Підготовка хворих до дослідження.

Вона потрібна при дослідженні органів черевної поро­жнини, зачеревного простору, органів тазу і полягає в очи­щенні кишок від газу.

1. Дослідження проводять натщесерце.

2. В разі необхідності заповнюють орган, наприклад шлунок, рідиною, щоб зменшити або виключити перешкоди від газу в ньому.

3. Досліджуення проводять як в спеціальному кабінеті, так і в палаті, операційній при дотриманні правил техніки безпеки.

Методика дослідження.

В зв'язку з тим, що досліджувані анатомічні утворення мають складну орієнтацію, успіх його залежить від положення хворого. Воно повинно бути максимально зручним і забезпечувати нерухомий стан хворого.Для досягнення акустичного контакту між шкірою і датчиком, шкіра досліджуваної ділянки змазується рідким вазеліном або гліцерином.

При необхідності, коли досліджуються праві відділи серця, проводиться контрастна ехокардіографія. Вона полягає в швидкому вливанні у вену фізіологічного розчину, аутокрові чи іншої біологічно сумісної рідини. При цьому на кінці голки виникають мікробульбашки газу, що переносяться током крові до серця, які можна побачити при ехокардіографії.

Порядок вивченння ехотомограми.

1. Виявлення органу на ехотомограмі.

2. Визначення форми, розмірів, контурів, ехоструктури органу.

3. Виявлення ведучого синдрому: норми чи патологічних змін.

4. Співставлення одержаних результатів з даними історії хвороби і результатами інших методів досліджень.

5. Визначення характеру захворювання.

Синдроми патологічних змін.

Синдром “НОРМИ”.

На двомірній ехограмі шкіра відображена у вигляді світлої смужки, гомогенного шару, товщина якого залежить від досліджуваної ділянки і віку хворого. Ехографічна картина м'язової тканини залежить від напрямку сканування по відношенню до ходу м'язових волокон. При скануванні датчика паралельно ходу волокон внутрішня структура м'язів відображається у вигляді світлових смуг, а при перпендикулярному русі - у вигляді різнокаліберних крапок різної інтенсивності: межа м'якої тканини і кістки незалежно від ходу сканування завжди відображається у вигляді яскравої модуляції.

При ультразвуковому скануванні яскравість кожної крапки|точки|, що світиться, на екрані монітора знаходиться|перебуває| в прямій залежності від інтенсивності відлуння сигналу. Сильний сигнал дає на екрані монітора білу пляму, а слабкий|слабий| різні відтінки сірого, аж до чорного кольору|цвіту|. Камені, кістки|кісті|, фіброзна тканина виглядають білими, а утворення що містять|утримують| рідину чорними.

Артефакти при УЗИ|. Оскільки|тому що| в різних тканинах звук розповсюджується|поширюється| з|із| різною швидкістю, це приводить|призводить,наводить| до різних артефактів (об'єктів які виникають в процесі УЗИ| і не характерні|вдача| для нього в нормальних умовах). Розрізняють наступні|слідуючі| групи артефактів: роздільної можливості|спроможності| появи; шляхи|колії,дороги| розповсюдження|поширення|, згасання та інші.

З|із| артефактом роздільної можливості|спроможності| появи лікар|лікарка| зустрічається, якщо об'єкт такий маленький що його зображення втрачається|розгублюється|. При виявленні дрібних|мілких| кіст або судин|посудин| іноді|інколи| одержують|отримують| помилкові відомості, якщо їх діаметр менше товщини УЗ пучка. Ці акустично| прозорі (анехогенные-чорні) об'єкти видно як акустично| щільні - об'єкти з|із| підвищеною ехогенністю |(білі) оскільки|тому що| датчик одержує|отримує| інформацію також і від тканини, яка лежить за межами цього утворення|утворення|, відбувається|походить| їх сумація|.

Частіше за інших виникають реверберації – повторне віддзеркалення|відображення,відбиття| сигналу від гладких стінок, наприклад кісти, жовчного міхура|пузиря,пухиря|, плоду, створюючи зображення ліній, паралельно, на однаковій відстані розташованих|схильних| одна біля|близько| іншої. Одним з різновидів реверберацій є|з'являється,являється| «хвіст комети» - смуга білого кольору|цвіту|, щільна нерівномірна тінь, що виникає позаду газової бульбашки або металевого уламка|осколка|, в яких під дією ультразвука виникає власна вібрація. Вона дозволяє диференціювати їх від каменя і кальцинатів| по акустичній доріжці від каменя у вигляді смуги чорного кольору|цвіту|.. За освітою|утворенням|, що містить|утримує| рідину, утворюється доріжка акустичного| посилення у вигляді смуги білого кольору|цвіту|.

Рефракція приводить|призводить,наводить| до спотворення форми зображення і подвоєння. „Дзеркальний артефакт” – поява зображення об’єкта, що в дійсності знаходиться з обного боку від сильно відбиваючої поверхні з ії іншого боку. Артефакт „ефективної відбиваючої поверхні” – коли відбиті промені неповністю попадають на датчик розміри об’’єкту меньки за реальни.

Синдром “ДИФУЗНОГО УРАЖЕННЯ ОРГАНУ”.

Перш за все характеризується зміною розмірів органу: гострі запалення - збільшенням, хронічне - зменшенням. Розподіл ехосигналу може не змінюватись, чи може бути збільшення або зменшення ехогенності: структура органу може не змінюватись, стати неоднорідною або ж більш одно­рід­ною. Контури органу або не змінюються, або стають менш чіткими і нерівними. Наприклад, при гострому гепатиті у більшості випадків, крім збільшення розмірів печінки, не вдається виявити будь-яких специфічних змін (Мал.4.10).

Розподіл ехосигналу і затухання звуку не змінюється. При хронічному панкреатиті залоза може бути нор­маль­ного, збільшеного чи зменшеного об'єму. Паренхима більш ехогенною. В тканині залози визначається дещо збільшена акус­тична щільність, крізь наявність фіброзу в паренхіми чи мікрокальцинозу. Її контури часто стають нерівними.

При жировому гепатозі печінка збільшена в об'ємі, підвищена її ехогенність, у зв'язку з чим вона погано диференціюється від суміжних органів і тканин. Край печінки закругляється, стає менш чітким. Паренхіма виглядає однорідною, структура її більш ніжна, складається з безлічі однакових маленьких точок. Відмічається підвищене затухання звуку в печінці, в зв'язку з чим виявляється тільки частина її.

Синдром “ОБ'ЄМНОГО УТВОРЕННЯ”.

Характеризується зміною форми, розмірів і контурів органу, виявленням додаткової маси тканини різної щільності - ехонегативних або ехопозитивних. Ці ділянки різної форми, розмірів, структури, мають різні контури. Змінюється нор­маль­не положення протоків і судин, змінюється положення сусідніх органів (Мал.4.12). Так при кісті підшлункової залози в ній виявляються - овальні, з чіткими контурами ехонегативні утворення без внутрішньої структури - гомогенні.

Внутрішня поверхня кісти гладка. В окремих випадках, частіше в ділянці грудної стінки, може виявлятись нерівність контурів, внаслідок втягнення в процес суміжних органів.

Спостерігається підсилення контуру задньої стінки утворення при незмінній структурі навколишніх тканин. 1. При раку печінки може спостерігатись вузол, який за ехогенними властивостями не відрізняється від паренхіми печінки з виявленням навколо неї зони зниження ехогенності.

2. Пухлина, що дає ділянку підвищеної ехогенності, контур якої нерівний і нечіткий.

При дифузній формі раку печінки спостерігається картина, подібна до цирозу. Безліч маленьких вузлів, що мало відрізняються від паренхіми. В судинах можуть бути виявлені тромби метастатичного походження. А також збільшені лімфовузли.

При метастазах більшість пухлин ехопозитивні. Ехонегативні метастази лімфоми, а також при виникненні в метастазах первинних дегенеративних змін і некрозів (Мал.4.12).

Синдром “ПОРУШЕННЯ ВІДТОКУ РІДИНИ”.

При цьому виникає збільшення розмірів протоків і порожнини. Якщо перепона у відтоку жовчі розміщується дистально, тоді відбувається розширення як позапечінкових, так і внутріпечінкових жовчновивідних протоків (Мал.4.13).

Виявляється і збільшення розмірів жовчного міхура. Якщо ж жовчний міхур не збільшений, тоді перепона розміщена вище з'єднання міхурового протоку з жовчним. При застійній печінці у хворих з правошлуночковою недостатністю, крім збільшення розмірів печінки, виявляється розширення нижньої порожньої вени і вен печінки, або відсутність змін діаметру нижньої порожньої вени в зв'язку з дистальними рухами.

Синдром “ВІЛЬНОЇ РІДИНИ”.

При незначній кількості рідини в черевній порожнині (250 мл), вона виявляється в проміжку між печінкою і нирками, позаду матки і в інших щілинах у вигляді ехонегативних утворень однорідної структури. При невеликій кількості рідини - більше 200 мл - розширюються бокові відділи живота, розміщені між боковими стінками живота і печінкою, селезінкою і кишечником, розділяються парієтальний і вісцеральний листки брюшини. При різко вираженому асциті вся черевна порожнина виповнюється ехонегативним утворенням однорідної структури (Мал.4.14).

При синдромі “вільної рідини” в порожнині плеври (при положенні хворого на боці) накопичення рідини виявляється у вигляді специфічної форми ехонегативного утворення без внутрішньої структури.

Синдром “УШКОДЖЕННЯ ОРГАНІВ”.

Характеризується перш за все зміною форми, розмірів, порушенням цілісності, контурів і структури органу, зміною їх положення, виявляється вільна рідина в черевній порожнині (більше 600 мл), або виявляється високий темп ії приросту, що свідчить про наявність внутрішньої кровотечі із ушкодженого внутрішнього органу. При заповненні жирової клітковини кров'ю спостерігається розширення клітковинних просторів, однорідність іх структур. Зникає чіткість контурів груп м'язів. При розповсюдженні крововиливів на ділянку м'язового шару відсутні імпульси м'язових структур. При набряку нирки, внаслідок її ушкодження, відмічається розширення чашечно-лоханкового комплексу. Гематома селезінки виглядає, як еховільна зона. Субкапсулярна гематома селезінки утворює подвійний контур органу.

3.3.РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

Кравчук С.Ю.БЛазар А.П. Основи променевої діагностики.-Чернівці.-2006.-256 с.

Рентгенодіагностика За ред.Мілька В.І.-“Нова книга “,2005.-342с.

ЛинденбратенЛ.Д. И.П.Королюк И.П.Медицинская радиология и рентгенология.-М.:Медицина.- 1993.-556с.

В.К. Югов Променева діагностика(практичні заняття) Розділи: 3 – магнітнорезонасна томографія

4. – ультразвукова діагностика

Додаткова:

Гольденберг Б.,Петтерсон С. Ультрасонографія.-Львів, Здоров’я.-1998.- с.

Коваль Г.Ю. (ред) Променева діагностика. – Т. 1, 2.- 1998.-1166 с.

Мухарлямов Н.М. и др.. Клиничная ультразвуковая диагностика.- М.:Медицина.- 1987.-602с.

ПерсианиновЛ.С., В.Н.Демидов В.Н. Ультразвукова діагнос­тика в акушерстві.-М.:Медицина.-1982. .-328с.