- •26 Лекції з курсу «Фінанси»
- •Тема 9. Фінанси суб’єктів господарювання.
- •Фінанси суб’єктів господарювання як фінансова категорія, їх функції та ознаки.
- •Внутрішні та зовнішні фінансові відносини суб’єктів господарювання.
- •Вплив організаційно-правових форм на формування і використання грошових надходжень суб’єктів господарювання.
- •Доходи і витрати суб’єктів господарювання. Порядок розподілу грошових надходжень від реалізації продукції, робіт і послуг.
- •Фінансовий результат, фактори, що впливають на його формування. Види прибутку.
- •Фінансові ресурси підприємств, характеристика їх складу.
- •Методи і принципи організації фінансової діяльності підприємств.
- •Корпоративні фінанси і особливості їх функціонування.
- •Корпорації на фінансовому ринку. Дивідендна політика корпорації.
- •Структурно-логічні схеми до теми 10 «Фінанси суб'єктів господарювання»
-
Методи і принципи організації фінансової діяльності підприємств.
Виділяють три методи організації фінансової діяльності підприємств, відмінності між якими полягають у встановленні взаємозалежності між фінансовими ресурсами і джерелами їх формування, доходами, витратами і фінансовими результатами, а саме:
-
комерційний розрахунок;
-
неприбуткова діяльність;
-
кошторисне фінансування.
Комерційні підприємства здійснюють свою діяльність на засадах комерційного розрахунку і ставлять за мету отримання прибутку.
Принципами комерційного розрахунку є:
-
господарська і юридична самостійність - проявляється у можливості прийняття самостійних рішень з питань виробничої та господарської діяльності; передбачає наявність юридичної адреси, поточного рахунку в банку, самостійність балансу;
-
самоокупність (самофінансування) - покриття власними доходами витрат на просте відтворення;
-
прибутковість - покриття витрат на просте відтворення і формування прибутку;
-
самофінансування - покриття за рахунок отриманого прибутку витрат на розширене відтворення, кредитів і відсотків за ними;
-
фінансова відповідальність за результати діяльності. своєчасне виконання зобов'язань, сплату податків;
-
матеріальна зацікавленість, в основі якої гідна оплата праці, оптимальна податкова політика і пропорції в розподілі прибутку;
-
забезпечення фінансовими резервами, тобто забезпечення фінансових результатів реалізується шляхом створення фондів майбутніх фінансових витрат, страхових і резервних фондів, застав під одержувані кредити.
Розвиток ринкових відносин істотно розширив самостійність господарюючих суб'єктів, з'явилися нові можливості в інвестуванні грошових коштів. Комерційні організації і підприємства з метою отримання додаткового прибутку можуть здійснювати фінансові інвестиції короткострокового і довгострокового характеру в формі придбання цінних паперів інших комерційних організацій, держави, участі в формуванні статутного капіталу іншого господарюючого суб'єкта, зберігання грошових коштів на депозитних рахунках комерційних банків. Однак сказати про повну фінансову самостійність господарюючих суб'єктів у процесі формування фінансових ресурсів і використання грошових коштів, що належать їм, не можна. Держава регламентує окремі сторони їх діяльності. Так, комерційні організації і підприємства усіх форм власності відповідно до законодавства сплачують необхідні податки відповідно до встановлених ставок, беруть участь у формуванні позабюджетних фондів. Нарахування амортизації також відбувається згідно з нормами, встановленими законодавчо.
Реалізація принципу самофінансування - одна з основних умов підприємницької діяльності, яка забезпечує конкурентоспроможність господарюючого суб'єкта. Самофінансування означає повну окупність витрат на виробництво і реалізацію продукції, інвестування в розвиток виробництва за рахунок власних грошових коштів і, при необхідності, банківських і комерційних кредитів. У наш час не всі підприємства і організації здатні повністю реалізувати цей принцип. Підприємства та організації ряду галузей народного господарства, випускаючи продукцію, необхідну споживачеві, з об'єктивних причин не можуть забезпечити її достатню рентабельність. До них відносяться окремі підприємства міського пасажирського транспорту, житлово-комунального господарства, сільського господарства, оборонної промисловості, добувних галузей. Такі підприємства отримують додаткові асигнування з бюджету на різних умовах.
Об'єктивна необхідність принципу матеріальної зацікавленості диктується основною метою підприємницької діяльності - отриманням прибутку. Зацікавленість в результатах господарської діяльності в рівній мірі властива колективам підприємств і організацій, окремим працівникам і державі загалом. Реалізація цього принципу може бути забезпечена гідною оплатою праці, оптимальною податковою політикою держави, дотриманням економічно обґрунтованих пропорцій в розподілі чистого прибутку на споживання і накопичення.
Фінансові методи реалізації принципу фінансової відповідальності різні для окремих господарюючих суб'єктів, їх керівників і окремих працівників. Загалом для господарюючого суб'єкта цей принцип реалізовується через пені та неустойки, штрафи, що стягуються при порушенні договірних зобов'язань (терміни, якість продукції), несвоєчасності повернення короткострокових і довгострокових позик, погашення векселів, порушенні податкового законодавства, а також у разі неефективної діяльності шляхом застосування до даного господарюючого суб'єкта процедури банкрутства. Для керівників комерційних організацій і підприємств принцип матеріальної відповідальності реалізовується через систему штрафів у випадку порушення господарюючим суб'єктом податкового законодавства. До окремих працівників підприємств і організацій застосовується система штрафів, позбавлення премій, звільнення з роботи у випадку порушення трудової дисципліни, допущеного браку.
Необхідність формування фінансових резервів та інших аналогічних фондів, пов'язана з підприємницькою діяльністю, яка завжди зв'язана з ризиком. В умовах ринкових відносин наслідки ризику лягають безпосередньо на підприємця, який добровільно і самостійно, на свій страх і ризик реалізовує розроблену ним програму. В економічній боротьбі за покупця господарюючі суб'єкти вимушені продавати свою продукцію в кредит з ризиком неповернення грошей у строк. При наявності тимчасово вільних грошових коштів господарюючий суб'єкт має право розміщувати їх у вигляді депозитних внесків або цінних паперів з ризиком отримання недостатнього процента прибутку в порівнянні з темпами інфляції або новими більш прибутковими сферами прикладення грошових коштів. Нарешті, можуть мати місце прямі економічні прорахунки в розробці виробничої програми. Грошові кошти, направлені у фінансовий резерв та інші аналогічні фонди, доцільно зберігати на депозитних рахунках в банку або в іншій ліквідній формі з тим, щоб вони приносили додаткову вартість.
Неприбуткова діяльність підприємств зумовлена забезпеченням ними певних потреб суспільства (освіта, охорона здоров'я, культура, наука). Специфічною ознакою формування фінансових ресурсів є те, що досить часто воно здійснюється за рахунок спонсорських надходжень, насамперед від засновників.
Принципи неприбуткової діяльності:
-
господарська і юридична самостійність, що має певні обмеження: з боку засновників, які визначають характер і напрями діяльності; з боку держави, що регламентує рівень витрат;
-
самоокупність;
-
фінансова відповідальність.
Кошторисне фінансування пов'язано із покриттям видатків за рахунок державного чи місцевого бюджетів на основі складених кошторисів.
Кошторисне фінансування грунтується на принципах:
-
плановості - виділення коштів здійснюється згідно з плановими документами та кошторисом;
-
цільового характеру - виділені кошти спрямовуються лишена цілі, передбачені кошторисами;
-
фінансування здійснюється згідно з кошторисом, виходячи з фактичних оперативно-сітьових показників діяльності установи;
-
підзвітності бюджетної установи розпорядникам коштів вищого рівня.