Лекція № 1. Корекційна педагогіка в системі наук про людину

1. Об’єкт, предмет і задачі корекційної педагогіки.

2. Взаємозв’язок корекційної педагогіки з іншими науками.

3. Принципи корекційно-педагогічної діяльності.

4. Методи корекційної роботи: загальнопедагогічні, спеціальні

Література

1. Об’єкт, предмет і задачі корекційної педагогіки

Як наукове поняття корекційна педагогіка в сучасній педагогічній науці знайшла офіційний статус зовсім недавно. На дефектологічних факультетах педагогічних вузів вивчалася дефектологія як наука, яка досліджувала психофізіологічні особливості розвитку аномальних дітей, закономірності їх навчання і виховання, визначала умови, які сприяли подоланню наявних у дітей дефектів у розумовому та фізичному розвитку.

До складу дефектологічної науки входять різні галузі спеціальної педагогіки та психології (сурдопедагогіка і сурдопсихологія; тифлопедагогіка і тифлопсихологія; олігофренопедагогіка та олігофренопсихологія; логопедія і психологія мовних порушень; галузі спеціальної педагогіки і психології, що вивчає складні дефекти: сліпоглухонімота, розумова відсталість, порушення моторно-рухової сфери та ін.)

Разом з тим як у загальній та спеціальної педагогіки, так і в сучасній педагогічній практиці існує чимало моментів, коли буває важко дати однозначний діагноз відхилень у розвитку і поведінці дитини. Це відбувається тоді, коли дефект неяскраво виражений, а аномалії в розвитку мають негрубі форми, коли наявний недолік знаходиться в прикордонній зоні між нормою і патологією. Це може бути тоді, коли дитина має труднощі в освоєнні навчальної програми в загальноосвітній масовій школі, але різко випереджає дітей у розвитку та навчанні в допоміжній школі, коли в ліквідації її дефекту потрібні не спеціальне медичне лікування, не активне втручання дефектологів, логопедів і психологів, а звичайна корекція її пізнавальних можливостей, зміна умов загального та сімейного виховання, попередження і часткове виправлення її поведінки і допомога в освоєнні соціальних норм і моральних цінностей. У зв'язку з цим поряд з поняттями "спеціальна психологія", "лікувальна і реабілітаційна педагогіка" все частіше стало з'являтися уніфіковане поняття "корекційна педагогіка".

Саме ці питання ми і будемо розглядати на заняттях.

Отже, будемо вважати, що корекційна педагогіка – це галузь педагогічної науки, яка вивчає закономірності, причини виникнення поведінки, що відхиляється від норми, розробляє шляхи і способи її виправлення.

Основною метою корекційної педагогіки є виявлення та подолання (виправлення) недоліків у розвитку особистості дитини, допомога їй в успішному освоєнні картини світу і адекватній інтеграції в соціум.

Об'єктом корекційної педагогіки є особистість дитини, що має незначні відхилення у психофізіологічному розвитку (сенсорно-руховій, соматичній, інтелектуально-мовній сферах) або відхилення в поведінці, що ускладнюють її адекватну соціалізацію та шкільну адаптацію.

Висловлюючись мовою математичних формул, ми б сказали, що об'єктом корекційної педагогіки є діти, які мають чотири "Д", тобто діти, які мають не яскраво виражений дефект, що перенесли в ранньому віці депривацию (лат. deprivatio - позбавлення), в силу цього відчувають шкільну дезадаптацію (фр. dés ... - від ..., порушення, лат. adapto - пристосування) і проявляють девіацію (лат. deviatio - відхилення) у поведінці.

Підласий визначає предмет корекційної педагогіки – поведінку і розвиток, що відхиляється від норми. Предметом корекційної педагогіки є процес диференціації навчання, виховання і розвитку дітей з вадами у розвитку та відхиленнями в поведінці, визначення найбільш результативних шляхів, способів і засобів, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження і подолання відхилень у розвитку і поведінці у даних дітей і підлітків.

Корекційна педагогіка охоплює область психолого-педагогічних знань про сутність і закономірності освіти та виховання дітей і підлітків, що мають не різко виражені недоліки в розвитку психіки і відхилення в поведінці.

До категорії дітей з незначними відхиленнями відносяться діти, які відчувають в силу різних біологічних і соціальних причин стійкі труднощі в засвоєнні освітніх програм при відсутності виражених порушень інтелекту, слуху, зору, рухової сфери. Діти зазначеної категорії мають негрубі (слабо виражені) відхилення у функціонуванні центральної нервової системи, що мають негативний вплив на шкільну та соціальну адаптацію (діти «групи ризику» та / або діти з затримками психічного розвитку). Тому необхідно здійснювати диференціацію навчання, виховання та розвитку дітей даної категорії, розробляти найбільш ефективні методи та засоби для своєчасного виявлення, профілактики і подолання відхилень у розвитку і поведінці.

Виходячи з предмета дослідження корекційна педагогіка прагне вирішити наступні завдання:

1) виявити істотні ознаки недоліків у розвитку і відхилень у поведінці дітей та підлітків, а також причини і умови їх виникнення;

2) простежити еволюцію корекційно-педагогічної діяльності;

3) розробити програму профілактики і подолання відхилень у розвитку і поведінці дітей та підлітків;

4) виявити соціально-педагогічні чинники, що обумовлюють психофізіологічний розвиток дитини;

5) виробити методи, прийоми і засоби корекційно-педагогічного впливу на особистість дитини даної категорії;

6) розробити зміст, методи і організаційні форми спеціального навчання, здатні забезпечувати поступальний культурний розвиток дитини, попередження і корекцію вторинних за своєю природою відхилень у психічному розвитку;

7) розробити план завдань та основних напрямів діяльності для соціальних інститутів, в поле діяльності яких входить робота з дітьми та підлітками групи ризику;

8) створити методику навчання педагогів з корекційно-педагогічної роботи з дітьми та підлітками.