2.9. «Менеджмент хаосу» для часу змін

З головної ознаки української економіки — її неста­більності — і треба виходити, шукаючи способів ефе­ктивного впливу менеджменту на її зростання. У се­редовищі своєї діяльності менеджер помічає, з одного боку, непередбачуваність поведінки різних установ су­спільства та його членів, а з другого — неузгодже­ність, брак співпраці різних сил. Таке середовище по­стає як хаос, в якому доводиться працювати.

Завважмо: такий хаос породжується не проблемами неповноти опису об'єктів і середовища менеджменту, а внутрішньою і зовнішньою нестійкістю суб'єктів еко­номіки. Його наявність потребує встановлення «безпе­чного порядку», в якому в єдиний смисловий простір об'єднуються поняття стабільності та безпеки. Такий порядок є основою «надійних суспільств», потреба в

яких надто актуальна в сьогоднішньому мінливому, нестабільному світі, сповненому гострих конфліктів і суперечностей. Нелінійне синергетичне мислення від­криває перспективи безпечного світоустрою на основі збереження єдності в розмаїтті діалогу. В цьому зна­ченні синергетику не випадково називають «філософі­єю надії». І український менеджмент повинен оволоді­ти нею як своєю філософією.

Тому варто розглянути значення і доцільність науки складності та синергетики у застосуванні до поведін­ки людських організацій, що недостатньо ще розкри­то в літературі80.

У традиційному розумінні хаос означає повне без­ладдя і випадковість. У контексті науки про хаос це поняття вживають для опису поведінки певних нелі­нійних систем з незнайомою і непередбачуваною по­ведінкою. У хаотичній системі простий набір почат­кових умов може породжувати складні і непередбачувані наслідки (ефект метелика). У хаотичних систе­мах не діють звичні нам закономірності причини і наслідку, порушується передбачуваність поведінки са­мої системи.

Людським організаціям також притаманна велика кіль­кість особливостей комплексних, нелінійних систем. Багато несподіваних і приголомшливих подій стають зрозумілими при описі у термінах науки про хаос.

Із зникненням сучасної української нестабільності-хаос, який постійно потребує упорядкування, не зни­кне. Але новий світогляд дозволяє обмежувати хаос і виробляти прості і ясні повідомлення, що швидше до­ходять до виконавців. Розкодування і обмеження хао­су дозволяє прискорювати процес ухвалення рішень, може пояснити поведінку, що виникає під час органі­заційної зміни, яку ми переживаємо сьогодні.

Мова науки про хаос, застосована до організацій­них ситуацій, дозволяє ґенерувати нові можливості для розуміння і дії, описувати чинники, що формують організаційну поведінку. Такі описи, звичайно, не під­казують розв'язання проблем, як у куховарських книгах. Вони допомагають постановкою питань, схем, які ведуть до нової та ефективної дії.

Останні роботи про необхідність застосування теорії хаосу до соціоекономічного розвитку, зокрема стаття М. Ожевана «Соціально-реформаторська практика: синергетична перспектива», вказують на причини кризи реформаторських підходів у постсоціалістичному просторі: схильність пострадянських реформато­рів до парадигми лінійності, їхня нездатність відшу­кати «вузьку стежину» між концепцією жорсткого детермінізму і концепцією непередбачуваності соціу­му на основі синергетичної парадигми81.

Найважливішою перешкодою тут є, звичайно, ета­тизм, бо держава не довіряла і досі не довіряє грома­дянському суспільству долю реформ. Звідси — надмір­на роль бюрократії, патерналізм і клієнтелізм, обме­женість сфери публічної політики, а отже, і масова по­літична інертність, іммобілізація, правовий нігілізм.

Всі ці чинники тільки збільшують нестабільність економіки, примушуючи менеджмент шукати шляхи роботи в соціальному, економічному і правовому хаосі.

У теорії і практиці менеджменту сьогодні все біль­шого визнання набуває погляд, що наші лінійні і де­терміністичні способи мислення про проблеми управ­ління створюють більше проблем, ніж розв'язань. Те­оретики менеджменту уважно спостерігають за розвит­ком науки про хаос і теорій складності й намагаються застосувати до проблем управління найновіші теорії, попри деякі обмеження для цього, передусім через метафоричність цих теорій.

Твердження про зміни в організаціях сьогодні ста­ли штампами. Зміни ці часто дають непередбачувані наслідки. Тож, надалі думаючи про наші організації по-старому, ми продовжуватимемо неправильно розу­міти зміни, некоректно передбачати наслідки змін і неправильно спрямовувати систему дій для змін. Мо­жливо, нам треба переглянути наші вихідні засновки про відносини, організацію, управління організацій­ною поведінкою, з'ясувати, як нові парадигми науки

про хаос і складності можуть впливати на наше розу­міння суспільних систем.

У цьому напрямі розробляються проблеми організа­ційного самонавчання. Введено поняття «хаотичного менеджменту» (chaotic management) та «управління ха­осом» (chaos management), мовиться про їхнє застосу­вання на практиці82.

Елементами принципової новизни цих методів і під­ходів є віра в здатність керованих «життєвих систем» до самоорганізації і самоврядування, довіра до потен­цій їх саморозвитку.

Корективи, що їх вносить синергетика у технологію управління, досить істотні. На відміну від традицій­но-кібернетичних способів управління складними си­стемами, керівник-синергетик зовсім не ставить за мету, щоб система обов'язково функціонувала наперед визначеним способом. Відтак у керованій ним системі він вбачає не пасивний об'єкт, а рівноцінний суб'єкт. Відповідно він впливає на ключові параметри керова­ної системи залежно від того, яким є рівень самоорга­нізації даної системи і наскільки охоче вона вступає в діалог із керівником.

Розробляючи плани стратегії, треба постійно пам'я­тати, що обставини (в бізнесі, але не тільки) весь час змінюються. Треба контролювати цей процес, не ух­валювати жорстких рішень, залишати резерви, які можна умовно назвати «ресурсами для непередбаче­них змін обставин» — це не обов'язково «форс-ма­жор», це звичайний процес.

Це тим важливіше, коли йдеться про соціосистеми.

Синергетичне управління не повинно суперечити влас­ним тенденціям саморозвитку і самореалізації склад­них «життєвих систем». Найкоректнішим тут є шлях ініціюючого резонансного збудження правильних струк­тур у нелінійному середовищі, саме таких, які макси­мально наближаються до так званих атракторів ево­люційного саморозвитку (термін «резонанс» вжива­ємо у нетрадиційному розумінні ефективності малих, топологічно правильних впливів).

Послуговуючись синергетикою, «філософією надії», американські фахівці в галузі менеджменту намага­ються китайську приказку-прокляття: «Щоб ти жив у часи змін»,— конвертувати позитивно.

Піонером у застосуванні теорій хаосу і складності доорганізаційного розвитку і практики управління є Гленда Голдей Ейонґ, президент компанії «Обмеже­ний Хаос» (Мінеаполіс, Мінесота). З 1986 р. ця компа­нія забезпечує підтримку фірм з підвищення якості управління на основі синергетичної парадигми. Серед її клієнтів — урядові служби, страхові агенції, компа­нії високих технологій та банківських фірм. її знання у фізиці та філософії, досвід у менеджменті сприяють глибокій теоретичній інтуїції та практичним пропозиціям для оволодіння хаосом щоденних змін. Підсумок своїм дослідженням і практиці вона підвела у книзі «Як справитися з хаосом: сім простих засобів» (1997)83.

Відчуття хаосу в суспільстві або своїй організації, переживання постійних і безконтрольних змін обста­вин викликає, звичайно, розгубленість і безпорадність. Але динамічний світ хаосу може бути і має стати джерелом творчості. Навчання за методикою Ґ. Ейонґ допомагає менеджерам позбутися шоку й розгублено­сті від щоденних змін і оволодіти безмежною енергі­єю творчого розвитку та адаптації. Держслужбовці, менеджери навчаються з'ясовувати власні межі твор­чості, розпізнавати справді хаотичні системи, а не при­писувати хаотичність системам, які лише через брак компетентності здаються їм такими; визначати різні типи хаосу; досліджувати, як хаос з'являється в їх­ньому робочому світі; готувати план удосконалення власної творчості; продуктивно працювати у складно­му діловому оточенні.

Інший дослідник теорії хаосу та квантової фізики у зв'язку з потребами менеджменту — М. Янґблад, пре­зидент і фундатор професійної сервісної організації (Далас, Техас), автор численних статей і чотирьох книжок, з-поміж яких остання — «Життя на краю хаосу: створення квантової організації»84- Його клієнтами є чимало компаній США, Австралії і Канади. Дослідник уже понад двадцять років допомагає своїм клієнтам здійснити прорив у проектуванні та онов­ленні їх компаній, їхній організаційній стратегії.

М. Янґблад вважає, що наш світ став «кванто­вим»: високі швидкості, комплексність і складність, всюдисуща хаотичність. А це означає, що сьогодніш­ні унікальні виклики потребують унікальних підхо­дів. Послуговуючись принципами теорії динамічних систем для розуміння того, як природа створює поря­док із хаосу, М. Янґблад пропонує практичну модель організації XXI століття — «квантової організації», або «довершеної організації», яка буде швидкою, гну­чкою, чутливою до поточного ділового хаосу.

«Квантові організації» постають як органічні паву­тини життя: динамічні, поєднані мережі відносин, які постійно вчаться, пристосовуючись і розвиваю­чись. Вони мають найбільший потенціал для новизни і творчості. Беручи організаційну модель екосистеми, автор описує проект і дію квантової організації через інтеґровану методологію змін, складає дорожню кар­ту, яка пояснює, як створити квантову культуру, на­голошує на нових навичках, потрібних «квантовому службовцеві».

Книга «Життя на краю хаосу» написана для діло­вих людей, які домагаються нових і простіших шля­хів управління складністю і змінами у своїх організа­ціях. Теоретичні наріжні камені книги — потреба зміни механістичної картини світу на квантову і опис бачення того, як квантова картина світу може забез­печити ключові фактори розвитку організацій та сус­пільства як цілості.

Отже, сучасний менеджмент для розвитку своїх кон­цепцій активно використовує метафори, запозичені ним у найновіших наукових досягненнях. (Пригадай­мо, наприклад, «Алхімію фінансів» Дж. Сороса, який використовує і закономірності синергетики, і досяг­нення сучасної філософії)85.

Нова методологія втілює системні підходи і застосо­вує їх до організаційних змін, які треба проводити на трьох різних рівнях: особистісному, організаційному і міжособистісному.

Концепцію ефективної діяльності менеджера мож­на представити як сукупність таких чинників:

— відмова від старих принципів ієрархічних відно­син панування і підкорення й перехід до партнерства, до принципу «спортивної команди» та тіснішої вза­ємодії;

— самостійний та інноваційний характер діяльнос­ті, креаціонізм, або, точніше, безперервний творчий підхід до всіх питань;

— прагнення не до максимального, а до соціально обґрунтованого прибутку;

— максимальна інформованість усіх співробітників, незалежно від їхніх статусу і ролі;

— гнучкий, швидкий і вільний перехід від однієї ролі до іншої відповідно до нових вимог насиченого ринку;

— синтез і запровадження на практиці свободи, рів­ності і справедливості;

— поєднання індивідуалізму і комунітаризму як нового колективізму;

— відповідність підприємницької діяльності етич­ним нормам та екологічним вимогам;

— експериментування — перевірка різних підходів для віднаходження здатності і розуміння, як транс­формувати можливості в успішну реальність.

«Менеджмент хаосу» дозволяє менеджерові на прак­тиці трансформувати згадувану вище китайську при-казку-прокляття в протилежну установку: «Дай мені, Боже, живучи у часи змін, розвивати ці зміни на кра­ще й реалізувати себе повною мірою». Мабуть, якби не було змін, то багато людей сьогодні і не розкрили­ся б повною мірою. На це кожному треба подивитися як на шанс зробити свій внесок у розвиток, У «пози­тивність» суспільних змін, стати їхнім творцем, учасником і сучасником в ім'я кращого життя у нашому світі.

Редакційна стаття «Шлях до багатства» у журналі «Економіст», нагадуючи про істину, за якою «економіч­не зростання є процесом економічних змін»86, наголо­шує на актуальному для України значенні прагнення до змін або принаймні готовності прийняти їх, що є важливим, якщо суспільство бажає стати багатшим.