7.3. Право природокористування.

Природокористування являє собою одну з найважливіших сторін взаємодії людини з навколишнім середовищем. Використання громадянином природних ресурсів для задоволення різних потреб в значній мірі регулюється нормами права.

Право природокористування - це система юридичних норм і основ, направлених на урегулювання відносин по ефективному використанню, відновленню і охороні природних ресурсів, забезпечення різнобічних матеріальних, економічних, соціальних інтересів і законних інтересів суб'єктів природокористування.

Право природокористування можна, в свою чергу, представити як право загального та спеціального природокористування.

Право загального користування природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних і т.д.) представляється громадянам безплатно, без закріплення ресурсів за окремими особами і надання, як правило, відповідних дозволів.

Право спеціального користування природними ресурсами для здійснення виробничої і іншої діяльності представляється громадянам і підприємствам у володіння, або оренду на основі спеціальних дозволів, як правило, за плату.

Використання суб'єктами природних ресурсів здійснюється з дотриманням обов'язкових екологічних вимог. Зокрема закон вимагає:

- використовувати природні ресурси раціонально і економно, застосовуючи для цього новітні технології;

- здійснювати заходи щодо відтворення природних ресурсів, які можуть бути відновлені, попередження псування, забруднення і виснаження природних ресурсів;

- застосовувати нешкідливі і безпечні (екологічно чисті), біологічні, хімічні і інші методи поліпшення якості природних ресурсів;

- особливо охороняти території і об'єкти природно-заповідного фонду.

7.4. Економіко-правовий механізм в галузі екології.

Для підвищення ефективності і економічності використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища екологічне законодавство передбачає ряд економічних заходів - елементів механізму забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

Під економіко-правовим механізмом в галузі екології потрібно розуміти систему економіко-правових заходів, які застосовуються в регулюванні еколого-економічних правовідносин направлених на досягнення цілей і задач екологічної політики держави. По суті, даний механізм покликаний поставити кожного суб'єкта природокористування в такі економічні умови його господарської діяльності, при яких економія на екології була б невигідною.

Законом визначені наступні вимоги економічного характеру:

- використання економічних важелів для ув'язки всіх видів діяльності підприємства з раціональним використанням природних ресурсів і ефективністю заходів з охорони навколишнього природного середовища;

- визначення джерел фінансування природоохоронних заходів;

- встановлення лімітів, нормативів плати і розмірів платежів за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, і інші види шкідливого впливу;

- надання природокористувачам пільг податкового, кредитного і іншого характеру при впровадженні ними маловідходных, энерго- та ресурсозберігаючих технологій і нетрадиційних видів енергії;

- відшкодування збитків, заподіяних порушенням екологічного законодавства.

Організаційно-правовим забезпеченням економічних заходів, системою організаційно-правових заходів, направлених на реалізацію економічного механізму, повинні стати нормативи плати: за використання природних ресурсів; за забруднення навколишнього природного середовища; за погіршення якості природних ресурсів, а також ліміти: використання природних ресурсів; викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище; розміщення відходів господарської діяльності. Повинен бути контроль над дотриманням нормативів плати і лімітів.