4. Фінанси як економічна категорія розподілу. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями, які приймають участь у вартісному розподілі (ціною заробітною платою, кредитом).

Висхідним положенням для розкриття сутності фінансів є ро­зуміння того, що фінанси — це одна з конкретних історичних форм економічних відносин, функціонування яких пов'язане з об’єктивною необхідністю розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту. У процесі розподілу форму­ється та використовуються грошові фонди, призначені для задоволення суспільних інтересів та потреб.

Однак система суспільних інтересів і потреб досить різноманітна й охоплює загальнодержавні, галузеві, відомчі, корпоративні, колективні, групові, регіональні, місцеві та особисті інтереси. До цього переліку слід додати ще й міжнародні та міждержавні. Зважаючи на обмеженість фінансових ресурсів і на протистояння інтересів один одному, доволі складно досягти оптимального співвідношення в їх задоволенні у процесі вартісного розподілу. Задоволення інтересів одних за рахунок ущемлення інших загро­жує суспільству негативними наслідками, пов'язаними з суто етичними міркуваннями, соціальним невдоволенням, економіч­ними негараздами, і навіть політичними потрясіннями. Тому як на макрорівні, так і на мікрорівні слід якнайбільше уваги приділяти мотивації нарощування обсягів виробництва і реалізації продук­ції, робіт та послуг, обсягів фінансових ресурсів, а в ширшому розумінні — валового внутрішнього продукту та національного доходу держави, що може бути забезпечено через розвиток наці­онального підприємництва, створення нових підприємств, розв'я­зання платіжної кризи, збільшення кількості робочих місць та збільшення доходів і купівельної спроможності населення.

У сучасній економічній і фінансовій літературі фінанси визна­чають як систему економічних відносин, що виникають з приво­ду розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту, а в певних умовах і національного багатства, з метою формування фінансових ресурсів у суб'єктів господарювання і держави і використання їх на розширене відтворення та задово­лення інших суспільних інтересів і потреб.

Оскільки використання фінансових ресурсів відбувається в основному через фонди цільового призначення, існує також ви­значення фінансів як економічної категорії, що відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різ­номанітних послуг населенню з боку держави, забезпечення ви­конання державою її функцій (див.: Василик О.Д. Теорія фінан­сів: Підручник. — К.: НІОС, 2000. — С. 7).

Також фінанси трактуються як економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізова­них фондів грошових коштів з метою виконання функцій і за­вдань держави і забезпечення умов розширеного відтворення (див.: Финансы: Учебник / Под ред. Л. А. Дробозиной. — М.: ЮНИТИ, 1999. — С. 13). Під централізованими фінансами розу­міють економічні відносини, пов'язані з формуванням і викорис­танням фондів грошових коштів держави, що акумулюються в державній бюджетній системі і урядових позабюджетних фондах, під децентралізованими фінансами — грошові відносини, що опосередковують кругообіг грошових фондів підприємств. Отже, як випливає з наведених визначень, фінансовими будуть ті гро­шові відносини, які опосередковують відносини розподілу і пе­рерозподілу вартості ВВП.

Разом з тим існує думка, що «фінанси — сукупність грошових відносин, пов'язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом ва­ртості створеного на основі їх використання валового внутріш­нього продукту, а за певних умов і національного багатства» (див.: Опарін В. М. Фінанси. (Загальна теорія): Навч. посібник. — К., 2001.— С. 5). Тут до фінансових відносин включаються не тільки відносини розподілу, а й відносини обміну, маючи на увазі, що фі­нанси завжди пов'язані з реальним рухом вартості, який відбуваєть­ся на таких стадіях відтворювального процесу, як розподіл і обмін.

Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси досить розшире­но, не обмежуючись здебільшого будь-якими рамками. Де існу­ють товар і гроші — там мають місце фінанси.

Зауважимо, що наведені визначення економічної сутності фі­нансів не вичерпують усього розмаїття концептуальних підходів та міркувань із цього питання. Про розбіжність позицій можна судити хоча б із такого короткого їх переліку:

1. фінанси — це застосування різноманітних прийомів та ме­тодів для досягнення максимального достатку фірми або загаль­ної вартості капіталу, вкладеного в справу;

2. фінанси — система грошових відносин з приводу руху фон­дів коштів;

3. фінанси є системою імперативних грошових відносин;

4. фінанси — це планомірний рух фінансових фондів, що ви­ражають відносини з приводу необхідного, обов'язкового вилу­чення вартості та їхнього використання в суспільних інтересах.

Перше визначення у наведеному переліку акцентує увагу на фінансах фірми, ігноруючи інші структурні підрозділи економіч­ної системи. Крім того, наведене визначення стосується не стіль­ки фінансів підприємства, скільки управління їхніми фінансами (фінансового менеджменту).

У другому визначенні дещо звужується сфера дослідження — по­за увагою залишається безфондова форма руху фінансових ресурсів.

Третій та четвертий підходи перетворюють фінанси з еконо­мної категорії на явище, яке організовується державою, тобто фактично викреслюють фінанси мікрорівня. Отже, фінанси є владним багатоплановим суспільним явищем, яке характеризу­ється різними сутнісними ознаками та формами прояву.

У процесі вартісного розподілу фінанси взаємодіють з іншими економічними категоріями - ціною, заробітною платою, креди­том, грошима.

Відмінності фінансів і ціни:

1) ціновий розподіл завжди пов'язаний із обміном, а фінансо­вий відбувається за межами акту купівлі-продажу товарів;

2) ціновий розподіл передує фінансовому;

3) фінансовий розподіл є гнучкішим, оскільки ціновий визна­чає лише пропорції майбутнього вартісного розподілу.

Взаємозв'язок полягає в тому, що ціни є основою фінансового розподілу вартості, а фінанси, базуючись на пропорціях розподі­лу, що склались під впливом цін, виступають інструментом, що їх реалізує. Одночасно фінанси коригують ці пропорції з ураху­ванням економічних умов розвитку суспільства.

Відмінності фінансів і заробітної плати:

1. за допомогою зарплати розподіляється необхідний продукт, а за допомогою фінансів увесь національний продукт;

2. розподільчі відносини, що здійснюються через зарплату, матеріалізуються у грошових коштах, що надходять у власність окремих громадян для задоволення їхніх особистих потреб, а фінан­си мають суспільне призначення;

3. на відміну від фінансів функціонування зарплати може розг­лядатись як процес двостороннього руху вартості. Зарплата має компенсаційний характер і залежить від кількості і якості затраче­ної праці - кожний працівник повинен отримувати від суспільства таку частку вартості, яка відповідає його трудовому вкладу.

Взаємозв'язок фінансів і зарплати полягає у тому, що з одного боку фінанси "допомагають" зарплаті формувати фонд оплати праці, виділяючи його від інших грошових фондів підприємств. З іншого боку, заробітна плата, нарахування якої не співпадає з виплатою, виступає джерелом формування фінансових ресурсів у вигляді стійких пасивів.

Відмінності фінансів і кредиту:

1. кредит функціонує на основі повернення;

1. кредитні ресурси виражають "розірваний у часі рух" вар­тості від кредитора до позичальника і назад, а фінансові відноси­ни є одностороннім процесом;

2. кредитний перерозподіл пов'язаний із рухом грошо­вих коштів між суб'єктами розподільчого процесу, а фінансовий здійснюється як між суб'єктами господарювання, так і в рамках кожного з них;

3. кредитні ресурси формуються у процесі перерозподілу за рахунок тимчасово вільних коштів підприємств, держави, грома­дян, а фінансові ресурси формуються із доходів і нагромаджень, що утворились на стадії вартісного розподілу;

4. кредит надається позичальнику на визначений термін на умовах повернення та платності, а фінансові ресурси надаються безоп­латно, без регламентування умов їх повернення;

5. кредит має тісніший зв'язок з грошовим обігом, з його допомогою задовольняється потреба в платіжних засобах, здійснюється регулювання грошової маси.

Взаємозв'язок фінансів і кредиту виражається у їх комплекс­ному використанні. Так при недостатності власних фінансових ресурсів підприємство залучає банківські кредити. З іншого боку, тимчасово вільні фінансові ресурси підприємства зберігаються на рахунках у банках, що дозволяє використовувати їх у якості кре­дитних ресурсів. Загалом, місце фінансових відносин у структурі обмінно-роз­подільчих механізмів характеризується даними табл. 1.1.

Таблиця 1.1