4. Взаємодія органів слідства з підрозділами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, при розслідуванні злочинів

Успіх та результативність роботи по розкриттю та розслідуванню будь-яких злочинів значною мірою залежать від добре налагодженої взаємодії оперативних та слідчих підрозділів. Як правило, на практиці така взаємодія починається з моменту постановки питання про можливість порушення кримінальної справи за матеріалами оперативно-розшукової діяльності. Оцінці підлягають: законність підстав; достатність доказів; доцільність порушення кримінальної справи у даний момент тощо. Після порушення справи взаємодія оперативних та слідчих підрозділів продовжується на протязі усього розслідування, в ході якого матеріали ОРД використовуються для планування та проведення слідчих дій, здобуття фактичних даних, які можуть бути доказами тощо.

Наразі, говорячи про таку взаємодію, необхідно відповісти на питання, чи є допустимою участь слідчого в проведенні оперативно-розшукового заходу по документуванню злочинної діяльності, наприклад, хабарництва?

Відповідь однозначна. Слідчий не може приймати участь в проведенні оперативно-розшукового заходу. Основних причин дві:

1) ці учасники кримінального процесу не входять у перелік підрозділів, які мають право проводити оперативно-розшукову діяльність;

2) якщо слідчий чи прокурор так чи інакше брав участь у проведенні оперативно-розшукових заходів, наприклад, передавав мічені купюри або технічні засоби особі, яка давала контрольований хабар, інструктував її відносно порядку передачі грошей тощо, то він може бути визнаний свідком, що є обставиною, яка виключає його участь в провадженні у кримінальній справі.

Разом з тим не виключається участь слідчого у плануванні оперативно-розшукових заходів, консультуванні працівників оперативно-розшукових підрозділів з питань їх проведення, закріплення результатів, перспектив подальшого використання тощо.

Взаємодія оперативно-розшукових апаратів і слідчих не означає службового підпорядкування, злиття процесуальної і оперативно-розшукової діяльності. Кожен з них продовжує залишатись самостійним органом, діючи в суворій відповідності до своєї компетенції. Незважаючи на спільність завдань по розкриттю злочинів, засоби і методи, які використовуються для їх вирішення, різні.

Передбачені законом доручення та вказівки слідчого є обов’язковими для оперативних підрозділів. Такі доручення направляються керівникам цих підрозділів або керівнику органу дізнання, які призначають для їх виконання безпосередніх виконавців. Слідчий не вправі визначати конкретного виконавця свого доручення, оскільки це означало б його втручання в розподіл роботи між оперативними працівниками. Разом з тим, він може просити керівника оперативного підрозділу, щоб його завдання було доручено тому чи іншому співробітнику. Остаточне рішення по цьому питанню приймає керівник оперативного підрозділу.

Чи вправі слідчий давати доручення оперативним підрозділам про виконання конкретних оперативно-розшукових заходів?

Вважаю, що слідчий не може визначати відповідному органу лише тактику проведення оперативно-розшукових заходів. Проте визначати в дорученні, які саме необхідно провести оперативно-розшукові заходи, він може.

На жаль, законодавча неврегульованість питання щодо форм і меж ознайомлення слідчих з оперативно-розшуковими матеріалами не сприяє своєчасному і якісному виконанню їх доручень. Це призводить до того, що в більшості випадків за їх дорученнями не вживаються необхідні оперативно-розшукові заходи, а даються відповіді на зразок «встановити не представилось можливим».

Як свідчить практика, при ознайомленні слідчих з оперативно-розшуковими матеріалами у них з’являється більше можливостей по своєчасному і цілеспрямованому наданню доручень та досягається кращий результат розслідування. Тому було б правильним в нормативному порядку закріпити право слідчого на ознайомлення з результатами оперативно-розшукової діяльності, одержаними у зв’язку з виконанням його доручення.