Література для самостійної роботи
1. Громцева А.К. Формирование у школьников готовности к самообразованию: [учеб.пособ. по спецкурсу для студ. пед. ин-тов] / А.К. Громцева. – М.: Просвещение, 1983. – 144 с.
2. Козаков В.А. Самостоятельная работа и ее информационно-методическое обеспечение: [учеб.пособ.] / В.А. Козаков. − Киев: Вища школа, 1990.− 248 с.
3. Солдатенко М.М. Теорія і практика самостійної пізнавальної діяльності / М.М. Солдатенко. − К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. − С.44 − 116.
4. Пидкасистый П.И. Самостоятельная деятельность учащихся / П.И. Пидкасистый. − М.: Педагогика, 1972. − 184 с.
6.2. Сутність системи практичної готовності до самоосвіти: її організаційно-діяльнісного, процесуально-енергетичного і змістово-методичного компонентів
У процесі самоосвіти формуються
інтелектуальні риси особистості,
виробляється індивідуальний стиль
розумової праці.
Василь Сухомлинський
Організаційний компонент
(аспект організації роботи із книгою з урахуванням критеріїв оптимізації)
При самоорганізації роботи із джерелом інформації й книгою раціонально, зокрема, умовно розділяти на дві частини усвідомлені дії науково-організаційного характеру (їх послідовність) і вимоги, які висуваються теорією оптимізації до виконання самоосвітньої роботи в інтервалах між ними.
Алгоритм усвідомлених у плані наукової організації праці дій людини, яка працює із книгою близько трьох годин, можна представити у такому вигляді:
1) постановка завдань (що робити ?);
2) вибір часового графіка, алгоритму роботи із джерелом інформації, адекватного поставленим завданням і критеріям оптимізації;
3) відбір засобів для роботи із книгою;
4) здійснення самоконтролю виконання графіка, корекції завдань;
5) аналіз зробленого й концентрація уваги лише на здійсненному;
6) упорядкування робочого місця.
Основні вимоги до роботи із книгою в перерві між зазначеними усвідомленими діями під кутом зору теорії оптимізації – вимога до рівня складності роботи й часу її проведення.
Так, зміст часового графіка передбачає роботу в режимі: 1) від початку до першої перерви – 1 година; 2) від першої до другої перерви – 40–50 хвилин; 3) від другої до третьої перерви – близько 40 хвилин; 4) від третьої перерви до закінчення роботи – 30–35 хвилин.
Після чого для відновлення сил людина потребує великої перерви (1,5 – 2 год.).
Не слід робити тривалих перерв у ході вивчення джерела інформації (вона повинна становити 5–8 хвилин – найважливіший „вузлик” на пам’ять кожному, хто займається самоосвітою).
Починати треба з більш легкої роботи, пам’ятаючи, що висока продуктивність наступає лише через 20–30 хвилин; друга половина першої години – складна робота (як правило, швидке читання книги). Після першої перерви робота носить найскладніший характер (вдумливе безперервне читання з аналізом і „підкладкою” власних думок та почуттів під думки автора), а після другого – просто складний. Щоб уникнути перевантажень, рекомендується після третьої перерви обмежитися простою і цікавою роботою.
Під час невеликих перерв важливо не сидіти на місці, а рухатися, краще, якщо є така можливість, зробити спеціальні вправи.
З метою відпочинку під час великої (двогодинної) перерви бажано використовувати такі засоби відновлення свого енергетичного потенціалу, як повітря, сон, повільний біг (швидка ходьба). Добре „знімає” втому гаряча ванна.
Все вищезазначене можна відобразити на схемі (рис. 6.1).
Р
Початок роботи
Повітря
Сон
Біг
5
1
Відомо, щоб засвоїти зміст книги, її спочатку потрібно прочитати. Питання про те, як читати, вимагає спеціального розгляду.