3. Класифікація (види) юридичних осіб

1. За формами власності:

0. засновані на власності громадян (індивідуальні, сімейні, приватні);

1. засновані на колективній власності (господарські товариства, кооперативи);

2. засновані на державній власності.

2. Які є і не є власниками належного їм майна.

В першому випадку юридична особа стає єдиним власником свого майна (суспільні і релігійні організації, благодійні та інші фонди). Власником майна є сама юридична особа, а не їх засновники (учасники).

В другому випадку власником майна юридичної особи залишається її засновник (підприємства і установи, що належать державі, суспільним і релігійним організаціям, колективам орендарів, громадянам) індивідуальне, сімейне, приватне підприємство. А в юридичної особи це майно знаходиться на праві повного господарського відання або оперативного управління.

3. За характером діяльності юридичні особи:

- комерційні

- некомерційні.

Діяльність перших спрямована на отримання прибутку і відповідно до цього вони фінансуються перш за все за свій рахунок (підприємства, господарські товариства, кооперативи).

Діяльність інших безпосередньо спрямована на задоволення тих чи інших суспільних потреб (організаційно–управлінських, правоохоронних, соціально–культурних) і не переслідує мету отримання прибутку.

4. За організаційними ознаками юридичні особи:

- прості

- складні (об’єднання юридичних осіб).

5. За особливостями правового положення:

- національні

- іноземні.

6. Підприємства як юридичні особи:

- основні

- залежні.

7. Залежно від порядку створення юридичної особи:

- юридичні особи приватного права (створюються на основі установчих документів, визначених ст..87 ЦК);

- юридичні особи публічного права (створюються на підставі розпорядчого акта Президента України, органу держвлади, органу влади АРК. Або органу місцевого самоврядування. Н., Указом Президента України затверджується положення про міністерства, держкомітети).

8. Залежно від організаційно-правової форми:

- товариства – це організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою (якщо інше не передбачено законом).

- установа – це організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управління нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Установа може задовольняти культурні, соціальні чи економічні потреби суспільства (суспільно корисна установа) чи потреби третіх осіб-дестинаторів (приватно корисна установа). Залежно від того, має юридична особа на меті отримання прибутку чи ні, виділяють підприємницькі та непідприємницькі товариства (ст.ст.84-86 ЦК).

- інші види юридичних осіб (прямо не дається вичерпний перелік юридичних осіб)

9. Залежно від форм власності:

- приватне підприємство;

- підприємство, що діє на основі колективної власності;

- комунальне підприємство;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності

3.1. Об’єднання підприємств – господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (ст..118 ЦК).

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств мо­жуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання — це об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добро­вільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Вони діють на основі установчого договору та/або статуту, що затверджу­ється їх засновниками.

Державне (комунальне) господарське об'єднання — це об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управлін­ня яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Воно діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджуєть­ся органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Відповідно до ст. 120 ГК України господарські об'єднання утво­рюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація — договірне об'єднання, створене з метою постійної ко­ординації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінсь­ких функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, ор­ганізації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Корпорація — договірне об'єднання, створене на основі поєднан­ня виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень центра­лізованого регулювання діяльності кожного з учасників органу управління корпорації.

Консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних про­ектів тощо).

Концерн — статутне об'єднання підприємств, а також інших ор­ганізацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічно­го і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньо­економічної та іншої діяльності.

!!!Об’єднання підприємств не відповідає за зобов’язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об’єднання. ё

Необхідно відзначити залежні підприємства правами юридичної особи, що утворюються самостійно юридичними особами будь–яких форм власності шляхом виділення із свого складу.

Такі організації, не зважаючи на отриману самостійність, завжди зберігають тісну залежність від своїх засновників. Діюче законодавство України (ст.2 Закону України “Про підприємства в Україні” — (Види підприємств), ст. 35 Закону України “Про господарські товариства” (Установчі збори акціонерів товариства)) не виключає можливості створення одним підприємством, що є юридичною особою, іншого підприємства з правами юридичної особи шляхом закріплення за ним відповідної частини свого майна і встановити з ним відносини, що відповідають утворившим його юридичним особам, які його створили.

Перша юридична особа вважається материнська, друга — дочірньою. Дочірня юридична особа не відповідає за зобов’язаннями (боргами) материнської юридичної особи, хоча вона при здійсненні своєї діяльності і залишається залежною від останньої. Законодавство ряду країн вважає дочірніми і такі підприємства, в яких основне підприємство має переважну участь в основному капіталі, або у відповідності з укладенням між ними договору, або іншим чином має можливість впливати на рішення, які приймає дочірня організація.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про господарські товариства” визнаються підприємства, установи, організації, утворені на основі договору юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна і підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Господарські товариства можна поділити на дві групи: об’єднання капіталів та об’єднання осіб. До першої групи належать такі товариства, які при їх створенні передбачають об’єднання майна засновників та учасників і необов’язково-особистої участі (тобто підприємницької діяльності), до другої групи — товариства, в яких їх засновники беруть участь не тільки майновими внесками, а й особистою участю.

Об’єднання капіталів розглядаються такі господарські товариства, як акціонерні та товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю.

Акціонерним вважається товариства, яке має статутний фонд, поділений на певне число акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

Акціонерні товариства бувають: відкритими і закритими. Проте закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесення змін до статуту товариства (статті 24 і 25 Закону України “Про господарські товариства”).

Подібними до акціонерних є товариства з обмеженою відповідальністю. Поняття ж “обмежена відповідальність” тут означає, що при зверненні стягнення на майно товариства за його боргами, пайовик втрачає лише свій пай (внесок), а на решту його майна ця відповідальність не поширюється (наприклад, при банкрутстві товариства).

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариства, статутний фонд якого поділено на частки, визначені статутними документами.

Повне товариство — це таке товариство, всі учасники якого займаються сумісною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (солідарність відповідальності).

Командитне товариство включає поряд з одним чи кількома учасниками, які несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, також одного чи більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників). Якщо в командитному товаристві беруть участь двоє чи більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства (ст.75 Закону України “Про господарські товариства”).

Як юридичні особи в Україні діють різні об’єднання громадян.

У ст.1 Закону України “Про об’єднання громадян” від 6 червня 1992 р. зазначається, що об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об’єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), в розумінні цього закону визнається політичною партією або громадською організацією.

Політичною партією є об’єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формування органів влади, місцевого та регіонального самоврядування та представництво в їх складі.

Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Громадські організації створюються і діють у формі спілок (адвокатів, музикантів та інших), товариств (наприклад, Наукове товариство ім. Т. Шевченка), комітетів (наприклад, Національний олімпійський комітет України), асоціацій (наприклад, Українська уфологічна асоціація) тощо.

Фонди – це організації, що засновуються громадянами і юридичними особами на основі їх добровільних і безповоротних майнових вкладів у благочинних або інших некомерційних цілях (н., Український фонд культури, Український національний фонд допомоги інвалідам Чорнобиля).

Споживчі кооперативи – це організації, засновані на членстві громадян з метою задоволення потреб членів та інших громадян у торгівельному чи побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативу в житлі, дачах, гаражах, соціально-культурних та інших послугах. Споживчими кооперативами є, зокрема, житлово-будівельні, гаражні та інші кооперативи.

Виробничі кооперативи створюються і діють для отримання прибутку у сільському господарстві, промисловості, будівництві, на транспорті, в торгівлі, громадському харчуванні, у сфері платних послуг та інших галузях виробництва і соціально-культурного життя.

Учасниками цивільно-правових відносин виступають і релігійні організації. Відповідно до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 р. (ст.7) ці організації утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління й установи, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищеназваних релігійних організацій.

Релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту.