідно з якою страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за них (з урахуванням своїх можливостей) передає на узгоджених умовах іншим страховикам.

Мета перестрахування полягає у приведенні потенційної відповідальності за сукупною страховою сумою у відповідність до власних фінансових можливостей.

Перестрахуванням ризиків досягається:

Вихід на нові сфери бізнесу.
Розширення страхового ринку.
Зниження ціни страхового поліса.
Захист страхового портфеля від впливу наслідків великих страхових випадків.
Колективна сплата сум страхового відшкодування всіма учасниками, що беруть участь у перестрахуванні відповідного об’єкта.

Основна функція перестрахування – вторинний розподіл ризику, завдяки чому досягається кількісна та якісна збалансованість страхових портфелів страховиків.

Об’єкт страхування при перестрахуванні – це майнова ситуація страхового товариства, яка передає ризики у перестрахування.

Основні риси перестрахування:

перестраховик не несе зобов’язання за укладеними цедентом договорами страхування;
страхувальник не має нічого спільного з договорами перестрахування;
страховик незобов’язаний інформувати страхувальника про свої наміри передати ризик у перестрахування повністю або частково.

Взагалі перестрахування вирішальним чином впливає на забезпечення фінансової стійкості страховика.

По-перше, в кожному окремому виді страхування неминуче є велика кількість значних ризиків, які одна страхова компанія не може взяти на себе повністю. У випадку особливо значимих ризиків вона може лише обмежити їх прийняття з урахуванням своїх фінансових можливостей та піти шляхом співстрахування з іншими страховими компаніями, які діють на тому ж самому ринку чи навіть на інших ринках, чи прийняти більшу частку ризику з урахуванням подальшої передачі дрібніших часток іншим страховим компаніям чи компанії, яка займається перестрахуванням. Яким власне шляхом піде страхова компанія, залежить від обраного виду страхування. І ще, найголовніше, в цьому, що страхова компанія краще захистить себе на випадок наступу особливо значних ризиків, тим, що зменшить рівень відповідальності у порівнянні з узятими на себе зобов’язаннями. Інакше кажучи: “особливо значні ризики” у її портфелі зводяться до рівня, який дозволяє страховій компанії безпечно для себе сприйняти їх.

По-друге, за допомогою перестрахування можна вирівняти коливання у результатах діяльності страхової компанії впродовж ряду років. Протягом одного року на результати діяльності страхових компаній можуть несприятливо вплинути істотні втрати чи від великого числа страхових сплат, що визвані наступом якогось одного страхового випадку, чи ще гірші результати. Перестрахування робить рівномірною діяльність компанії. Тим самим досягається сталість результатів діяльності страхової компанії протягом кількох років і це дуже важливо для забезпечення фінансової стійкості страховика та його працездатності.

Приклад (рис. 6.1):

Об’єкт має вартість у 40000 грошових одиниць. Страхове покриття (страхова сума) теж дорівнює цьому значенню. Тариф на страхування конкретного ризику діє у 10% від страхової суми. Отже, страховик отримує від страхувальника страхову премію у кількості 4000 грошових одиниць [400000 х 10%/100%]. Згідно з розрахунком, за залежністю (2) страховик (у якого ще відсутні страхові резерви) може залишити на власному утримані ризик тільки у 10000 грошових одиниць [100000 х 10%/100%], де 100000 грошових одиниць – це сума його статутного капіталу (відповідно до вимог статті 29 закону України “Про страхування”1996 р.). 30000 грошових одиниць ризику страховик перестраховує (передає в управління своєму партнеру). Разом з цим (у тій же пропорції) передаються й “живі” гроші страхової премії – 3000 гр.од. У разі наступу обумовленого випадку (ризику) перший страховик зобов’язаний виплатити 10000 гр.од., а другий – 30000 гр.од. Як бачимо у страхувальника з’являється більша надія, що він отримає грошову компенсацію при страхуванні. Два і більше відповідальних перед ним завжди надійніше ніж тільки один. Але й це ще не все з точки зору переваг застосування перестрахування.

За “законом жанру”, головною дією у страхуванні є пошук страхувальника, його страхування й отримання від нього грошових коштів у вигляді страхової премії. І цю роботу зробив перший страховик. За що від другого страховика він отримує комісійну винагороду, як його агент по страхуванню. Допустимо, що ця винагорода дорівнює 10% від суми страхової премії, переданої першим страховиком другому разом з відповідальністю по ризику. В нашому прикладі сума комісії буде становити 300 гр.од. [300х10%/100%]. Тоді у першого страховика акумулюється вже 1300гр.од.[1000+300], що відповідає тарифу у 13% від суми ризику по його зобов’язанню (10000 гр. од.). А у другого страховика залишається 2700 гр. од. страхової премії, а ризик він “несе” у 30000гр.од., тобто під 9% тарифної ставки [2700: 30000 х 100%].

Значить на ринку страхових послуг для цього об’єкта по даному ризику з’явилася нова ціна - 9% - тарифна ставка. Тобто плату з клієнта вже можна брати не в сумі 4000 гр. од., а у 3600 гр.од. Перший страховик розуміє це , він відмовляється від своїх комісійних (300гр.од.) від перестраховика (свого партнера по бізнесу) і наступний ризик у 30000 гр.од. він розміщує вже без своєї оплати, а з клієнта бере тільки 3600гр.од. страховою премією (під 9% тарифної ставки). Клієнти (страхувальники) краще купуватимуть таку страховку у нього ніж у інших страховиків з більш високою ціною за той самий ризик. А наш страховик значно більше “відправить” у страхові резерви грошей (по 1000гр.од. за кожну страховку), коли у нього буде більша кількість клієнтів. Тобто- знижуючи ціну страхової послуги страховик інтенсивніше формує страхові резерви. Тим самим він стає більше фінансово сталим, більш надійним і досягає більш стабільну платоспроможність у часі дії своїх зобов’язань (див. схему, рис. 6.1).

Страхувальник

40000 гр. од.