Вимоги до змісту курсового дослідження з методики навчання української мови

Залежно від обраної теми курсова робота з методики навчання української мови може мати методично-експериментальний чи методично-історичний характер. Кількісно переважають дослідження, що передбачають проведення констатувального експерименту (експериментальні), оскільки історичні аспекти розвитку методики навчання мови здебільшого достатньо висвітлені в сучасній науці, а також розробка тем такого типу вимагає опрацювання значної кількості першоджерел, оригінали яких не завжди є в наявності в бібліотеці СДПУ чи мережі Інтернет. Проте в переліку рекомендованих тем курсових робіт, що їх пропонує кафедра теорії і практики початкового навчання СДПУ, наявна, хоч і незначна, кількість робіт історичного характеру, які окреслюють найбільш доступні та розроблені напрямки.

Курсові роботи методично-історичного типу мають містити:

- аналіз наявних першоджерел;

- різнобічний огляд науково-методичної літератури з проблеми дослідження (в Україні та зарубіжних країнах);

- періодизацію розвитку певних методичних ідей та напрямків;

- оцінку цінності певних методичних підходів для викладання дисциплін мовно-літературного циклу в сучасній початковій школі та ін.

Як наслідок теоретичного дослідження в цих роботах виступає розробка методичних рекомендацій чи пропозицій, які мають містити найцінніше з досвіду методистів минулого, відібране автором курсової роботи.

Курсові роботи методично-експериментального характеру вибудовують з двох частин: теоретичної та практичної, – що вони можуть виокремлюватися в два розділи (складний план) чи розподілятися за пунктами (простий план).

У теоретичній частині такої роботи автор має висвітлити наукові підвалини проблеми дослідження. Зазвичай вони складаються з (зі):

- з’ясування психологічного підґрунтя становлення певних мовних чи мовленнєвих умінь і навичок;

- огляду вікових психологічних особливостей молодших школярів певного року навчання, що мають важливе значення для вирішення проблеми дослідження;

- лінгвістичної характеристики обраного розділу мовознавства;

- виявлення дидактичних принципів, закономірностей, моделей, підходів тощо, характерних для навчально-виховного процесу в певному класі початкової школи;

- установлення наявних в сучасній методичній науці підходів до вирішення обраної проблеми, їх критичний аналіз.

- аналізу програм і підручників для відповідного класу початкової школи у розрізі обраної теми дослідження.

У практичній частині курсового дослідження експериментального типу автор має розробити докладну методику констатувального експерименту, який може вміщувати такі методи наукового пошуку:

1. Спостереження за навчально-виховним процесом у початковій школі, що полягає у перегляді й аналізі уроків мовно-літературного циклу в аспекті обраної проблеми дослідження та узагальненні результатів. Спостереження мусить відповідати таким вимогам:

- передбачуваності заздалегідь (спостереження проводиться для певного, чітко поставленого завдання);

- планомірності (виконується за планом, складеним відповідно до завдання спостереження);

- цілеспрямованості (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі викликають інтерес при дослідженні);

- вибірковості (спостерігач активно шукає потрібні об'єкти, риси, явища);

- системності (спостереження ведеться безперервно або за певною системою).

2. Порівняння практичних методичних підходів різних учителів початкових класів, батьків молодших школярів до вирішення обраного питання. Метод порівняння буде плідним, якщо при його застосуванні виконуються такі вимоги:

- порівнюватись можуть тільки такі явища, між якими може існувати певна об'єктивна спільність;

- порівняння повинно здійснюватись за найважливішими, найсуттєвішими (у плані конкретного завдання) ознаками.

- порівняння завжди є важливою передумовою узагальнення.

Найпоширенішим і найважливішим способом такої обробки є умовивід за аналогією. Методичні процеси чи явища можуть порівнюватися безпосередньо (мовні/мовленнєві навички учнів одного/різних класів на паралелі) або опосередковано через їх порівняння з еталоном, зразком, зазначеним у навчальній програмі чи критеріях оцінювання начальних досягнень молодших школярів. У першому випадку отримують якісні результати (більше-менше, вище-нижче). Порівняння ж об'єктів з еталоном надає можливість отримати кількісні характеристики. Такі порівняння називають вимірюванням.

3. Опитування учителів початкових класів, молодших школярів, їхніх батьків для з’ясування методичних підходів, використовуваних учителем, заходів, які вживають батьки молодших школярів удома щодо вирішення тієї чи іншої проблеми, учнівського ставлення до рідної мови, певних її розділів тощо. Опитування уможливлює отримання як фактичної інформації, так і оцінних даних, проводиться в усній або письмовій формі.

Важливо сформулювати запитання так, щоб вони відповідали поставленій меті. Розрізняють такі різновиди опитування:

- бесіди;

- тестування;

- анкетування.

Анкета може включати декілька блоків запитань, пов'язаних не лише з рівнем періодичності використання тих чи інших методичних підходів, прийомів чи засобів, а й оцінкою рівня мовної/мовленнєвої компетенції молодших школярів.

Різновидом вибіркового опитування є тестування, яке проводиться з метою виявлення суттєвих ознак досліджуваного методичного явища, засобів його функціонування. Тести слід складати так, щоб однозначно виявити ті чи інші властивості опитуваних.

4. Констатувальні зрізи, що передбачають аналіз учнівського усного чи писемного мовлення, фонетичних, лексичних, правописних, граматичних та ін. навичок молодших школярів, необхідний для виявлення рівня їхньої мовної чи мовленнєвої компетенції щодо того чи іншого розділу мовознавства.

5. Аналіз та класифікація результатів спостереження за навчально-виховним процесом, анкетування, бесід чи констатувальних зрізів за допомогою методів статистичного аналізу: кореляційний, факторний аналіз, метод імплікаційних шкал та ін.

У процесі курсового дослідження з методики навчання української мови найчастіше застосовують кореляційний аналіз – це процедура порівняння отриманих результатів щодо рівня знань, умінь і навичок молодших школярів із тієї чи іншої теми з аналогічним обсягом, зазначеним у програмі. При цьому за допомогою формул обчислюється коефіцієнт кореляції: що вищим є коефіцієнт кореляції між двома змінними, тим точніше можна прогнозувати значення однієї з них за значенням інших.

Метод імплікаційних шкал (або шкалювання) застосовується переважно у методичних висновках автора курсового дослідження і стає в нагоді у разі розробки певних критеріїв оцінки та вимірювання навчальних досягнень молодших школярів у тому чи іншому аспекті.

Відтак результати статистичного аналізу створюють підґрунтя для власного доробку автора курсової роботи – класифікації лінгводидактичних категорій, виведення шкал та критеріїв оцінювання начальних досягнень учнів з теми, методичних вказівок і рекомендацій, пропозицій щодо підвищення ефективності навчально-виховного процесу на уроках мовно-літературного циклу тощо.

Загалом змісту курсових робіт з методики навчання української мови висуваються такі вимоги:

• актуальність тематики дослідження, відповідність її сучасному стану й перспективам розвитку лінгводидактики;

• якісне вивчення й критичний аналіз монографічної та періодичної літератури з теми дослідження;

• ґрунтовна характеристика історії проблеми, що досліджується, її практичного стану, а також передового педагогічного (за наявності – й власного) досвіду;

• чітке визначення об'єкта та предмета, мети, методів та завдань дослідження, детальний опис та аналіз проведеного автором констатувального експерименту;

• наявність після кожного пункту змісту коротких висновків, які узагальнюють результати дослідження, отримані автором під час розробки окреслених у ньому проблем;

• узагальнення результатів, обґрунтування висновків і практичних рекомендацій;

• сукупність отриманих у роботі студента результатів повинна свідчити про наявність у її автора первинних навичок наукової роботи в лінгводидактичній галузі.

Вважаємо за необхідне нагадати про типові помилки в написанні та оформленні курсової роботи, яких слід уникати.

1. Зміст роботи не відповідає плану роботи або не розкриває тему повністю чи в її основній частині.

2. Сформульовані розділи (підрозділи) не відбивають реальну проблемну ситуацію, стан об'єкта.

3. Мета дослідження не пов'язана з проблемою, сформульована абстрактно і не відбиває специфіки об'єкта і предмета дослідження.

4. Автор не виявив самостійності, робота являє собою компіляцію чи плагіат.

5. Не зроблено глибокого й усебічного аналізу сучасних офіційних і нормативних документів, нової фахової літератури (останні 5 – 10 років) з теми дослідження.

6. Аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних публікацій з теми роботи має форму анотованого списку і не відбиває рівня вивченості проблеми.

7. Не розкрито зміст та організацію особистого експериментального дослідження (його суть, тривалість, місце проведення, кількість обстежуваних, їхні характеристики), поверхово висвітлено стан практики.

8. Кінцевий результат не відповідає меті дослідження, висновки не відповідають поставленим завданням.

9. У роботі немає посилань на першоджерела або вказані не ті, з яких запозичено матеріал.

10. Бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури наведено довільно, без додержання вимог державного стандарту.

11. Як ілюстративний матеріал використано таблиці, діаграми, запозичені не з першоджерел, а з підручника, навчального посібника, монографії або наукової статті.

12. Обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам, вона виконана неохайно, з помилками.