О.Г. Кучерявий Педагогіка: особистісно-розвивальні аспекти

УДК 378. 147(075.8)

ББК Ч30я73

К 89

Кучерявий О.Г. Педагогіка: особистісно-розвивальні аспекти: Навч. посіб. − К.: НВП «Вид-во „Наукова думка” НАН України», 2011. − 498 с.

Рецензенти: Глузман О.В., академік НАПН України, д-р пед. наук, професор, ректор Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” ( м.Ялта);

Коротяєв Б.І., д-р пед. наук, професор Слов’янського державного педагогічного университету;

Лещенко М.П., д-р пед. наук, професор, завідувач кафедри педагогіки і соціальної роботи Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка.

У посібнику викладені як загальноприйняті положення педагогічної науки, так і особиста позиція автора щодо розв’язання її провідних проблем. Розширюються уявлення про зміст освіти і закономірності навчання, представлені нова класифікація його методів, таксономія стратегічних цілей уроку та інші дидактичні інновації. В особистісному вимірі розглядаються структура і зміст національного виховання, моделі громадянської та валеологічної культур, системи професійної орієнтації, трудового, екологічного, сімейного виховання і т.п.

Виклад матеріалу здійснюється у різних формах: нарисів, розвідок в історію питань, аналітико-публіцистичних роздумів, ознайомлення зі світом цінностей психології та вчительської практики, сполучення образного і проблемного бачення педагогічних явищ і процесів та ін.

Для студентів (майбутніх педагогів) і викладачів ВНЗ. Буде корисним учителям, батькам, широкому колу зацікавлених читачів.

ISBN 978-966-00-1147-2

Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №1 / 11-5558 від 4 липня 2011 р.)

Науково-видавничий відділ філології

та художньої літератури

Редактор Є.І.Мазніченко

ISBN 978-966-00-1147-2 © О.Г.Кучерявий

©Видавництво „Наукова думка” НАН України

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………

ЧАСТИНА 1. ВСТУП ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ СПЕЦІАЛЬНОСТІ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ

Розділ 1. Підготовка до вчительської професії в соціально-педагогічному і професійно-особистісному вимірах…………………………………………11

1.1. Педагогічна думка і діяльність А. Макаренка як рух до вершин творчої свободи та гуманних ціннісних орієнтирів…………………………………….

1.2. Піднятися до особистості Учителя Сухомлинського……………………..

1.3. Гуманізм дидактико-методичної системи В. Шаталова: аксіологічний підхід …………………………………………………………………………….

1.4. Характеристика моделі фахівця-педагога…………………………………

1.5. Поняття процесу формування готовності студента до педагогічної діяльності…………………………………………………………………………

Розділ 2. Основні категорії педагогіки (розвиток, навчання і виховання): характеристика, пошук їх закономірних зв’язків і цільових орієнтирів

2.1. Предмет педагогіки як дослідження закономірних зв’язків між цілісним розвитком особистості, її навчанням і вихованням……………………………

2.2. Проблема цілей виховання та її розробка в педагогіці……………………

2.3. Поняття процесу цілісного використання можливостей виховання для розвитку особистості дитини……………………………………………………

Розділ 3. Розвиток свідомості й самосвідомості особистості учня в їхній єдності як стратегічно важлива мета процесів навчання і виховання

3.1. Психологічний механізм навчання і виховання: єдність розвитку свідомості й самосвідомості особистості……………………………………….

3.2. Найважливіші рушійні сили, етапи й особливості розвитку самосвідомості особистості………………………………………………………

ЧАСТИНА 2. ОСНОВИ ДИДАКТИКИ

Розділ 4. Характеристика процесу навчання як зміни стану особистісно-розвивальної дидактичної системи

4.1. Визначення, зміст, функції, рушійні сили і структура процесу навчання..

4.2. Закономірності й найбільш загальні принципи навчання………………….

4.3. Система методів навчання в історичній ретроспективі й особистісно орієнтованому вимірі……………………………………………………..

4.4. Особистісно-розвивальні потенціали уроку як основної форми організації навчання…………………………………………………………………………….

4.5. Форми організації навчальної роботи на уроці в особистісно-розвивальній парадигмі навчання…………………………………………………

Розділ 5. Типи навчання

5.1. Пояснювально-ілюстративний тип навчання……………………………….

5.2. Проблемний тип навчання…………………………………………………..

5.3. Модульно-розвивальний тип навчання……………………………………..

Розділ 6. Формування готовності учнів до самоосвітньої діяльності в процесі навчання

6.1. Поняття самоосвіти і структури готовності учня до самоосвітньої діяльності……….

6.2. Сутність системи практичної готовності до самоосвіти: її організаційно-діяльнісного, процесуально-енергетичного і змістово-методичного компонентів………………………………………………………………………

ЧАСТИНА 3. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ВИХОВАННЯ

Розділ 7. Виховання і самовиховання як специфічні процеси розвитку особистості учня

7.1. Національне виховання як соціально й особистісно значущий феномен: загальна характеристика структури і змісту……………………………………

7.2. Закономірності й принципи виховного процесу…………………………

7.3. Проблема визначення і класифікації методів виховання в педагогіці…..

Розділ 8. Зміст сучасного українського виховання

8.1. Духовно-моральне ядро змісту виховання…………………………………

8.2.Зміст виховання: специфіка його національної складової………………..

8.3 Естетичний аспект змісту виховання……………………………………….

8.4.Зміст виховання громадянської культури як системної властивості особистості………………………………………………………………………..

8.5. Розвивальні потенціали трудового аспекту змісту виховання…………….

8.6. Особливості валео-екологічного компонента змісту виховання як системи……………………………………………………………………………

8.7. Цінності змісту сімейного виховання у дзеркалі базових, похідних і вищих потреб особистості дитини………………………………………………

8.8. Особистісно-розвивальний аспект змісту виховання: організація самовиховання учня як рушійної сили розвитку його особистості……………

Розділ 9. Технологія оперативного застосування психолого-педагогічних знань у практичних ситуаціях

9.1. Сутність основних понять теорії задачного підходу до вивчення педагогіки: „педагогічна система”, „педагогічна ситуація”, „педагогічна задача” і „педагогічна проблема”…………………………………………………

9.2. Класифікація педагогічних ситуацій і задач…………………………………

9.3. Технологія аналізу педагогічних ситуацій і розв’язання педагогічних задач………………………………………………………………………………..

Педагогіка − це творчість на межі всіх людинознавчих наук.

Іван Зязюн¹

Вступ

Головна мета даного навчального посібника − виконати функцію джерела й засобу оволодіння студентами теоретичними основами педагогічної науки, які забезпечують діяльність учителя як гуманіста й морального наставника, здатного систематично і послідовно створювати умови для розвитку свідомості та самосвідомості особистості учня, задоволення його базових і вищих потреб. Формулювання цілі виходить із того, що суспільне й людське призначення педагога із прадавніх часів полягає в тому, щоб насамперед бути вихователем − людиною, яка взяла на себе соціальну відповідальність за розвивальний і щасливий характер життєдіяльності дітей, їх прилучення до духовно-моральних та інших цінностей, забезпечення близьких і далеких перспектив особистісного зростання, його способів й засобів. Сам термін педагогіка має давньогрецьке походження. Педагоги в Прадавній Греції в буквальному значенні слова виконували роль дитиноводіїв. Так називали рабів, які супроводжували до школи дітей рабовласників. Саме в цій країні з філософських поглядів Сократа, Платона, Арістотеля й „народилися” перші паростки педагогічної теорії.

Автор посібника не ставив завдання розкрити основні етапи становлення педагогічної професії і розвитку педагогічної науки, обґрунтування процесу виховання як суспільного явища та його історичного характеру (це зроблено до нього): і в дидактиці, і в теорії виховання його найбільше цікавила гуманістична особистісно розвивальна функція педагогічної діяльності.

Разом з тим у цих основних складових частинах книги розробка головних теоретичних положень показана в історичній ретроспективі. Це стосується як закономірностей, принципів, методів і форм навчання, так і змісту духовно-морального, естетичного, трудового, національного, громадянського й валео-екологічного виховання.

Основні й діалектично взаємодіючі методологічні (конкретно-наукові) підходи до проектування книги − цілісний і особистісно орієнтований. У контексті принципу цілісності (Ю. Васильєв, В. Краєвський, В. Ільїн, В. Семиченко та ін.) зміст розділів розроблявся з урахуванням двох критеріїв: 1) дедуктивної логіки структурування і засвоєння теоретичних знань як цінностей; 2) характеру викладу, сприйняття й осмислення навчальної інформації.

Опора на перший критерій проявляється в гармонійному поєднанні наукознавчого й теоретичного матеріалу навчального посібника як умови фундаменталізації його змісту. Найважливіші способи її досягнення − моделювання педагогічних явищ і процесів, ідеалізація, класифікація, системно-структурний, системно-функціональний та інші методи. У зв’язку з цим майбутніми педагогами мають бути осмислені моделі таксономії розвивально-виховних і освітніх цілей уроку, моделі структури й змісту виховання, валеологічної та громадянської культур, класифікації методів навчання й виховання, системно-функціональна структура готовності до праці й багатьох інших теоретичних об’єктів, побудованих у гуманістичній парадигмі організації навчально-виховної діяльності учнів.

У відносній цілісності, наприклад, розглянуто закономірності й принципи педагогічного процесу, які поставлені у відповідність із його структурними компонентами і задовольняють як потреби суспільства, так і потреби особистості учня в її розвитку. Особлива увага приділяється (у другому розділі) поняттю процесу цілісного використання можливостей виховання для розвитку дитини. Цілісний підхід (у єдності з особистісно орієнтованим) був покладений в основу обґрунтування змісту освіти, структури й змісту виховання та інших педагогічних категорій: їх розкриття було підпорядковано розв’язанню проблеми стимулювання цілісного розвитку особистості.

На написання книги дуже сильно впливав й інший критерій, який вимагав (у розрахунку на її цілісне сприйняття), з одного боку, образного, а з іншого − інформаційно ємного і проблемно-пошукового характеру викладу матеріалу. Роблячи спробу врахувати ці вимоги, автор намагався часом ув’язати в єдиний вузол певну професійну ситуацію, яскраву історичну ретроспективу якогось питання, а іноді й публіцистичність його актуалізації з належним теоретико-методологічним забезпеченням процесу розв’язання й проблематичністю освітлення шляху руху до нього.

Особистісно орієнтований підхід − ще один провідний методологічний регулятив розробки змісту навчального посібника − став актуальним у другій половині ХХ ст. Уявлення про його сутність й основні особливості використання у психології та педагогіці були окреслені К. Абульхановою-Славською, І. Якиманською, В. Сєриковим, В. Рибалкою та іншими вченими. Народження в нашій країні нової філософії освіти − стрункої теорії особистісно орієнтованого виховання − пов’язане передусім з ім’ям доктора психологічних наук, дійсного члена НАПН України, заслуженого діяча науки й техніки України Беха Івана Дмитровича.

Ідеям педагогічного стимулювання розвитку особистості учня й професійного зростання особистості майбутнього вчителя підпорядковані всі розділи і параграфи книги. Її відкривають нариси про особистості А. Макаренка і В. Сухомлинського, всесвітньо відомих видатних вітчизняних майстрів теорії й практики виховання, які є зразками безмежної любові до дітей і до своєї справи. Передбачається, що на початок професійного зростання майбутнього вчителя позитивний вплив справить і творче горіння особистості педагога-новатора В. Шаталова, і формування в студентів знань про модель фахівця-педагога (вона включає системні й функціональні властивості його особистості).

У фокусі особистісно орієнтованого підходу розкрито предмет педагогіки й проблему цілей виховання. Його установки були вирішальними в аргументації необхідності відображення в педагогічній книзі суто психологічного матеріалу, який стосується структури свідомості й самосвідомості особистості учня, механізму навчально-виховного процесу (цьому питанню присвячена спеціальна глава).

В „Основах дидактики” процес навчання представляється як особистісно-розвивальна дидактична система. Її особистісний характер проявляється вже при обґрунтуванні структури змісту освіти, який поповнюється такими новими елементами, як досвід гуманної взаємодії з людьми (це відповідає потребам у розвитку соціально-психологічної сфери особистості) і досвід саморегуляції діяльності й поведінки, значущий для розвитку особистості як цілісного утворення. З особистістю учня нерозривно пов’язані закономірності й найбільш загальні принципи навчання. У цілісну множину останніх на об’єктивній основі вводяться принцип гармонізації співвідношення цілісного, культурологічного й особистісно орієнтованих підходів до проектування й розв’язання освітніх, виховних і розвивальних цілей навчання, принцип спрямованості навчання на досягнення наступності суміжних ланок освіти.

У четвертому розділі йдеться про класифікацію методів навчання в особистісно орієнтованому вимірі, про урок і форми організації на ньому навчальної роботи учнів, а в п’ятому − про навчання модульно-розвивального типу. Разом з тим у посібнику викладається не одна, а кілька різних точок зору на розв’язання найбільш важливих проблем дидактики.

Різним точкам зору вчених приділена увага й при розкритті теоретичних основ виховання. Віддаючи перевагу законопростору педагогіки духовно значущої дії (він чітко окреслений І. Бехом), автор зробив його фундаментом розробки структури й змісту виховання особистісно орієнтованого характеру.

Своєрідна похідна від представленої в книзі раніше сукупності теоретичних положень про свідомість і самосвідомість особистості, законопростір педагогічного процесу − система багато в чому нового знання про різні аспекти змісту сучасного українського виховання (вона відображена у восьмому розділі). Опис цієї системи відкривають положення про особистісно орієнтовану структуру й духовно-моральне ядро, об’єктивні та суб’єктивні чинники стимулювання розвитку національної свідомості й самосвідомості учня, функції, рівні та напрямки управління національним вихованням.

Структурними компонентами цього знання служать і цілісна сукупність педагогічних умов, які пробуджують громадянські й естетичні почуття вихованця, і система суспільних та особистісно значущих мотивів трудової діяльності дітей, і структура професійної орієнтації старшокласників, і цінності сімейного виховання, відображені у дзеркалі базових, похідних і вищих потреб дитини.

Визначення, формулювання й розв’язання проблем надання змістові виховного процесу особистісно-розвивальної траекторії руху здійснювалися у площині необхідності висвітлення психолого-педагогічного забезпечення повороту свідомості особистості учня на своє „Я”. У цьому плані показовим може бути представлений аспект змісту екологічного виховання: виділені структурні компоненти образу „Я” як екологічно культурної людини, система педагогічних умов, значущих для формування екологічної спрямованості особистості вихованця, виховання в нього почуття приналежності до великого світу природи, особистої відповідальності за збереження її цінностей, комунікативної готовності до їх захисту; актуалізована цілісна сукупність практичних умінь і здібностей учня у сфері природоохоронної діяльності, комплекс специфічних методів її організації тощо.

Окремий параграф книги присвячений організації самовиховання учнів, особливо значущого для оволодіння ними духовно-моральними, національними, валео-екологічними та іншими цінностями.

Завершує навчальний посібник розділ „Технологія оперативного застосування психолого-педагогічних знань у практичних ситуаціях”. Уміщений у ній навчально-методичний матеріал може служити засобом самоформування майбутніми педагогами професійно-педагогічних умінь і якостей.

Таким чином, технологічна побудова книги „Педагогіка: особистісно-розвивальні аспекти” цілком підпорядкована ідеї підготовки вчителя, компетентного в організації цілісного педагогічного процесу на гуманістичній основі.

ЧАСТИНА 1 ВСТУП ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ СПЕЦІАЛЬНОСТІ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ ВСТУП ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ СПЕЦІАЛЬНОСТІ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ К.Д.Ушинський (1824-1870)

РОЗДІЛ1 Підготовка до вчительської професії в соціально-педагогічному і професійно-особистісному вимірах