- •Лекція 6.
- •Матеріали для самостійного опрацювання з теми 6.
- •6.1. Природничо-наукові засади синергетики.
- •Випадковість виключалася як щось зовнішнє та неістотне.
- •Процеси,
- •Що протікають в світі, представлялися оборотними в часі
- •Та передбаченими
- •На необмежено
- •Довгий період.
- •Еволюція вважалася процесом, позбавленим відхилень, повернень, побічних явищ.
- •Такий погляд сформувався
- •Під впливом представлень рівноважної термодинаміки:
- •У взаємопереходах
- •Одних видів енергії в інші
- •Існує визначена самою природою спрямованість.
- •Було введено поняття ентропії,
- •Під якою розуміється міра безладу системи.
- •При мимовільних процесах
- •В системах,
- •Що мають постійну енергію,
- •Ентропія завжди зростає.
- •Так виявилося «нестикування» законів розвитку живої і неживої природи.
- •Для збереження
- •Несуперечності загальної картини світу
- •Необхідно постулювати наявність в матерії
- •В цілому не лише руйнівної,
- •Але і творчої тенденції.
- •Встановлено, що існують взаємозв'язані і взаємообумовлені матеріальні об'єкти з рівноважною і нерівноважною структурною організацією речовини.
- •6.2. Синергетична концепція самоорганізації
- •Поведінка підсистем і системи в цілому істотним чином характеризується спонтанністю – акти поведінки не є суворо детермінованими.
- •Цілісності світу і наукового знання про нього.
- •Спільності закономірностей розвитку об'єктів всіх рівнів матеріальної і духовної організації.
- •Нелінійності (багатоваріантності та безповоротності).
- •Глибинному взаємозв’язку хаосу і порядку (випадковості та необхідності).
- •Вплив організації направлений на людину, яка відчуває його на собі.
- •В організації людина може діяти самостійно.
- •Процеси вдосконалення організацій, здатні нагромаджувати і використовувати минулий досвід.
- •Постійний компроміс між цими принципами реалізується за допомогою структурних змін, посилення неврівноваженості та виходом системи на новий діапазон розвитку.
- •Новий стан рівноваги.
- •Кооперація, нова згода.
Новий стан рівноваги.
Кооперація, нова згода.
Результатом
такого симбіозу
є
процес коеволюції як спільний розвиток
природних і виробничих технологій в
рамках системи взаємодії.
В
процесі коеволюції вирішальну роль
грають
не
боротьба за існування, а взаємодопомога,
узгодженість і співпраця.
Коеволюційний
підхід
виділяє
зі всієї сукупності змін ті, які зв'язані,
взаємно адаптовані. Взаємопов’язаність
коеволюційних змін виконує двояку
функцію – збереження цілісності
системи і участь
в
становленні нової цілісності.
Коеволюційний
підхід
стверджує,
що в реальному світі протистоять один
одному не два єства – природа і
суспільство, а три: природа, суспільство
і «створюваний людиною наочний світ».